- •§18.1. Правове регулювання промислового виробництва
- •18.1.1. Поняття матеріального виробництва та промисловості
- •Суспільне виробництво
- •18.1.2. Особливості правового регулювання організації та здійснення господарської діяльності в галузях добувної промисловості
- •18.1.2.1. Правове регулювання використання надр в гірничодобувній промисловості. Гірничі підприємства
- •18.1.2.2. Правове регулювання господарської діяльності по добуванню енергоносіїв
- •18.1.2.2.1. Правове регулювання діяльності по добуванню вуглеводнів (нафти та газу)
- •18.1.2.2.2. Особливості правового регулювання добування кам’яного вугілля, бурого вугілля та торфу
- •18.1.2.2.3. Нормативно-правове регулювання добування, виробництва та споживання альтернативних видів палива
- •18.1.3. Особливості правового регулювання організації та здійснення господарської діяльності в галузях переробної промисловості
- •18.1.4. Правове регулювання господарської діяльності з переробки продовольчої сировини
- •§18.2. Особливості правового регулювання господарської діяльності в електроенергетиці
- •18.2.1. Особливості правового регулювання організації та здійснення господарської діяльності в галузі електроенергетики
- •18.2.1.1. Правовий статус енергії як об’єкта господарських прав та обов’язків
- •18.2.1.2. Державне регулювання електроенергетики
- •18.2.1.3. Правове регулювання виробництва, реалізації, передачі та споживання електроенергії
- •18.2.1.4. Обмеження права власності та монополізму у галузі електроенергетики
- •18.2.1.5. Правове регулювання господарської діяльності в сфері виробництва, реалізації та споживання енергії, виробленої з альтернативних джерел
- •§18.3. Господарсько-правове регулювання у сфері будівельної діяльності
- •18.3.1. Поняття будівництва
- •18.3.2. Види будівництва
- •18.3.3. Ліцензування господарської діяльності у будівництві
- •18.3.4. Суб’єкти відносин у сфері будівельної діяльності
- •18.3.5. Договірне оформлення будівельної діяльності та інвестицій у будівництво
- •18.3.6. Комплекс робіт зі створення об’єкта архітектури
- •§18.4. Правове регулювання господарських відносин у сільськогосподарському виробництві
- •18.4.1. Поняття та галузі сільського господарства
- •18.4.2. Організаційні форми сільськогосподарських підприємств
- •18.4.2.1. Селянське (фермерське) господарство
- •18.4.2.2. Колективне сільськогосподарське підприємство
- •18.4.2.3. Сільськогосподарський кооператив
- •18.4.2.4. Особисте селянське господарство
- •18.4.2.5. Фінансово-кредитні засоби підтримки сільськогосподарських виробників
18.1.4. Правове регулювання господарської діяльності з переробки продовольчої сировини
Законодавчу базу для регулювання відносин у сфері харчової промисловості утворює ГК України, Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів» 15, а також чисельні спеціальні законодавчі акти, як от Закон України «Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них»16, Закон України «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру»17, Закон України «Про дитяче харчування»18 тощо.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» від 23 грудня 1997 р. харчовий продукт (їжа) – це будь-яка речовина або продукт (сирий, включаючи сільськогосподарську продукцію, необроблений, напівоброблений або оброблений), призначений для споживання людиною. Харчовий продукт включає напій, жувальну гумку та будь-яку іншу речовину, включаючи воду, які навмисно включені до харчового продукту під час виробництва, підготовки або обробки.
Особливості правового регулювання здійснення господарської діяльності в сфері виробництва харчових продуктів полягають у встановленні чинним законодавством України жорстких вимог до виробництва, зберігання та введення в обіг харчових продуктів з метою захисту життя та здоров’я людини від неякісних та небезпечних продуктів споживання. Тому суб’єкт господарювання, який планує здійснювати чи здійснює свою господарську діяльність з переробки продовольчої сировини шляхом створення харчового продукту для споживання, повинен виконувати цілий ряд спеціальних вимог чинного законодавства. Зокрема, основні приписи законодавства у сфері харчової промисловості зосереджені навколо якості харчового продукту (це ступінь досконалості властивостей та характерних рис харчового продукту, які здатні задовольнити потреби (вимоги) та побажання тих, хто споживає або використовує цей харчовий продукт) та безпечності харчового продукту (стан харчового продукту, що є результатом діяльності з виробництва та обігу, яка здійснюється з дотриманням вимог, встановлених санітарними заходами та/або технічними регламентами, та забезпечує впевненість у тому, що харчовий продукт не завдає шкоди здоров'ю людини (споживача), якщо він спожитий за призначенням).
Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» особам, які займаються діяльністю з виробництва або введення в обіг харчових продуктів, забороняється виробляти та/або вводити в обіг небезпечні, непридатні до споживання або неправильно марковані харчові продукти. Харчові продукти, вироблені в Україні, повинні бути безпечними, придатними до споживання, правильно маркованими та відповідати санітарним заходам і технічним регламентам. Для забезпечення їх безпечності забороняється:
1) використання харчових добавок, які не зареєстровані для використання в Україні;
2) використання ароматизаторів та допоміжних матеріалів для переробки, які не зареєстровані для використання в Україні;
3) використання дієтичних добавок, які не зареєстровані для використання в Україні;
4) використання допоміжних засобів і матеріалів для виробництва та обігу, які не дозволені для прямого контакту з харчовими продуктами;
5) використання допоміжних засобів і матеріалів для виробництва та обігу, які за своєю природою та складом можуть передавати забруднюючі речовини харчовим продуктам;
6) використання харчових продуктів як інгредієнтів для виробництва, включаючи сільськогосподарську продукцію, якщо вони містять небезпечні фактори на рівнях, що перевищують обов'язкові параметри безпечності.
