Глава 1.

Загальні положення Стаття 1.1. Свобода договору

Сторони вільні вступати в договір і визначати його зміст. Стаття 1.2. Свобода форми

Ці Принципи не встановлюють ніяких вимог щодо того, що договір повинен бути укладений чи підтверджений у письмовій формі. Його існування може бути доведено будь-яким способом, включаючи показання свідків.

Стаття 1.3. Обов'язковість договору

Належним чином укладений договір є обов'язковим для сторін. Він може бути змінений або припинений тільки відповідно до його умов або за згодою сторін або іншим чином відповідно до цих Принципів.

Стаття 1.4. Обов'язкові (імперативні) положення

Ніякі норми цих Принципів не обмежують застосування обов'язкових (імпера­тивних) положень національного, міжнародного або наднаціонального походжен­ня, які підлягають виконанню через відповідні норми міжнародного приватного права.

Стаття 1.5. Виключення або зміна сторонами

Сторони можуть виключити застосування цих Принципів, відступати від них або змінювати зміст будь-якого з їх положень, якщо інше не передбачене в Принципах. Стаття 1.6. Тлумачення й доповнення Принципів

При тлумаченні цих Принципів слід враховувати їхній міжнародний характер і цілі, включаючи необхідність сприяти досягненню однаковості в їх застосуванні.

Питання, які охоплюють ці Принципи, але прямо в них не розв'язані, підляга­ють розв'язанню відповідно до їхніх основних загальних принципів.

Стаття 1.7. Сумлінність і чесна ділова практика

1.         Кожна сторона зобов'язана діяти відповідно до прийнятих у практиці міжна- родної торгівлі сумлінності і чесної ділової практики.

2.         Сторони не вправі виключати або обмежувати цей обов'язок. Стаття 1.8. Звичай і практика

Сторони пов'язані будь-яким звичаєм, відносно якого вони домовились, і прак­тикою, яку вони встановили в своїх взаємовідносинах.

Сторони пов'язані звичаєм, який є широко відомим і якого постійно дотриму­ються у міжнародній торгівлі сторони у відповідній галузі торгівлі, крім випадків, коли застосування такого звичаю було б нерозумним.

Стаття 1.9. Повідомлення

Коли потрібне повідомлення, воно може бути направлено будь-яким способом, згідно з обставинами.

Повідомлення вважається дійсним, коли воно досягне особи, до якої воно на­правлено.

Для цілей пункту 2 повідомлення «досягає» особу, коли воно зроблено цій осо­бі усно або доставлено цій особі за містом знаходження її комерційного підприємства або за її поштовою адресою.

Для цілей цієї статті «повідомлення» включає заяву, вимогу або будь-яке інше сповіщення наміру.

Стаття 1.10. Визначення У цих Принципах:

«суд» включає арбітражний суд (трибунал);

якщо сторона має більш одного комерційного підприємства, її «комерційним підприємством» вважається те, яке, з урахуванням обставин, які відомі сторо­нам або передбачалися ними у будь-який час до або в момент укладання дого­вору, має найбільш тісний зв'язок з договором і його виконанням;

«боржник» стосується сторони, яка повинна виконувати зобов'язання, і «кредитор» стосується сторони, яка має право отримати виконання цього зобов'язання;

«письмова форма» означає будь-який вид повідомлення, який зберігає запис інформації, що міститься в ньому, і здатний бути відтворений у помітному виг­ляді.

Договір може бути укладений шляхом акцепту оферти або в результаті поведінки сторін, яка в достатній мірі свідчить про угоду. Стаття 2.2. Визначення оферти

Пропозиція про укладання договору є офертою, якщо вона достатньо визначена і виражає наміри оферента вважати себе пов'язаним в разі акцепту. Стаття 2.3. Скасування оферти

Оферта набуває чинності, коли вона отримана адресатом оферти.

Оферта, навіть коли вона є безвідкличною, може бути скасована оферентом, якщо повідомлення про скасування отримано адресатом оферти раніше, ніж сама оферта, або одночасно з нею.

Стаття 2.4. Відклик оферти

Доти, поки договір не укладений, оферта може бути відкликана, якщо повідом­лення про відклик буде отримано адресатом оферти до відправлення їм акцепту.

Однак оферта не може бути відкликана:

(а)        якщо в оферті вказується шлях встановлення відповідного терміну для акцеп- ту або іншим чином, що вона є безвідкличною; або

(б)        якщо для адресату оферти було розумним розглядати оферту як безвідкличну й адресат оферти діяв, покладаючись на оферту.

