3.3. Принципи текстоутворення

Ознаки текстової мови

Узагальнена хар-ка мови технічних текстів

Уточнена характеристика мови технічних текстів (вимоги до технічних текстів)

1

2

3

За формою вираження думки

Зовнішня письмова

Відсутність таких позамовних засобів вираження інформації, як жести, міміка, інтонація накладають відповідальність за передачу повних достовірних відомостей на граматичні, графічні й математичні засоби мови.

За характером взаємодії учасників спілкування

Монологічна

Однобічний зв'язок автора й читача веде до їхньої опосередкованої контактності, а отже, і пред'являє до тексту вимоги розгорнення, послідовності, логічності, значеннєвої завершеності, повноструктурності, лінійності, зв’язності, доступності, переконливості, доказовості й т.д.

За функціональним типом

Міркування

Конструктивні елементи: теза, доказ, висновок. Факти, що пояснюють, події з'єднані причинно-наслідковими зв'язками.

Оповідання

Складові частини: початок дії, розвиток дії, гострий момент, кінець дії.

Повідомлення про дії предмета в певній послідовності припускає, як правило, ланцюговий спосіб зв'язку речень.

Дотримується послідовність дієслів-присудків відповідно до порядку позначуваних ними дій.

Опис

Складові частини: ознаки розглянутого об'єкта й оцінка.

Крім знаків, позначень носіями інформації можуть бути малюнки, фотографії. Перерахування постійних або однорідних ознак здійснюється в послідовності, продиктованою метою опису (рух оброблюваної деталі, рух погляду спостерігача за об'єктом опису, маршрут руху, убування або зростання ознаки, класифікаційний принцип з різними підставами для розподілу на частині).

Оцінка

Носить, винятково, об'єктивний характер.

За стилем

Наукова

Ознаки: точність переданої інформації, підкреслено інформативний характер, строго логічна послідовність викладення, переконливість доказів, відсутність активного діяча, семантична ясність і однозначність, досить незначна кількість експресивних і оцінних елементів.

Переважають у тексті складні речення, розвинена мережа сполучників і прийменників, широке вживання знаходять прикметникові й дієприкметникові звороти. Кожне слово виступає як позначення загального поняття або абстрактного предмета.

Використовується велика кількість термінів.

Формами є статті, монографії, наукова доповідь.

Навчально-наукова

Ціль навчальних матеріалів припускає розміщення фактів від простого до складного, від відомого до нового.

У текстах викладаються наукові істини, положення, уже доведені раніше, повідомляється накопичений на сьогоднішній день обсяг інформації в певній області знання, пояснюється історична ретроспектива дослідницького процесу в цій області.

Текстам властиво ясність і доступність викладення в сполученні з логічною послідовністю й обґрунтованістю.

У великій кількості присутні визначення, пояснення, порівняння, приклади.

Відсутня гіпотетичність, полемічність.

Використовуються невизначено-особисті, узагальнено-особисті, безособові синтаксичні конструкції.

Види навчальних матеріалів

Характеристика навчальних матеріалів

Підручник

Містить систематичний виклад навчальної дисципліни або її розділу, частини, що відповідає навчальній програмі.

Навчальний посібник

Розкриває теоретичну частину дисципліни, тим самим, доповнюючи підручник, але точно не слідує типовій програмі дисципліни.

Практикум

Теоретична частина: повна автономія змісту самостійного розділу, що не припускає обов'язкового пророблення передуючих темі розділів.

Курси (тексти) лекцій

Містять тільки інформаційну частину дисципліни.

Конспект лекцій

За структурою відповідає плану навчальної книги або програмі дисципліни. Містить основні дані лекційної частини дисципліни без зайвих подробиць і другорядних деталей.

Хрестоматія

Збірник систематично підібраних наукових матеріалів або уривків з них, а також різних документів.

Альбом

Книжкове або листове образотворче видання з коротким пояснювальним текстом, що включає рисунки, наукові фотографії, схеми тощо.

Роздавальний

матеріал до лекції

Включає таблиці, графіки, схеми, креслення, малюнки, копії статей, сторінки книг, описи винаходів, службові матеріали й інші зручні форми подання інформації про досліджувані факти, явища, події, предмети.

