7.Принципи муніципальної нормоторчості

На підставі аналізу законодавства зроблено висновок про те, що в рамках самоврядної практики приймаються правові акти, які відрізняються за порядком підготовки, прийняття та набрання чинності. Підкреслено, що для самоврядної практики найважливішого значення набуває поділ правових актів МСВ на нормативно-правові та індивідуальні.

Доводиться, що стосовно комплексу правовідносин, пов’язаних з підготовкою і прийняттям нормативно-правових актів МСВ, доцільно використовувати поняття „муніципальна нормотворчість”. Воно віддзеркалює суб’єктно-діяльнісні характеристики наведених правовідносин, що полягають у спрямованих на виявлення волі територіальної громади, формування у відповідності до неї владних імперативів, закріплення цих імперативів в актах прямої правотворчості або в актах органів МСВ, матеріально-технічних діях юридично визначеного кола суб’єктів. Підкреслено, що поняття, похідні від поняття „муніципалітет”, не належать до понятійного апарату законодавства України, але разом із тим їх використання у роботі запобігає громіздким термінологічним застереженням.

Доводиться, що муніципальна нормотворчість, як правова діяльність, спрямована на досягнення певних юридичних цілей, підкоряється відповідним принципам, складається з певних етапів, вимагає чіткої правової регламентації.

Серед цілей муніципальної нормотворчості пропонується виокремити конкретну та абстрактні. Конкретна мета – встановлення, зміна або скасування правової норми. Серед абстрактних цілей пропонується виокремити: проміжну – врегулювання суспільних відносин, та кінцеву - вирішення питань місцевого значення.

Принципи муніципальної нормотворчості пропонується поділяти на ті, що є екстраполяцією загальних принципів правотворчості (верховенство права, демократизм тощо, гуманізм), і спеціальні, що властиві саме муніципальній нормотворчості (субсидіарність, поєднання місцевих та державних інтересів, повнота нормотворчих повноважень з питань місцевого значення).

Муніципальна нормотворчість розглядається як явище, що складається з двох частин: перша - нормопідготовча - найменш пов’язана з юридичними імперативами; друга - нормоустановча - ґрунтується виключно на юридичних засадах.

Муніципальна нормотворчість здійснюється у правовому просторі, який „окреслений” законодавством. Незважаючи на його значний обсяг, ряд важливих питань, що пов’язані з організацією і технологією муніципальної нормотворчості, дотепер потребують законодавчого вирішення.

8. Муніципальна нормотворчість як форма реалізації компетенції органів місцевого самоврядування

Стверджується, що законодавче положення про право територіальної громади вирішувати питання місцевого значення не можна абсолютизувати. Зазначено, що на сучасному етапі розвитку МСВ в Україні більшість питань місцевого значення вирішуються органами МСВ. Пропонується виокремлювати два основні типи функцій органів МСВ: представницькі і виконавчо-розпорядчі. Доведено, що у вітчизняній самоврядній практиці пошук оптимального розподілу цих двох типів функцій між органами МСВ триває.

Зазначено, що зміст компетенції представницького органу МСВ складають: предмет відання і владні повноваження. Доводиться, що прийняття нормативно-правового акта є способом реалізації владних повноважень. В законодавстві відсутні визначення понять „нормативно-правовий акт” та „індивідуальний акт”. Суб’єкти, що залучені до муніципальної нормотворчості, відрізняються один від одного за рівнем юридичних знань, через що вони нерідко неоднаково розуміють призначення нормативно-правових актів у механізмові правового регулювання, що утворює ситуацію, коли одне і те ж питання різні місцеві ради регулюють різними за нормативністю правовими актами. Таке становище не є припустимим, оскільки воно порушує єдність правового простору України.

Стверджується, що ті повноваження представницьких органів МСВ, реалізація яких пов’язана з покладанням обов’язків на конкретно не визначене коло фізичних та юридичних осіб у розумінні здійснення ними дій, стримування від здійснення ними дій або не перешкоджання здійсненню стосовно них дій, потребують прийняття нормативно-правового акта. Пропонується доповнити законодавство нормою, яка визначала б коло питань, які регулюються з боку представницьких органів МСВ виключно нормативно-правовими актами. Межі цього кола питань запропоновано в роботі.