Стаття 2.5. Відхилення оферти

Оферта втрачає чинність, коли повідомлення для відхилення оферти отримано оферентом.

Стаття 2.6. Різновиди акцепту

Заява або інша поведінка адресата оферти, що виражає його згоду з офертою, є акцептом. Мовчання або бездія сама по собі не є акцептом.

Акцепт оферти набуває чинності, коли вказана згода отримана оферентом.

Однак, якщо в силу оферти або в результаті практики, яку сторони встановили у своїх взаємовідносинах, або звичаю адресат оферти може, не повідомляючи офе­рента, виразити згоду шляхом здійснення будь-якої дії, акцепт набуває чинності в момент здійснення такої дії.

Стаття 2.7. Момент акцепту

Оферта повинна бути акцептована протягом часу, вказаного оферентом, або, якщо такий термін не вказаний, протягом розумного терміну з урахуванням певних умов, включаючи швидкість засобів зв'язку, які використовує оферент. Усна оферта повинна бути акцептована негайно, якщо обставини не свідчать про інше.

Стаття 2.8. Акцепт у визначений термін

Термін для акцепту оферти, вказаний оферентом у телеграмі або листі, починає діяти з моменту, коли телеграма здана для відправки, або з дати, що вказана на листі, або, якщо така дата відсутня, то з дати, що вказана на конверті. Термін для акцеп­ту, встановлений оферентом через миттєвий зв'язок, починає діяти з моменту, коли оферта досягає адресата оферти.

Державні свята або неробочі дні, які мають місце протягом терміну для акцеп­ту, включаються при урахуванні цього проміжку часу. Однак, якщо повідомлення про акцепт не може бути доставлено адресату оферти в останній святковий або неро­бочій день у місті, де знаходиться комерційне підприємство оферента, цей проміжок часу продовжується до наступного першого робочого дня.

Стаття 2.9. Запізнений акцепт. Затримка при пересилці

Запізнений акцепт тим не менш зберігає чинність акцепту, якщо оферент без невиправданої затримки повідомить про це адресата оферти або направить йому від­повідне повідомлення.

Коли з листа або іншого письмового повідомлення, яке містить запізнений ак­цепт, видно, що воно було відправлено за таких обставин, що якщо б його пересил­ка була нормальною, воно було б отримано оферентом своєчасно, запізнений акцепт зберігає чинність акцепту, якщо тільки оферент без невиправданої затримки не спо­вістить адресата, що він вважає, що його оферта втратила чинність.

Стаття 2.10. Скасування акцепту

Акцепт може бути скасований, якщо повідомлення про скасування отримано оферентом раніше від того моменту або в той самий момент, коли акцепт повинен був набути чинності.

Стаття 2.11. Акцепт із застереженням

Відповідь на оферту, яка має ціллю служити акцептом, але містить доповнення, обмеження або інші зміни, є відхиленням оферти і являє собою зустрічну оферту.

Однак відповідь на оферту, яка має метою слугувати акцептом, але містить до­даткові або відмінні умови, що не змінюють суттєво умов оферти, є акцептом, якщо тільки оферент без невиправданої затримки не заперечить цим розбіжностям. Якщо він цього не зробить, то умовами договору будуть умови оферти зі змінами, що міс­тяться в акцепті.

Стаття 2.12. Письмове підтвердження

Якщо в письмовому повідомленні, що відправлене протягом розумного часу піс­ля укладання договору і має ціллю бути підтвердженням договору, містяться додат­кові або відмінні умови, такі умови стають частиною договору, якщо тільки вони сут­тєво не змінюють договір або одержувач без невиправданої затримки не заперечить проти розбіжностей.

Стаття 2.13. Укладання договору, що залежить від угоди за конкретними питан­нями або здійснення особливої форми

Якщо під час переговорів одна зі сторін наполягає на тому, що договір не буде укладений доти, поки не буде досягнута угода за конкретними питаннями або до­тримана особлива форма угоди, договір не є укладеним доти, поки не буде досягнута угода за цими питаннями або вона не буде належним чином оформлена.

Стаття 2.14. Договір з навмисно відкритими умовами

Якщо сторони мають намір укласти договір, обставина, що вони навмисно за­лишили будь-яку умову для узгодження в ході майбутніх переговорів або для визна­чення третьою особою, не є перешкодою для виникнення договору.

Існування договору не порушується тим, що згодом:

а)         сторони не досягли угоди щодо цієї умови; або

б)         третя особа не визначила цю умову, якщо тільки немає іншого засобу зробити цю умову визначеною, яка є розумною за даних обставин, приймаючи до уваги на- міри сторін.