Пам'ятка

Представляє короткі, найважливіші відомості, необхідні для виконання завдань, доручень або певного виду робіт.

Інструкція

Містить точно сформульовані окремі нумеровані положення, вказівки, що регламентують деяку діяльність.

Методичні рекомендації й вказівки

Пояснюють характер дій при виконанні певного завдання, причому, вказівки припускають обов'язкове виконання, а рекомендації - волю прийняття рішень.

Монографія

Містить повне і всебічне дослідження однієї проблеми або теми.

Збірник наукових праць

Містить дослідницькі матеріали наукових установ, навчальних закладів або суспільств з найважливіших наукових і науково-технічних проблем, що має принципове наукове значення й практичну цінність.

Практичне

керівництво

Виробниче видання, що містить, переважно, описово-емпіричний матеріал і призначене для підвищення кваліфікації фахівців або розраховане на осіб, що бажають самостійно опанувати якою-небудь професією або навичками роботи.

Словник,

довідник

Містить відомості наукового або прикладного характеру, розташовані в порядку, зручному для їхнього швидкого знаходження, не призначені для суцільного читання.

№

п/п

Найменування неточностей, помилок

Приклади неточностей, помилок і їхній аналіз

1

Наявність термінів, які неправильно орієнтують учня.

1. Термін «транслятор» вводиться не як назва блоку цифрової обчислювальної машини, а як назва програми.

2. Терміни «лінійний» та «нелінійний» не можна застосовувати до електричних ланцюгів, якщо ланцюгом називати реально існуючу річ. Природа не може бути лінійною або нелінійною. Поняття «лінійний» та «нелінійний» – математичні. Вони відносяться не до самих речей, а до їх математичних моделей. Замість «Теорія лінійних ланцюгів», «Теорія нелінійних ланцюгів» слід вживати «Лінійна теорія ланцюгів» і «Нелінійна теорія ланцюгів».

2

Присутність багатозначних термінів.

Термін «Активний» часто відноситься і до елементів електричного ланцюга, через які енергія поступає в ланцюг, і до елементів, через які вона виводиться з ланцюга, і до управляючих елементів підсилювачів, до підсилювачів в цілому, діодам, стабілітронам, варікапам та ін.

3

Розповсюдження властивостей моделі об'єкту на сам об'єкт.

Помилково визначати, наприклад, матеріальну точку або ідеальний газ як деяке тіло. Під словом «тіло» прийнято розуміти деяку об'єктивну реальність. Таким чином, в загальноприйнятому визначенні сказано, що думка є річ.

4

Порушення правил визначення.

Визначення швидкості як шляху, пройденого за одиницю часу як правильне вважати не можна. По-перше, «швидкість» – це зовсім не «шлях». Дані поняття не є тотожними, тому що «швидкість» об'єднує два такі поняття, як «шлях» і «час» і є результатом їх відношення. По-друге, неясно, що слід вважати одиницею часу.

5

Наявність зайвої інформації.

Для деяких фахівців зайвою буде інформація: «Рух окремого заряду в провіднику іноді називають мікрострумом, а повний струм – макрострумом. До того ж далі в тексті ці терміни не фігурують.

6

Відсутність релевантної (базової) інформації.

Прикладом цієї помилки в електротехніці може служити вказівка на те, що магнітопровід трансформатора з метою зменшення втрат на вихрові струми збирається з тонких пластин трансформаторної сталі, якщо відсутнє попереднє пояснення поняття «вихрові струми».

7

Порушення послідовності викладення матеріалу

Наприклад, пояснення принципу дії асинхронного двигуна передує відомостям про його конструкцію.

8

Порушення зв'язності тексту.

Наприклад, після визначення магнетизму без вказівки на способи використовування цього явища в побуті і на виробництві описуються особливості установки стрілки компаса і йде перерахування форм магнітів.

9

Завищення складності побудови речень.