Виробники, що здійснюють діяльність з виробництва харчових продуктів, підконтрольних санітарній службі, зобов'язані погодити технологію виробництва з центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я (Міністерство охорони здоров’я України), а виробники, що здійснюють діяльність з виробництва харчових продуктів, підконтрольних ветеринарній службі, зобов'язані погодити технологію виробництва з центральним органом виконавчої влади у сфері аграрної політики (Міністерство аграрної політики та продовольства України).
Чинне законодавство встановлює ряд вимог до обігу харчових продуктів - об'єктів санітарних заходів. Так, відповідно до ч.1 ст. 36 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» забороняється:
1) обіг харчових продуктів на потужностях (об'єктах), що не відповідають вимогам санітарних заходів;
2) продаж харчових продуктів домашнього виготовлення;
3) обіг необроблених харчових продуктів тваринного походження, у тому числі туш тварин, на яких безпосередньо та/або на упаковці відсутня позначка придатності (маркування у формі позначки придатності) за відсутності відповідних ветеринарних документів.
Також обіг об'єктів санітарних заходів забороняється, якщо ці об'єкти:
- небезпечні;
- непридатні до споживання;
- неправильно марковані;
- не зареєстровані або не затверджені відповідно до положень цього Закону або містять харчові добавки, ароматизатори, які не зареєстровані відповідно до цього Закону;
- не відповідають технічним регламентам;
- завезені на територію України контрабандно;
- дата споживання «Вжити до» яких минула.
Такі харчові продукти підлягають вилученню у порядку, встановленому чинним законодавством. Вилучені харчові продукти, які неможливо повернути в обіг, використовуються для інших, ніж споживання людьми, цілей або підлягають знищенню у порядку, встановленому законом. Знищення харчових продуктів, повернення їх в обіг для споживання людиною або для інших, ніж споживання людиною, цілей здійснюється виробником (власником) за його рахунок. Порядок знищення харчових продуктів або умови, які повинні виконуватися для повернення їх в обіг для споживання людиною або для інших, ніж споживання людиною, цілей, встановлюються відповідним головним санітарним лікарем або головним ветеринарним інспектором.
Новий харчовий продукт, який вміщує, складається або виробляється з генетично модифікованих організмів, регулюється положеннями спеціального законодавства (ст. 37 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів»).
Новий харчовий продукт не повинен:
1) становити загрозу для споживача;
2) вводити споживача в оману;
3) відрізнятися від харчових продуктів, які він призначений замінити, настільки, щоб його звичайне споживання було для споживача несприятливим з точки зору поживності.
Виробник, імпортер або продавець, який вводить новий харчовий продукт в обіг в Україні (заявник), подає заяву на проведення державної санітарно-епідеміологічної експертизи до центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.
Висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи видаються заявнику та повинні містити рішення про те, чи допускається новий харчовий продукт в обіг, умови дозволу та, якщо це необхідно:
- умови використання харчового продукту;
- призначення харчового продукту та його специфікацію;
- всі особливі вимоги до етикетування.
Згідно зі ст. 38 Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» забороняється обіг харчових продуктів, етикетування яких не відповідає цьому закону та відповідним технічним регламентам. Усі харчові продукти, що знаходяться в обігу в Україні, етикетуються державною мовою України та містять у доступній для сприймання споживачем формі інформацію про:
1) назву харчового продукту;
2) назву та повну адресу і телефон виробника, адресу потужностей (об'єкта) виробництва, а для імпортованих харчових продуктів - назву, повну адресу і телефон імпортера;
3) кількість нетто харчового продукту у встановлених одиницях виміру (вага, об'єм або поштучно);
4) склад харчового продукту у порядку переваги складників, у тому числі харчових добавок та ароматизаторів, що використовувались у його виробництві;
5) калорійність та поживну цінність із вказівкою на кількість білка, вуглеводів та жирів у встановлених одиницях виміру на 100 грамів харчового продукту;
6) кінцеву дату споживання «Вжити до» або дату виробництва та строк придатності;
7) номер партії виробництва;
8) умови зберігання та використання, якщо харчовий продукт потребує певних умов зберігання та використання для забезпечення його безпечності та якості;
9) застереження щодо споживання харчового продукту певними категоріями населення (дітьми, вагітними жінками, літніми людьми, спортсменами та алергіками), якщо такий продукт може негативно впливати на їх здоров'я при його споживанні;
10) наявність чи відсутність у харчових продуктах генетично модифікованих організмів (ГМО), що відображається на етикетці харчового продукту написом «з ГМО» чи «без ГМО» відповідно.
Для деяких категорій харчових продуктів відповідними технічними регламентами можуть встановлюватися специфічні обов'язкові вимоги до етикетування, крім тих, що передбачені вище.
Етикетування нефасованих харчових продуктів здійснюється державною мовою України у порядку, встановленому технічними регламентами для певних харчових продуктів. Забороняється надавати на етикетці інформацію про дієтичні та функціональні властивості харчового продукту без дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.
Текст для етикетування харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок підлягає обов'язковому затвердженню центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я. Порядок затвердження тексту для етикетування харчових продуктів для спеціального дієтичного споживання, функціональних харчових продуктів та дієтичних добавок встановлюється центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров'я.
Етикетки харчових продуктів, на яких використовуються символи, повинні містити тільки такі символи, які були затверджені відповідними міжнародними та регіональними організаціями з питань стандартизації.
Написи на етикетці харчового продукту, що представляють інтерес для споживачів та призначені запобігати шахрайству або відрізняти один харчовий продукт від іншого, такі як «повністю натуральний», «органічний», «оригінальний», «без ГМО» (генетично модифікованих організмів) тощо, та інша інформація підлягає перевірці у порядку, встановленому відповідними нормативно-правовими актами.