Стаття 2.15. Несумлінні переговори

Сторона вільна проводити переговори і не нести відповідальності за недосяг-нення згоди.

Однак сторона, яка веде або перериває переговори несумлінно, є відповідаль­ною за втрати, які вона завдала іншій стороні.

3. Несумлінність, зокрема, є вступом сторони у переговори або їх продовження при відсутності наміру досягти згоди з іншої сторони. Стаття 2.16. Обов'язки конфіденційності

Якщо інформація передається однією стороною як конфіденційна в процесі пе­реговорів, інша сторона зобов'язана не розкривати цю інформацію або не викорис­товувати її неналежним чином для власних цілей, незалежно від того, чи укладений згодом договір. У належних випадках засоби правового захисту при порушенні цього обов'язку можуть включати компенсацію, основану на вигоді, яку отримала інша сто­рона.

Стаття 2.17. Застереження про поглинання

Договір в письмовій формі, що містить застереження про те, що договір повністю охоплює умови, які узгоджені сторонами, не може бути заперечений або доповнений поданням попередніх заяв або угод. Однак такі заяви або угоди можуть бути викорис­тані для тлумачення письмового договору.

Стаття 2.18. Застереження про зміни у письмовій формі

Договір в письмовій формі, що містить застереження про те, що будь-яка по­годжена зміна договору або його припинення повинно здійснюватися у письмовій формі, не може бути змінений або припинений іншим чином. Однак сторона може своєю поведінкою бути позбавлена можливості покладатися на це застереження тією мірою, в якій інша сторона діяла, покладаючись на таку поведінку.

Стаття 2.19. Домовленість на стандартних умовах

Якщо одна чи обидві сторони використовують стандартні умови при укладанні договору, то застосовуються загальні положення про укладання договору з урахуван­ням статей 2.20-2.22.

Стандартними умовами є положення, які підготовлені однією стороною завчас­но для загального і неодноразового використання і які фактично застосовуються без переговорів з іншою стороною.

Стаття 2.20. Несподівана умова

Умова, включена в число стандартних і яка має такий характер, що інша сто­рона не могла би розумно її чекати, є недійсною, якщо тільки ця умова не була явно прийнята цією стороною.

При встановленні, чи має умова такий характер, необхідно брати до уваги її зміст, формулювання і спосіб вираження.

Стаття 2.21. Протиріччя між стандартними та нестандартними умовами У випадку протиріччя між стандартними умовами і умовою, що не є стандартною, перевага надається останній.

Стаття 2.22. Конфлікт проформ

Якщо обидві сторони використовують стандартну умову і досягають згоди поза рамками цих стандартних умов, договір вважається укладеним на основі узгоджених умов і тих стандартних умов, які співпадають по суті, крім випадку, коли сторона завчасно ясно вказує, що вона не має наміру бути зв'язаною таким договором, або згодом без невиправданої затримки інформує про це іншу сторону.

Стаття 3.1. Питання, яких не торкаються

Ці принципи не торкаються питань недійсності, яка виникла через:

відсутність правоздатності;

відсутність повноважень;

невідповідність нормам моралі або протиправність. Стаття 3.2. Дійсність простої угоди

Договір укладається, змінюється або припиняється внаслідок самого погодження сторін без будь-яких додаткових вимог.

Стаття 3.3. Первісна неможливість виконання

Сам по собі факт, що в момент укладання договору виконання прийнятого обов'язку було неможливим, не впливає на дійсність договору.

Сам по собі факт, що в момент укладання договору сторона не мала правочин-ності розпоряджатися майном, якого стосується договір, не впливає на дійсність до­говору.

Стаття 3.4. Поняття омани

Оманою є помилкове припущення, що стосується фактів або правових норм, які існували в момент укладання договору. Стаття 3.5. Значна омана

Сторона може відмовитися від договору в силу омани, якщо в момент укладан­ня договору омана була настільки значною, що розумна особа в аналогічній ситуації, що і сторона, яка помилилася, уклала би договір на суттєво інших умовах або не укла­ла би його зовсім, якщо би був відомий справжній стан речей, і:

 

інша сторона також помилялася або визвала оману, або знала або повинна була знати про оману, і залишення сторони, що помиляється, в такому стані суперечило б розумним комерційним стандартам чесної ділової практики; або

інша сторона в момент відмови від договору не діяла, спираючись на договір.

Сторона, однак, не може відмовитися від договору, якщо:

 

омана виникла внаслідок її грубої недбалості; або

омана стосується питання, по відношенню до якого стороною, яка помиляєть­ся, був прийнятий ризик омани, або, з урахуванням конкретних обставин, ризик по­винен бути покладений на неї.