Наприклад, «При достатньо високій напрузі, коли напруженість поля між пластинами досягає десятків тисяч вольт на сантиметр, вільні електрони, рухаючись під дією сил поля, придбавають на довжині вільного пробігу таку велику кінетичну енергію, що при зіткненні з молекулами газу відривають від них електрони, тобто іонізують молекули».

10

Невідповідність змістовних фрагментів найменуванню параграфа.

У параграфі «Принцип дії асинхронного двигуна», крім позначеного, зібрані відомості про винахідників асинхронного двигуна, основні його конструктивні елементи, достоїнства електричної машини, пояснюється на простому прикладі магніту і мідного диска явище, що одержало назву «диск Араго-Ленця».

Текстова структура

Елементи текстової структури, їх взаємозв’язки та характеристика

Логічна

Логічні закони:

• закон тотожності (всяка думка тотожна сама собі);

• закон суперечності (дві думки, що заперечують одна одну, не можуть бути одночасно істинними; принаймні, одна з них необхідно помилкова);

• виключеного третього (з двох висловів, в одному з яких затверджується те, що заперечується в іншому, – одне неодмінно істинне);

• достатньої підстави (всяка істинна думка має достатню підставу).

Поняття – результат узагальнення однорідних предметів за їх суттєвими ознаками. Поняття можуть знаходитися між собою у відношенні: рівнозначності («Прямокутник з рівними сторонами» і «Ромб з прямими кутами»), перехрещення («Студент» і «Спортсмен»), підпорядкування («Електричний ланцюг» і «Електричний ланцюг постійного струму»), супідрядності («Закон», «Закон Ома», «Закон Кірхгофа»), протилежності («Електричний ланцюг постійного струму» і «Електричний ланцюг змінного струму») чи суперечності («Регульований двигун» і «Нерегульований двигун»).

Вони мають обсягову та змістовну характеристики. Перша розкривається за допомогою операції ділення, а друга – шляхом визначень, характеристик тощо.

Правила ділення: ділення повинне бути відповідним (сума обсягів членів ділення повинна бути рівною обсягу поняття, яке ділиться); при одному і тому ж діленні необхідно застосовувати одну і ту ж підставу; члени ділення повинні виключати один одне, тобто повинні бути супідрядними і знаходитися між собою у відношенні несумісності; ділення повинне бути безперервним (при діленні поняття потрібно переходити до найближчого нижчого виду).

Побудова визначень згідно правил:

• взаємозамінність визначуваного і визначаючого понять

(ПОМИЛКА ДУЖЕ ШИРОКОГО ВИЗНАЧЕННЯ: «Коло – це фігура, яка описується рухомим кінцем відрізка, коли інший його кінець закріплений, або фігура, яка утворена рухомим кінцем циркуля»;

ПОМИЛКА ВУЗЬКОГО ВИЗНАЧЕННЯ: «Електрична машина – пристрій, призначений для перетворення електричної енергії в механічну» або «Продуктивними силами називаються знаряддя праці, а також самі люди з уміннями і прийомами праці» («знаряддя праці» слід замінити на «засоби виробництва»));

• заборона порочного кола (КОЛО У ВИЗНАЧЕННІ: «Трансформатор – пристрій, що трансформує електроенергію» або «Кількість – це характеристика предмету з його кількісної сторони»);

• однозначність /одному визначуваному поняттю можуть відповідати кілька визначаючих, але не навпаки/ (наприклад, «Квадрат – паралелограм з рівними між собою сторонами і прямими кутами», «Квадрат – рівносторонній прямокутник»);

• позитивність /вказівка тільки на ознаки, властиві предмету/ (приклад виключення: «Паралельними називаються такі лінії, які не перетинаються, скільки б ми їх не продовжували»).

Судження - це форма мислення, у якій шляхом твердження або заперечення відбиваються зв'язки предметів, процесів або їхнє співвідношення. Судження може бути як істинним, так і помилковим. Мовною формою судження є або розповідне речення, або риторичне запитання. Судження складаються з двох частин – суб'єкта та предиката. Суб'єктом виступає той об'єкт, що виноситься на обговорення, а предикатом – той, що містить ознаки суб’єкту.

