37. Суржик і шляхи його подолання.

Суржик означає штучно змішану, нечисту мову, гібрид української і російської мов, що, безпосередньо, є загрозою для існування рідної мові.

Суржик охоплює всі мовні рівні. Особливо потерпає від нього усне українське мовлення, а отже вимова слів. На фонетичному рівні слова суржика відрізняються від автентичних українських своїм звучанням, запозиченим наголосом. Вони порушують закони словотворчості, мають російські граматичні форми.

Усі шляхи підвищення особистої культури мовлення передбачають тільки наполегливу і самовіддану працю. Їх можна визначити як тверді принципи і як звичайні практичні поради:

- свідомо і відповідально ставитися до слова;

- стежити за своїм мовленням, аналізуючи його, контролювати слововживання, у разі потреби перевіряти за відповідним словником. Навчитися чути себе, таким чином виробляти чуття правильного мовлення;

- створити настанову на оволодіння нормами української літературної мови, на удосконалення знань;

читати художню літературу;

- оволодівати жанрами функціональних стилів;

- удосконалювати фахове мовлення.

38. Основні частини риторики. Мистецтво аргументації.

Риторика — теорія ораторського мистецтва, науки красномовства, мистецтво презентації. Розділи риторики: 1)    Інвенція (винайдення думок) – пошук аргументації. 2)    Диспозиція (розташування думок) – композиція промови, розташування аргументів. 3)    Елокуція – винайдення найкращого способу висловлення, пошук переконливих мовних формул. 4)    Меморія (запам’ятовування) – способи запам’ятовування промови. 5)    Акція – виголошення промови. Аргументація у широкому вжитку означає майстерний добір переконливих доказів. В основі аргументації лежить складна логічна операція, що є комбінацією суджень як елементів доведення. Доведення – сукупність логічних засобів обґрунтування істинності будь-якого судження за допомоги інших істинних і пов’язаних з ним суджень. Структура доведення складається з тези, аргументів, демонстрації. Теза – це судження, істинність якого потребує доведення.

Аргумент – доказ істинності судження, ті істинні судження, якими послуговуються під час доведення тези.

Демонстрація – показування на прикладі істинності тези, засіб логічного зв’язку між тезою та аргументом, який веде до встановлення бажаної істини.

39. Класифікація документів, національний стандарт України.

Відповідно до загальних ознак документи поділяють на:

За назвою:

• заява; автобіографія;резюме;протокол; наказ;доручення; розписка тощо.

• За походженням:

• службові – документи, що стосуються діяльності підприємств, установ, організацій;

• особисті – документи, які стосуються конкретних осіб поза межами виконання службової діяльності.

• За формою:

• стандартні (типові) – документи, складені за зразком, мають однакову форму і заповнюються в певній послідовності за обов’язковими, строго регламентованими правилами. Документи високого рівня стандартизації (трафаретні) виготовляються друкарським способом: незмінна частина тексту документа існує у вигляді бланка, а для змінної залишають вільні місця;;

• індивідуальні – документи, які створюють у кожному конкретному випадку для вирішення окремих ситуацій.

• За терміном виконання:

• нетермінові (звичайні, безстрокові)

• термінові

• За ступенем гласності:

• несекретні (звичайні, для службового користування);

• секретні або цілком секретні

ДСТУ 4163-2003 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлювання документів" поширюється на організаційно-розпорядчі документи - постанови, розпорядження, накази, положення, рішення, протоколи, акти, листи тощо, створювані в результаті діяльності:

- органів державної влади України, органів місцевого самоврядування;

- підприємств, установ, організацій та їх об'єднань усіх форм власності.

Цей стандарт установлює: склад реквізитів документів; вимоги до змісту і розташування їх; вимоги до бланків та оформлювання документів; вимоги до документів, що їх виготовляють за допомоги друкувальних засобів. Вимоги його щодо оформлювання реквізитів можуть бути поширені на всі класи уніфікованих систем документації. Цей стандарт не поширюється на процеси створення та обігу електронних організаційно-розпорядчих документів.