Стаття 3.6. Помилка у виразі чи при передаванні

Помилка, що була допущена у виразі чи при передаванні заяви, стосується омани особи, від якої надійшла заява.

Стаття 3.7. Правові засоби захисту у зв'язку з невиконанням

Сторона не має права відмовитись від договору на підставі омани, якщо обста­вини, на які вона спирається, допускають або могли б допустити правовий захист у зв'язку з невиконанням.

Стаття 3.8. Обман

Сторона може відмовитись від договору, якщо договір був укладений в результаті обманних заяв іншої сторони, включаючи мову виразу або спосіб дії, або в результаті несумлінного замовчування фактів, які, відповідно з розумними комерційними стан­дартами чесної ділової практики, повинні були бути повідомлені цією стороною.

Стаття 3.9. Загрози

Сторона може відмовитися від договору, якщо договір був укладений нею в ре­зультаті невиправданої загрози, що надійшла від іншої сторони, яка, з урахуванням конкретних обставин, є настільки реальною і серйозною, що не залишає іншій сто­роні розумної альтернативи. Зокрема, загроза є невиправданою, якщо загрозлива дія або бездія є сама по собі неправомірною, або неправомірним є використання її як засобу для укладання договору.

Стаття 3.10. Існування нерівноваги

Сторона може відмовитись від договору або від окремої його умови, якщо в мо­мент укладання договір або будь-яка його умова невиправдано створювала надмірну перевагу для іншої сторони. Крім усього іншого, до уваги повинно бути взято:

 

факт несумлінного використання однією стороною залежності від неї іншої сторони, економічної слабкості останньої або надзвичайних потреб, або її неперед­бачливості, неінформованості, недосвідченості або відсутності навичок ведення пе­реговорів, а також

характер і ціль договору.

За проханням сторони, що має право на відмову від договору, суд має право змі­нювати договір або його умову з тим, щоб привести його у відповідність до розумних комерційних стандартів чесної ділової практики.

Суд може змінювати договір або його умову за проханням сторони, яка отрима­ла повідомлення про відмову від договору, за умови, що ця сторона поінформує іншу сторону про своє прохання відразу ж після отримання такого повідомлення і до того, як інша сторона здійснила будь-які дії, спираючись на нього. Положення статті 3.13 (п. 2) застосовується відповідно.

Стаття 3.11. Треті особи

Якщо обман, загроза, суттєва нерівновага або омана сторони викликаються тре­тьою особою, за яку несе відповідальність інша сторона, або ця третя особа знає про це або повинна була знати, від договору можна відмовитися на тих же умовах, як нібито відповідна поведінка або інформація належали самій стороні.

Якщо обман, загроза, суттєва нерівновага викликаються третьою особою, за яку інша сторона не відповідає, від договору можна відмовитися, якщо ця сторона знала або повинна була знати про обман, загрозу або суттєву нерівновагу або при відмові від договору вона не здійснили дій, спираючись на договір.

Стаття 3.12. Підтвердження

Якщо сторона, яка має право відмовитись від договору, прямо або у вигляді, який це припускає, підтверджує договір після того, як почався проміжок часу для повідом­лення про відмову від договору, відмова від договору не допускається.

Стаття 3.13. Втрата права на відмову від договору

Якщо сторона має право на відмову від договору у зв'язку з оманою, однак інша сторона заявляє про свою готовність виконати договір або у дійсності виконує його таким чином, як це розумілося стороною, що має право на відмову від договору, до­говір вважається укладеним, як це розумілося цією стороною. Інша сторона повинна зробити таку заяву або здійснити таке виконання одразу після того, як вона була про­інформована про те, як стороною, що має право на відмову від договору, розумівся цей договір, і до того, як ця сторона здійснила які-небудь дії, спираючись на повідом­лення про відмову від договору.

Після такої заяви або виконання право на відмову від договору втрачається, і ніяке подальше повідомлення про відмову від договору недійсне.

Стаття 3.14. Повідомлення про відмову від договору

Право сторони на відмову від договору реалізується шляхом повідомлення іншої сторони.

Стаття 3.15. Обмеження за термінами

Повідомлення про відмову від договору повинно бути дано протягом розумно­го терміну, з урахуванням обставин, після того, як сторона, що відмовляється, дізна­лася або не могла не дізнатися про відповідні факти і отримала можливість діяти за власним розсудом.

Якщо сторона може відмовитись від окремої умови договору відповідно до статті 3.10, термін для повідомлення про відмову від договору починає діяти з мо­менту, коли ця умова висунута іншою стороною.