Умовивід – нове судження, що утворюється шляхом логічного висновку з одного чи кількох інших суджень. Залежно від логічного співвідношення між посилками і висновком розрізняють дедуктивні та індуктивні умовиводи.

Правила умовиводу:

• хоча б одна з посилок повинна бути ствердною думкою, інакше істинний висновок одержати неможливо (наприклад, «1. У асинхронної машини неоднакові частоти обертання ротора і магнітного поля статора. 2. Ел. машина, що вивчається, не є асинхронною. Отже, ...»);

• якщо одна з посилок – негативна думка, то і висновок – негативна думка (наприклад, «1. У трансформаторів, що підвищують, первинна напруга менше за вторинну. 2. Даний трансформатор не є тим, що підвищує. Отже, у даного трансформатора не може бути первинна напруга менше за вторинну.»);

• хоча б одна з посилок повинна бути загальною думкою /відноситися до всього класу предметів/, інакше одержати істинний висновок неможливо (наприклад, «1. Деякі трансформатори є тими, що підвищують. 2. Деякі трансформатори є однофазними. Отже,...»);

• якщо одна з посилок – часткова думка, то і висновок – часткова думка (наприклад, «1. Дія трансформаторів заснована на принципі електромагнітної індукції. 2. Даний пристрій – трансформатор. Отже, дія даного пристрою заснована на принципі електромагнітної індукції»).

Побудова доказів (міркувань) згідно правил:

• теза повинна бути сформульована ясно і точно;

• теза повинна залишатися однією і тією ж впродовж всього доказу;

• аргументи повинні бути істинними думками;

• аргументи повинні бути достатніми підставами для тези;

спосіб побудови доказу повинен підкорятися правилам умовиводу.

Лінгвістична

Словосполучення – сполучення двох або декількох слів, об'єднаних підрядним зв'язком.

Речення – синтаксично й інтонаційно оформлена конструкція, що виражає повідомлення. Складне синтаксичне ціле (ССЦ) – сукупність речень, поєднаних певною думкою. Перше речення ССЦ автосемантичне, а інші, що розкривають його суть, - синсемантичні.

Проектування конспекту здійснюється на рівні ССЦ. Якщо стоїть завдання в процесі згортання підвищити рівень метаінформативності ССЦ, з нього варто послідовно видалити синсемантичні речення, одночасно замінивши слова-заступники (типа ці, такий, подібний, вони й т.д.) на відповідні їм значеннєві елементи.

Семантична

Семантичну структуру утворюють значення слів і виражень, що перебувають один з одним у відношеннях: ціле–частина («Трансформатор»-«Обвитка»), безліч–елемент («Наука»-«Філософія»), клас–підклас («Електричні машини»-«Машини постійного струму»), об'єкт–параметри («Трансформатор»–«Номінальна потужність, номінальний струм, струм х.х., втрати х.х., втрати к. з., напруга к.з., номінальна напруга обвиток»), процес-властивість («Виробництво й споживання електричної енергії»-«Неможливість складування електроенергії»), явище–характеристика («Дифузія»-«Взаємопроникнення часток однієї речовини в іншу»), причина-наслідок («Старіння й пробій ізоляції»-«Коротке замикання»), суть–явище («Термоядерна реакція усередині Сонця»-«Плями, протуберанці, потоки випроменених часток»), закон–прояв («Закон Ома» – «I=E/(R+Ro)»), мета-засіб досягнення («Відремонтувати електричну машину»-«Викрутка, молоток, плоскогубці,..., а також відповідні ЗУН»), умова–дія («Упізнавання конструктивних елементів ПЛЕП за назвою, зображенням, позначенням»-«Розповідь про конструкцію ПЛЕП»).

Система взаємозв'язків між елементами в підсумку утворює ту або іншу семантичну структуру тексту: ланцюжкову, монолітну, кільцеву тощо.

