4.3. Прийоми боротьби з хвилюванням

Пор.

№

Види недоліків

Характеристика поведінки оратора у ситуації

1.

Була допущена змістова помилка, яку помітив сам оратор

Слід оцінити її глибину: якщо вона незначна, не слід її виправляти – вас і так зрозуміють. Якщо помилка може спотворити зміст, слід вибачитися й виправити помилку.

2.

Пропущено важливий момент виступу

Якщо ви це помітили, продовжуйте виступ далі, закінчить думку чи розділ. А вже потім, якщо без опущеного ніяк не можна, скажіть: «Про що я забув згадати, так це про ...» або «Я хочу повернутися зараз до ...».

3.

Перешкоди, створені слухачами

3.1

Активна реакція слухачів на зовнішні відволікаючі фактори

– не помічати його стільки, скільки це можливо;

– перечекати його активні дії, зробити паузу: аудиторія тривалий час не буде на ньому зосереджена, і самі слухачі зроблять якісь дії чи висновки;

–використати метод «підключення»: звернути увагу самому, прокоментувати, коротко обговорити зі слухачами, а потім сказати: «Ну, досить, повернемося до нашої роботи». Слухачі, зазвичай, сприймають цей прийом добре;

– підійти ближче до слухачів: це буде заважати їм відволікатися.

3.2

Слухачі перемовляються між собою

– краще не помічати перешкоду якомога довше;

– можна підійти ближче до тих, хто розмовляє (це досить ефективно);

– подивитися тривалий час на них;

– деякий час говорити, звертаючись до них, зробити паузу (можна несподівану), поставити їм запитання: «Ви згодні? Ви не згодні?».

3.3

Хтось демонстративно позіхає

– реагувати не варто доти, поки оратор не впевниться, що це вже помітили інші й певним чином реагують. Тоді можна сказати: «Так, тут щось стало душно, повітря не вистачає. Бачу, деяким важко дихати, може зробимо невелику паузу, провітримо кімнату?».

3.4

Слухачі встають та йдуть з аудиторії

Не слід показувати, що це зачіпає оратора, не треба робити зауваження. Навпаки, можна сказати: «Якщо комусь потрібно терміново піти, будь ласка, виходьте, тільки тихенько».

3.5

З місця лунають репліки незгоди

– якщо ці репліки тривіальні, слід оратору зробити вигляд, що він не чув або не зрозумів, про що йде мова;

– якщо слухач буде наполягати на своїй точці зору, то тоді потрібно вступити в дискусію, але досить формально: «Я зрозумів Вашу точку зору. Але у мене інша, я зараз (або трохи пізніше) наведу ще додаткові аргументи»;

– якщо заперечення пов'язано не з особистими амбіціями, а дійсно важливе, то краще сказати: «Я повернуся до Вашого зауваження, але, якщо дозволите, трохи пізніше», і обов'язково слід це зробити;

– якщо незгоду висловлено в різкій, категоричній формі, то краще не вступати в дискусію, сказавши: «Я зрозумів Вашу точку зору. Ну що ж, майбутнє покаже, хто з нас правий».

3.6

З місця лунають грубі вигуки, репліки

– якщо репліка була одноразовою, то її краще не помічати;

– якщо це можливо, не слід показувати, що репліка зачепила або образила оратора. Слід демонструвати свою перевагу, контроль над ситуацією. Можна сказати: «Так! ... Ну тут вже нічого не додати!». І після паузи: «А ми все-таки підемо далі ...»;

– не слід ставити провокатора на місце, адже це вже суперечка, а він цього прагне. Підкреслено ввічливо і коректно треба відповісти на будь-які репліки – цим оратор засвідчить, що осуджує провокатора;

– якщо оратор досвідчений та впевнений у своїх силах, слід наступати відразу, використовуючи іронію, жарт, сарказм, а тому слід тримати напоготові гострі вислови, байки, анекдоти, приказки, історії («Ви знаєте, ця репліка нагадала мені випадок ...» – загальний сміх надовго поставить хама на місце);

– ще один шлях – похвалити провокатора, знайти якесь раціональне зерно в його репліці і використати її, щоб розповісти додатково щось цікаве;

– ефективний прийом «відкладеної відповіді», коли можна сказати: «Я зрозумів Вашу думку (питання, ідею), і відповім Вам, але, якщо дозволите, в кінці, а то зараз це поведе нас в бік». А наприкінці, коли час виступу вичерпається, слід звернутися до аудиторії: «Ось тут було ще питання, треба відповідати на нього?» Обов'язково кілька людей крикнуть: «Не треба, все зрозуміло!» – «Ну не треба, так не треба. Дякую за увагу»;

– можна попросити провокатора почекати інакше: «Хвилиночку, я тільки закінчу думку ...». Поговоривши ще 2-3 хвилини, не менше, слід звернутися до нього: «Так що Ви хотіли сказати? Нічого? Ну тоді ми підемо далі!»;

– можна визнати: «Так, у Ваших словах проглядається проблема. На жаль, ми її зараз не вирішимо, це вимагає окремого розгляду»;

– якщо репліка дуже груба, слід сказати: «Вибачте, я не зрозумів, що Ви сказали. Будьте добрі, спробуйте ще раз голосніше і повільніше!» (Як правило, другий раз грубість сказати не зможуть і оратору не доведеться на неї відповідати). «Ну, тоді йдемо далі»;

– різко виражену незгоду можна перевести в особисту площину.