Стаття 3.16. Часткова відмова

Якщо підстава відмови торкається тільки окремих умов договору, наслідки від­мови обмежуються цими умовами, якщо тільки, приймаючи до уваги обставини, не виявляється розумним зберегти у чинності решту договору.

Стаття 3.17. Зворотна чинність відмови

Відмова має зворотню чинність.

При відмові від договору будь-яка сторона має право вимагати повернення всього, що вона надала відповідно з договором або його частиною, від якої вона від­мовилась, за умови, що вона одночасно повертає все, що отримала за договором або його частиною, від якої вона відмовилася, або якщо неможливе повернення в натурі, сторона компенсує все, що вона отримала.

Стаття 3.18. Збитки

Незалежно від того, чи мала місце відмова від договору, сторона, яка знала або повинна була знати про підстави відмови, є відповідальною за збитки, відшкодуван­ня яких повинно поставити іншу сторону в становище, в якому вона знаходилась би, якщо б вона не уклала договору.

Стаття 3.19. Імперативність положень

Положення цієї Глави є імперативними, крім тих, які стосуються простої угоди, початкової неможливості або омани. Стаття 3.20. Одностороння заява

Положення цієї Глави застосовуються відповідно до будь-якого повідомлення наміру, який адресований однією стороною до іншої.

Стаття 4.1. Наміри сторін

Договір повинен тлумачитися відповідно до загального наміру сторін.

Якщо такий намір не може бути виявлений, договір повинен тлумачитися від­повідно до значення, яке аналогічні сторонам розумні особи надавали б договору за таких самих обставин.

Стаття 4.2. Тлумачення заяв та інших дій

Заяви та інші дії сторін повинні тлумачитися відповідно до її намірів, якщо інша сторона знала або не могла не знати про ці наміри.

Якщо попередній пункт не підлягає виконанню, заяви або інші дії повинні тлу­мачитися відповідно зі знанням, яке аналогічна іншій стороні розумна особа надава­ла б їм у таких самих обставинах.

Стаття 4.3. Обставини, що беруться до уваги

При застосуванні статей 4.1 і 4.2 до уваги повинні бути взяті всі обставини, вклю­чаючи:

попередні переговори між сторонами;

практику, яку сторони встановили у своїх взаємовідносинах;

поведінку сторін після укладання договору;

характер та цілі договору;

загальноприйняте у відповідній галузі підприємницької діяльності значення умов та виразів;

звичаї.

Стаття 4.4. Загальні посилання на договір або заяву

Умови і вирази повинні тлумачитися в світлі всього договору або заяви, де вони з'являються.

Стаття 4.5. Систематичне тлумачення

Умови договору повинні тлумачитися таким чином, щоб усім їм було надано зна­чення, а не позбавляти чинності якого-небудь з них. Стаття 4.6. Правило «contra proferentem»

Якщо умови договору, що висунуті однією стороною, є неясними, то перевага на­дається тлумаченню, яке протилежне інтересам цієї сторони. Стаття 4.7. Лінгвістичні розбіжності

Якщо договір складається двома або більше мовами і кожен з його текстів має однакову силу, то в разі розбіжності між текстами перевага надається тлумаченню відповідно до варіанта тексту договору, який був складений початково.

Стаття 4.8. Заповнення опущеної умови

Якщо сторони договору не узгодили умови, які є важливими для визначення їхніх прав та обов'язків, договір заповнюється умовою, що представляється відповід­ною за даних обставин.

При визначенні, яка умова є відповідною, крім інших факторів, повинні бути взяті до уваги:

 

наміри сторін;

характер і ціль договору;

сумлінність і чесна ділова практика;

розумність.

Стаття 5.1. Прямі обставини та обставини, що маються на увазі Договірні обставини можуть бути прямими або матися на увазі. Стаття 5.2. Обставини, що маються на увазі Обставини, що маються на увазі, випливають з:

характеру і цілі договору;

практики, яку сторони встановили у своїх взаємовідносинах;

сумлінності і чесної ділової практики;

розумності.

Стаття 5.3. Співпраця між сторонами

Кожна сторона повинна співпрацювати з іншою стороною, якщо таку співпрацю можна розумно чекати у зв'язку з виконанням обов'язків цієї сторони.

Стаття 5.4. Обов'язок досягти певного результату. Обов'язок виявляти макси­мальні зусилля

1. Тією мірою, в якій зобов'язання сторін включають у себе обов'язок досягти пев­ного результату, ця сторона повинна досягти цього результату.

2. Тією мірою, в якій зобов'язання стор