Основні типи правильних семантичних структур текста

Наукові тексти теоретичного характеру, наприклад, з математики, фізики, кібернетики, володіють звичайно високою семантичною зв’язністю й тому мають переважно монолітну (аморфну) структуру. Технічні тексти, в яких дається опис механізмів або пристроїв, мають часто фрагментовану структуру. Це відбиває той факт, що описи таких об'єктів звичайно розчленовуються на окремі фрагменти (згустки), кожний з яких співвідноситься з тією або іншою складовою частиною описуваного об'єкта - деталлю, вузлом і т.д. Речення, що відносяться до однієї складової частини об'єкта, аж ніяк не завжди концентруються разом, частіше вони розподіляються по всьому тексту.

Тексти-міркування мають замкнуті структури. Це пов'язане з тим, що в останніх реченнях тексту підводять підсумки рішення деякої сформованої на початку задачі. Що ж стосується конспектування тексту з ланцюжковою, кільцевою або монолітною структурами, в яких функціональні ваги речень (особливо сусідніх) відрізняються друг від друга порівняно мало, то воно дає гірші результати, чим текстів з кусковою структурою. Для текстів із ланцюжковою і кільцевою структурою принципово неможливо побудувати конспект з речень, узятих безпосередньо з текстів. Це пояснюється тим, що в подібних текстах кожне наступне речення описує нову ситуацію, новий аспект або ознаку об'єкта, якому присвячений текст. Тому всі речення тексту несуть приблизно однакове семантичне й інформаційне навантаження. Виділення окремих речень неминуче носить більш-менш випадковий характер і не дозволяє відбити основний зміст тексту.

Комунікативна

Тема (Т) - про що розповідається у тексті.

Рема (R) - що саме розповідається у тексті.

Найбільш зручним для згортання інформації при проектуванні конспекту є відношення послідовної кореляції Т и R з постійною темою. У цьому випадку виключається кожне повторне згадування теми. Однозначно не підлягає змінам відношення простої лінійної кореляції Т и R.

Рубрикаційно-графічна

Элементами є рубрики, що своїми назвами, змістом та обсягом встановлюють певні смислові одиниці тексту. Графічний компонент структури проявляється в способах подання назв та оформлення тексту рубрик. Це можуть бути відступи, виділення, застосування знаків, підкреслювань, кольорів тощо.

Аспектна

Елементами є змістовні аспекти, набір яких у достатньому ступені універсальний для однотипних документів. Можна виділити два види змістовних аспектів: перший відбиває структуру (логіку) виду документа, наприклад статті, патентного опису, інший - структуру (логіку) тієї або іншої області знання або групи об'єктів. Оскільки в ході навчання вирішується завдання сформувати у майбутніх фахівців уявлення про явища дійсності і їхні закономірності, особливості функціонування технічних систем, здійснення трудових і технологічних процесів, то інженером-педагогом повинен бути обраний другий вид аспектних сіток.

Функціонально-смислова

Опис, оповідання, міркування та оцінка як функціональні типи технічних текстів були розглянуті раніше.

Описовий текст легше піддається скороченню, чим текст-міркування, оскільки в численній кон’юнкції висловлень не всі з них мають рівнозначну важливість і релевантність. І ці менш важливі й релевантні висловлення можуть бути в ряді випадків опущені без шкоди для загального змісту тексту (хоча інформативність у цьому випадку звичайно зменшується). У випадку згортання тексту-міркування, у якому зв'язок між елементами більш міцний, усунення навіть одного з компонентів логічної конструкції може привести до перекручування змісту. Тому при згортанні текстів подібного типу припустимі лише такі скорочення, які засновані на ентимематичному (скороченому) характері умовиводу.

Інформативна

Елементами є нова й корисна відома інформація, а також перешкоди. До перешкод відносяться шуми (дезінформація, що вільно або мимоволі опинилася в тексті, помилки в розрахунках і узагальненнях, упереджені, необґрунтовані висновки й рекомендації, результати експериментів, які недостатньо коректно сформульовані і т.д.), перекручування (різні стилістичні помилки, нечіткі формулювання й ін.), нерелевантна надлишкова інформація (відома інформація, але та, що ускладнює в цьому випадку сприйняття нової). Шуми й перекручування можуть мати різну природу: семантичну, синтаксичну й т.д., що визначає способи їх подолання.