Запитання та завдання для самоперевірки

1. Що є предметом риторики?

2. З якими науками пов’язана риторика і в чому простежується цей зв’язок?

3. Які особливості риторики як науки, мистецтва та навчальної дисципліни? У чому полягають причини відновлення вивчення риторики у вищій школі?

4. Яка роль риторики у фаховій підготовці інженера-педагога?

Лекція № 2. Види і жанри ораторського мистецтва

Цілі: в результаті вивчення цієї теми у студентів повинні бути сформовані:

– знання: про види та жанри красномовства; особливості жанрів красномовства: академічного; політичного, судового (юридичного), церковного, суспільно-побутового;

– уміння: удосконалювати уміння користуватися поняттями риторики; формувати та розвивати власні риторичні здібності у відповідності до сучасного риторичного ідеалу; уміти аналізувати та характеризувати види і жанри красномовства.

План

2.1. Інформаційний виступ та його характеристики.

2.2. Види ораторського мистецтва. Академічне красномовство.

2.1. Інформаційний виступ та його характеристики

Інформація (лат. Informatio – роз’яснення) – це коротке усне повідомлення про певні факти, події, діяльність.

Загальні правила підготовки інформаційних виступів.

1. Інформаційний виступ повинен містити нову для слухачів інформацію. Він повинен бути актуальним, тобто, цікавим для них зараз, в даний момент.

2. У виступі необхідно дати вичерпну інформацію про предмет та використати кілька конкретних фактів.

3. Треба використовувати повтори, але відмінними засобами.

4. Треба зацікавити слухачів в отриманні нової додаткової інформації за даною темою.

5. Такий виступ повинен містити два-три розділи (пункту плану), не більше. У викладі слід чітко переходити від одного пункту до іншого.

6. Виступ повинен бути коротким.

7. Не слід використовувати багато жестів та не говорити занадто емоційно.

Таблиця 2.1

Інформаційні виступи та їхні особливості

Визначення типу виступу	Завдання та особливості інформаційного виступу
Інформація	Інформація (лат. Informatio – роз’яснення) – це коротке усне повідомлення про певні факти, події, діяльність. Її завдання – цікаво розповісти про факти, її особливості: повинна бути короткою, містити факти і бути новою. Типові назви для інформаційних виступів: «Це цікаво», «У світі цікавого», «Цікаві факти».
Інструкція	Інструкція (лат. Instructio – введення, настанова) або пояснення повинні бути короткими і зрозумілими. Наприклад, треба пояснити як користуватися електричними приладами, як користуватися устаткуванням в лабораторії (швейними машинами, станками тощо). Пояснювати слід крок за кроком і переходити до наступного кроку тільки тоді, коли переконалися, що попередній крок слухачі зрозуміли.
Оголошення	Оголошення – це повідомлення про щось, оповіщення. Виступаючи з оголошенням, треба говорити повільно, чітко, повторюючи найважливіші місця, зокрема дати, час, цифри.
Анотація	Анотація (лат. Annotation – зауваження, примітка) – це стисла узагальнена характеристика книжки, статті, рукопису, фільму тощо, яка розкриває ідейну спрямованість, зміст, структуру та інші особливості твору.
Лекція	Лекція – це навчальний, науковий або науково-популярний виступ фахівця, в якому розкривається будь-яка тема.
Доповідь	Доповідь – розгорнуте повідомлення, яке розкриває важливу наукову або суспільно-політичну проблему (від 15-20 хв. до 1 год. і більше). Після доповіді проблема обговорюється, доповідачу задають питання.
Повідомлення	Повідомлення – це невелика доповідь з якого-небудь окремого питання. Повідомлення можуть доповнювати основну доповідь.
Усна відповідь	Усна відповідь – це розповідь про вивчене (в присутності викладача або самостійно). У ній треба визначити терміни, назвати основні факти і привести приклади, а також зробити висновок.

Самопрезентація. Рresent – передаю, вручаю (франц.), або praesentatio (латин.) – пред’явник.

Рис. 2.1 Характеристика і вимоги до самопрезентацій

Дві основні форми самопрезентації:

• «природна» (притаманна дитинству);

• «штучна» (допускає подання себе у більш вигідному світлі).

Алгоритм самопрезентації:

1. Аналіз «потенційної аудиторії».

2. Вибудовування стратегії вербального і невербального прояву власної особистості відповідно до місця самопрезентації.

3. Контроль і корегування своїми діями у відповідності до ситуації.

4. Реалізація «природної сам презентації» поза контекстом «штучної».

Розповідь про подію (оповідь) – такий тип промови (або такий текст), в якому йдеться про події, що відбулися, про послідовність будь-яких вчинків, дій. Правила підготовки оповіді:

1) зробити вступ, що містить відомості про місце та учасників події, про яку буде йти розповідь (Я розповім вам випадок, який стався – де? коли? з ким?);

2) розповісти про загальну обстановку, в якій почалися;

3) перейти до розповіді про події в їхній послідовності;

4) розповісти про ставлення до учасників подій, про їхні настрої;

5) описати, чим закінчилася подія або пригода, яка розв'язка;

6) після розв'язки оповідач може зробити висновок із усього оповідання або закінчити фразою типу: «Ось така (цікава, весела, незвичайна, несподівана і т. ін.) історія сталася ... (тоді-то, там-то, з тим-то)».

Протокольно-етикетні виступи – це такі, що мають на меті зберегти традиції спілкування в тій чи іншій офіційній ситуації, виконати відповідні вимоги етикету, ритуалу. Види протокольно-етикетних виступів:

промова при зустрічі офіційних гостей;	офіційне привітання ювіляра;
сприятлива промова на урочистих зборах, ювілеї колективу (організації, установи, фірми тощо), зустрічі однодумців;	офіційний тост на банкеті або ювілеї на честь якої-небудь особи, організації або події;
привітальна промова на відкритті будь-якого заходу, установи, пам'ятника, меморіальної дошки та ін.;	подання інформації про яку-небудь особу з короткою його характеристикою;
промова з оцінкою заслуг будь-якої відомої людини (наприклад, письменника, науковця, засновника якої-небудь установи);	похвальна промова на адресу когось або чогось (людини, організації, якого-небудь явища, науки, мистецтва і т. ін.);
вітальне слово на адресу яких-небудь зборів, з'їзду або іншого заходу, казане від імені спорідненої організації або установи;	вступне слово при відкритті будь-якого заходу (зустрічі, зборів, конференції, з'їзду, урочистої лінійки);
вітальне слово старшого, керівника на адресу молодших, підлеглих у зв'язку з подією в їхньому житті (початком навчання та ін.);	заключне слово при підведенні підсумків, закритті будь-якого заходу (конференції, зборів, урочистого засідання);
траурна промова

Протокольно-етикетний виступ має бути:

1) коротким;

2) надихати слухачів;

3) у міру енергійним і емоційним;

4) не містити нічого спірного, що викликає незгоду;

5) вимовлятися без папірця;

6) пробуджувати благородні почуття: захват, вдячність, відданість, прихильність, захоплення.

7) орієнтуватися у своїй основі на похвалу.