2. Внутрішні статеві органи

До внутрішніх статевих органів належать: піхва, матка, маткові труби та яєчники

Піхва (vagina, colpos) —

трубчастий м'язово-еластичний орган завдовж¬ки 8-10 см, що починається від дівочої пліви і закінчується біля місця при¬кріплення до шийки матки. Біля шийки матки піхва утворює заглиблення — склепіння піхви: переднє, заднє і бокові. Заднє склепіння межує з дугласовим простором, пропунктувавши його, можна отримати вміст черевної по¬рожини. Передня стінка піхви у верхньому відділі межує із сечовим міхуром, у нижньому — з уретрою. Задня стінка піхви прилягає до прямої кишки.

Шари піхви:

• зовнішня оболонка — адвентиція (сполучнотканинна оболонка);

• м 'язовий шар, що складається з внутрішнього циркулярного та зовніш¬нього поздовжнього;

• слизова оболонка, представлена багатошаровим плоским епітелієм

Слизова оболонка піхви не містить залоз, вміст піхви утворюється внас¬лідок просочування рідини з лімфатичних та кровоносних судин, а також за рахунок слизу залоз шийки матки. У здорової жінки в піхві міститься невелика кількість вмісту білуватого кольору. Цей вміст має кислу реакцію завдяки молочній кислоті, котра утворюється внаслідок життєдіяльності піхвових бацил (паличок Додерлейна), що створюють нормальний мікробіоценоз піхви. Молочна кислота, концентрація якої у вагіні здорової жінки досягає 0,4%, знищує патогенні мікроби, що потрапляють у піхву ззовні - процес "самоочищення піхви".

"Самоочищення піхви " можливе лише за умови нормального функціо¬нування яєчників, бо під впливом естрогенних гормонів, що виділяються яєчниками, відбувається дозрівання епітеліальних клітин слизової оболонки і накопичення в них глікогену, яким живляться палички Додерлейна.

Якщо функція яєчників порушується=кількість глікогену зменшуєть¬ся=піхвові бацили утворюють недостатню кількість молочної кислоти=реакція вмісту піхви стає лужною = розвиткові патогенних бактерій та грибів— кольпіт.

Функції піхви:

•починаючи з періоду статевого дозрівання, через піхву назовні виво¬диться менструальна кров;

• участь у здійсненні статевої функції жінки та процесі запліднення;

• під час пологів піхва утворює родовий канал;

• бар'єрна функція: процес самоочищення піхви перешкоджає попадан¬ню в матку патогенних мікроорганізмів.

Матка (uterus, hystera) —

м'язовий порожнистий орган, що за формою нагадує грушу, дещо сплющену у передньо-задньому напрямку. Довжина порожнини невагітної матки становить 7-8 см, з яких у дорослої жінки 2/3 припадає на тіло, а 1/3 на шийку (у дівчаток — навпаки, що має значення для діагностики генітального інфантилізму), маса — 50-100 г, товщина стінок — 1-2 см.

Розрізняють тіло (corpus), перешийок (isthmus) і шийку (collum, cervix) матки.

Наймасивніша частина матки називається тілом. Частину матки над лінією прикріплення маткових труб називають дном матки (fundus uteri).

Перешийок — частина матки між тілом і шийкою завдовжки близько 1 см (рис 4) Верхньою межею перешийка є місце щільного прикріплення очеревини до матки спереду (це відповідає анатомічному внутрішньому вічку шийки матки), нижньою — гістологічне вічко шийки матки (межа переходу слизової матки в слизову цервікального каналу). У процесі по-логів перешийок разом із шийкою матки утворює нижній сегмент матки, саме у цій ділянці проводиться розріз матки при операції кесаревого розти¬ну, саме тут найчастіше трапляються розриви матки.

Шийка матки має дві частини — піхвову та надпіхвову. Піхвова час¬тина шийки матки виступає в просвіт піхви і є доступною для огляду вагінальними дзеркалами, вона покрита багатошаровим плоским епітелієм. Надпіхвова частина лежить вище від місця прикріплення до шийки стінок піхви.

Всередині шийки матки проходить цервікальний канал, який вистеле¬ний циліндричним епітелієм.Він має два вічка: внутрішнє та зовнішнє. Зовнішнє вічко у жінок, що не народжували, круглої форми, після пологів зовнішнє вічко набуває форми поперечної щілини. Шийка матки у жінок, що не народжували, має конічну форму, у тих, що народжували — циліндричну.

Стінка матки складається з трьох шарів: слизової оболонки, м'я¬зової та серозної.

Слизова оболонка матки (endometrium) складається з двох шарів — функціонального, у якому відбуваються циклічні зміни, пов'язані із менст¬руальним циклом, і базального, який прилягає безпосередньо до мюметрію. Ендометрій містить залози, що виділяють секрет.

М'язова оболонка (myometrium) складається з трьох пластів м'язів, що ідуть у різних напрямках: зовнішній (поздовжній), середній (циркуляр¬ний), внутрішній (поздовжній). У тілі матки переважають циркулярні пуч¬ки, а у шийці — поздовжні.

Тіло матки має порожнину (cavum uteri). На поздовжньому розрізі по фронтальній площині порожнина матки має форму трикутника, основою якого є дно матки, а вершиною — внутрішнє вічко. Кутами трикутника є біля основи — внутрішні отвори маткових труб, біля вершини — внутрішнє вічко матки. Передня та задня стінка матки дотикаються одна до одної, тому порожнина матки є практично вузькою щілиною.

