18.1.2.2.2. Особливості правового регулювання добування кам’яного вугілля, бурого вугілля та торфу

Діяльність з добування кам'яного вугілля, бурого вугілля та торфу включає у себе наступне:

- підземне та відкрите добування різних видів кам'яного вугілля;

- збагачення кам'яного вугілля;

- промивання, калібрування, сортування, подрібнення кам'яного вугілля;

- виробництво вугільних брикетів, окатишів;

- відкрите або підземне добування та збагачення бурого вугілля;

- промивання, дегідратацію, подрібнення бурого вугілля;

- добування, висушування торфу;

- виробництво торф'яних брикетів тощо. 

Здійснюється добування вугілля та торфу спеціалізованими гірничими підприємствами, заснованими найчастіше на державній формі власності. У цій галузі, рівно як і у добувній сфері економіки України в цілому, має місце тенденція до створення великих державних акціонерних компаній холдингового типу. Наприклад, на підставі постанови КМ України від 12 червня 1998 р. № 857 «Про удосконалення господарського механізму реалізації вугільної продукції в Україні» утворено Державну акціонерну компанію «Вугілля України», на яку покладені такі основні завдання:

- захист загальнодержавних економічних інтересів в умовах реформування та розвитку ринку вугільної продукції;

- забезпечення розрахунків за поставлену вугільну продукцію у повному обсязі;

- участь у формуванні паливного балансу держави на підставі вивчення попиту та наявної ресурсної бази;

сприяння:

- реалізації вугілля в основному на біржових засадах;

- виконанню міждержавних угод (договорів) щодо купівлі-продажу вугілля;

- реалізації ефективної цінової політики щодо імпорту та експорту вугільної продукції;

- захисту вітчизняних виробників вугілля на оптовому ринку електроенергії шляхом впливу на співвідношення між цінами на вугільну продукцію та електроенергію;

- розробленню, впровадженню та додержанню стандартів якості вугілля;

- раціональному формуванню вугільної шахти для коксохімічних заводів та постачанню якісного енергетичного вугілля тепловим електростанціям;

- створенню Державного лізингового фонду гірничо-шахтного обладнання;

- забезпечення центральних органів виконавчої влади інформацією про наявність та використання вугільних ресурсів на внутрішньому та світовому ринку вугілля.

18.1.2.2.3. Нормативно-правове регулювання добування, виробництва та споживання альтернативних видів палива

За рахунок власних джерел Україна забезпечує свої потреби у паливно-енергетичних ресурсах приблизно на 47 %, а тому існує істотна залежність економіки нашої країни від імпорту газу, нафти та інших енергетичних ресурсів. З метою подолання такої ситуації законодавець стимулює розвиток національного виробництва альтернативних видів палива, включаючи біоетанол та газове паливо. Відповідні регуляторні приписи містяться у Законі України «Про альтернативні види палива» від 14 січня 2000 р., Законі України «Про внесення змін до деяких законів України щодо сприяння виробництву та використанню біологічних видів палива» від 21 травня 2009 р., у Податковому кодексі України, Митному кодексі України, а також у численних постановах КМ України та інших підзаконних нормативно-правових актах.

У ст. 1 Закону України «Про альтернативні види палива» вказується, що альтернативними видами палива є тверде, рідке та газове паливо, яке є альтернативою відповідним традиційним видам палива і яке виробляється (видобувається) з нетрадиційних джерел та видів енергетичної сировини. Альтернативне паливо поділяється на рідке (горючі рідини, одержані під час переробки твердих видів палива, з промислових відходів, а також спирти, наприклад, біоетанол), тверде (продукція та відходи сільського господарства, торф, органічна частина промислових та побутових відходів) та газове (метан вугільних родовищ, газ, що міститься у водоносних пластах, газове паливо, одержане з біомаси тощо).

У ст. 9 цього ж Закону відзначено, що одним із організаційно-економічних заходів щодо стимулювання виробництва (видобутку) та споживання альтернативних видів палива є, зокрема, надання юридичним і фізичним особам податкових пільг для стимулювання розробок і впровадження нових технологій, обладнання матеріалів у процесі виробництва (видобутку) альтернативних видів палива. Зокрема:

- відповідно до ПК України (ст. 15 підрозділу 4 Перехідних положень) для учасників ринку альтернативних видів палива встановлені податкові пільги зі сплати податку на прибуток, наприклад, від оподаткування звільняється прибуток виробників біопалива, отриманий від його продажу;

- у МК України тимчасово, до 1 січня 2019 р. передбачаються пільги при імпорті (звільнення від сплати податку на додану вартість та ввізного мита). Наприклад, відповідно до п. 197.16 ст. 197 ПК України, пунктів 14,16 ч. 1 ст. 282 МК України звільняються від оподаткування податком на додану вартість та від сплати ввізного мита операції із ввезення на митну територію України засобів вимірювання, контролю та управління витратами паливно-енергетичних ресурсів, обладнання та матеріалів для виробництва альтернативних видів палива.