Серозна оболонка (perimetrium) утворюється очеревиною, яка з пере¬дньої черевної стінки переходить на сечовий міхур, відтак на матку, утво¬рюючи міхурово-маткову заглибину (excavatio vesico-uterina). Переходячи з матки на пряму кишку, очеревина утворює прямокишково-матковий, або дугласів простір (excavatio recto-uterina). Бокові поверхні матки не покриті очеревиною.

Матка розміщується в центрі малого таза. Поздовжня вісь матки нахи¬лена допереду (anteversio). Між тілом та шийкою матки існує тупий кут близько 120°, в нормі він відкритий допереду (anteflexio).

Функції матки:

• протягом періоду статевої зрілості матка виконує менструальну функ¬цію;

• упродовж вагітності матка є плодовмістилищем і створює оптимальні умови для розвитку фето-плацентарного комплексу;

• у пологах матка виконує функцію зганяння.

Маткові труби (tubae uterinae)

відходять від матки в ділянці її кутів і йдуть у верхніх відділах широкої зв'язки матки у напрямку бокових стінок таза. Довжина маткових труб 8-12 см. Виділяють 4 частини труби: а) інтер-стиціальну (pars interstitialis, pars intramuralis), що проходить крізь товщу м'яза матки, її діаметр досягає 0,5-1 мм; б) перешийкову (pars isthmica) — одразу після виходу труби з матки; в) ампулярну (pars ampullaris) — най-ширшу частину, що закінчується лійкою (infundibulum tubae), діаметр тру¬би в цьому відділі до 5-8 мм. Лійка має численні тонкі вирости, що назива¬ються фімбріями (fimbriae tubae).

Стінка труби складається з трьох шарів: слизової оболонки, утвореної циліндричним війчастим епітелієм, м 'язового шару і серозної оболонки, що являє собою очеревину (рис. 6, 7).

У дитячому віці труби довгі і звивисті. У періоді статевого дозрівання вони стають дещо коротшими, ширшими та менш звивистими внаслідок посиленого розвитку м'язового шару.

Скорочення маткової труби залежать від фази менструального циклу. Найбільш інтенсивно маткова труба скорочується в період овуляції, що має сприяти прискоренню транспортування сперматозоонів в ампулярну час¬тину труби. У лютеїнову фазу циклу під впливом прогестерону розпочи¬нається функціонування секреторних клітин слизової, труба заповнюється секретом, її перистальтика сповільнюється. Ці чинники поряд із рухами війок миготливого епітелію сприяють просуванню заплідненої яйцекліти¬ни по матковій трубі.

Функції маткових труб:

• в ампулярній частині маткової труби відбувається запліднення;

• по маткових трубах запліднена яйцеклітина потрапляє в матку.

Яєчники

Яєчники (ovaria) — парні жіночі статеві залози. Яєчник є органом под¬війної функції — внутрішньої секреції (виробляє естрогенні гормони, про¬гестерон) та зовнішньої (продукує яйцеклітини).

Розміри яєчників 4х2х1 см. Вони розміщені на задньому листку широ¬кої зв'язки матки так, що його ворота (hylus ovarii), через які проходять судини і нерви, вкриті широкою зв'язкою, а більша частина поверхні не вкрита очеревиною. Яєчник підтримується в черевній порожнині широ¬кою матковою зв ' язкою, власною зв ' язкою яєчника та лійково-тазовою зв ' яз-кою.

Між яєчником та трубою міститься надяєчниковий придаток (еро-ophoron), нижче прикріплення брижі яєчника розташований прияєчник (paroophoron). Ці утворення мають вигляд тонких канальців, вони є рудимен¬тарними утворами, фізіологічного значення не мають, проте з них інколи розвиваються параоваріальні кісти.

Шари яєчника: зовні він вкритий кубічним епітелієм, під яким знахо¬диться білкова оболонка, що складається з колагенових волокон, кірковий шар, в якому власне відбувається розвиток фолікулів та жовтого тіла, і моз¬ковий шар, що складається із сполучної тканини, у якій проходять судини та нерви (рис. 8).

Функції яєчника:

• ендокринна — виробляє статеві гормони;

• генеративна — в яєчниках відбувається процес дозрівання фолікулів та продукція яйцеклітини;

• упродовж перших місяців гестації в яєчнику функціонує жовте тіло вагітності, що забезпечує нормальний перебіг її першого триместру.

Кровопостачання внутрішніх статевих органів.Матко¬ва артерія (a. uterinae) відходить від підчеревної артерії, іде по ребру мат¬ки, на рівні внутрішнього вічка розгалужується на дві гілки : (ramus ascendens a. uterinae) піднімається вгору і живить тіло матки і матко¬ву трубу (ці гілочки анастомозують з гілками яєчникової артерії).Ramus descendens a. uterinae) постачає кров'ю шийку матки і верхню третину піхви.

Яєчникова артерія (a. ovarica) — парна судина, яка відходить від че¬ревної аорти (ліва яєчникова артерія може відходити від ниркової), поста¬чає кров'ю яєчник, маткову трубу та частково, завдяки анастомозам, матку.

Венозний відтік - однойменнні вени,які утворюють сплетення в ділянці клітора, в товщі широких зв'язок, навколо сечового міхура, тому травми статевих органів супроводжуються значними кровотечами.

Основними колектора¬ми лімфи є:

• від шийки матки — підчеревні, здухвинні і крижові;

• від тіла матки та труб — верхні і нижні поперекові лімфатичні вузли.