3. Методи оцінки інвестиційних проектів

Першим етапом у визначенні показників ефективності інвестиційного проекту є аналіз та оцінка грошових потоків інвестиційного проекту, які базуються на прогнозній інформації про передбачений обсяг випуску та збуту продукції, величині операційних витрат, аналітичних висновках про початкові та наступні потреби в активах довгострокового користування та чистого оборотного капіталу. Для розрахунку грошового потоку плановий строк реалізації капіталовкладень рекомендується поділити на три відрізки часу за періодами виникнення грошових коштів:

1. Розробка та початкові інвестування проекту;

2. Експлуатація інвестиційного проекту;

3. Завершення проекту.

Після складання плану грошового потоку інвестиційного проекту переходять до його оцінки ефективності, яку необхідно проводити за таких принципів:

1. Оцінка повернення інвестованого капіталу проводиться на основі показника грошового потоку. Що формується на основі чистого прибутку та амортизації матеріальних та нематеріальних активів в процесі експлуатації проекту. Показник грошового потоку може диференціюватись за роками експлуатації проекту а також використовуватись як середньорічна величина.

2. Оскільки процес інвестування не є одномоментним а проходить ряд етапів, то необхідно приводить інвестиції та грошовий потік до теперішньої вартості.

3. В реальному інветсуванні грошовий дохід виступає як потік, що формується під впливом таких факторів, як середня реальна ставка відсотка, темп інфляції, ступень ризику, отже при дисконтуванні повинні прийматись різні ставки %.

4. Існує варіація розмірів дисконтної ставки в залежності від мети оцінки:

• середня депозитна кредитна ставка;

• індивідуальна з урахування рівня інфляції, ліквідності та ризику;

• альтернативна, норма дохідності по іншим інвестиціям;

• норма дохідності за поточною діяльністю.

Всі методи оцінки проектів капітальних інвестицій можна поділити на дві категорії:

1. Перша категорія - методи дисконтування грошових потоків:

1. метод розрахунку чистої теперішньої вартості,

2. метод визначення індексу доходності,

3. метод визначення внутрішньої норми прибутковості;

2. Друга категорія - методи, що не враховують вартість грошей в часі:

0. метод визначення бухгалтерської рентабельності інвестицій,

1. метод розрахунку недисконтованого періоду окупності.

Чиста теперішня вартість (NPV, Net Present Value) - дозволяє одержати найбільш узагальнену характеристику результату інвестування, тобто його кінцевий ефект в абсолютній сумі. Під чистою теперішньою вартістю розуміють різницю між приведеними до теперішньої вартості сумою чистого грошового потоку за період експлуатації інвестиційного проекту і сумою інвестиційних витрат на його реалізацію. Розрахунок цього показника при одноразовому здійсненні інвестиційних витрат здійснюється за формулою:

, де (7.1)

І – одноразова інвестиція в інвестиційний проект;

CF – грошовий потік від здійснення інвестиційного проекту в t-му році;

r – ставка дисконту. що використовується, виражена десятковим дробом; n — кількість інтервалів у загальному розрахунковому періоді t.

Вираз є множником дисконтування складних відсотків. Він показує, величину знижки (дисконту) нарахованого на суму майбутніх грошових потоків. Значення даного виразу можна знайти за допомогою таблиці

Якщо інвестиційний проект передбачає послідовне інвестування фінансових ресурсів фірми протягом декількох років, показник NPV має вигляд:

, де (7.2)

і – прогнозований середній темп інфляції у відповідному періоді;

І – інвестиція у відповідному періоді.

Якщо NPV>0 – інвестиційний проект доцільно прийняти, якщо NPV<0 – інвестиційний проект є збитковим, приймати його недоцільно. Якщо NPV=0 – проект ні збитковий, ні прибутковий. У такому випадку вартість фірми не зміниться, однак позитивним може бути зростання обсягів виробництва, тобто збільшаться масштаби підприємства.

Основні позитивні риси показника чистого поточного ефекту:

- дає змогу оцінити приріст вартості капіталу фірми;

- адитивність, що дає можливість використовувати його при оцінці економічного ефекту інвестиційного портфеля;

- дає можливість зробити правильний вибір при аналізі проектів з нерівномірними грошовими потоками.

Недоліки показника чистого економічного ефекту:

- суттєва залежність від часових параметрів, а саме – від терміну початку віддачі від інвестицій в проект і тривалості періоду віддачі. Зрушення початку віддачі вперед зменшує величину NPV пропорційно коефіцієнту дисконту.

Індекс прибутковості (рентабельності) також дозволяє співвіднести обсяг інвестиційних витрат з майбутнім чистим грошовим потоком по проектам. Розрахунок такого показника при одноразових інвестиційних витратах по реальному проекту здійснюється за формулою:

або (7.3)

(7.4)

PVA – поточна вартість ануїтету (Критичне значення показника – 1).

(7.5)

(7.6)

FVA – майбутня вартість ануїтету.

Ануїтет (лат. щорічний платіж) – 1) рівномірні платежі чи надходження коштів через однакові інтервали часу по однаковій ставці відсотка. До таких платежів відносяться періодичні погашення кредиту по компенсаційних угодах, створення амортизаційного фонду, внески по страхуванню, виплати боргу і т.д.; 2) вид довгострокової позики, по якій кредитор щорічно одержує визначений доход (ренту), встановлюваний з розрахунком на поступове погашення капітальної суми боргу разом з відсотками по ньому; 3) страховий поліс з рівновеликими платежами.

Якщо РІ >1 – інвестиційний проект доцільно прийняти;

якщо РІ < 1 – проект варто відхилити;

РІ =1 – проект не принесе ні прибутків, ні збитків, при цьому NPV=0.

Чим більшим є значення цього показника, тим вищою є віддача кожної грошової одиниці, інвестованої в інвестиційний проект. Критерій РІ використовують при виборі певного проекту із декількох альтернативних, у яких NPV приблизно однакові. Позитивними рисами цього показника є те, що він характеризує відносну міру росту цінності фірми, служить інструментом ранжування інвестицій за ступенем вигідності, може використовуватись при формуванні інвестиційного портфеля фірми.

Негативним моментом РІ можна вважати неможливість використання індексу рентабельності в аналізі проектів з різними життєвими циклами.

Внутрішня норма прибутковості (ставка доходності) (IRR, Internal rate of return)- це ставка дисконту, за якої чиста теперішня вартість проекту капітальних інвестицій дорівнює нулю. Інакше кажучи, це ставка дисконту, за якої грошові надходження дорівнюють початковим інвестиціям.

Цей показник іноді називають внутрішнім коефіцієнтом окупності або дисконтованою нормою прибутку.

Внутрішня норма прибутковості характеризує максимальну вартість капіталу для фінансування інвестиційного проекту.

Внутрішню норму прибутковості порівнюють з мінімальною нормою прибутковості, яка зазвичай ґрунтується на вартості капіталу фірми й використовується для добору перспективних проектів капітальних вкладень. Таку мінімальну норму прибутковості часто називають ставкою відсікання, оскільки вона проводить межу між прибутковими й неприбутковими проектами. Ті проекти, внутрішня норма прибутковості яких перевищує ставку відсікання, забезпечують позитивну чисту теперішню вартість, тобто є прибутковими. І навпаки, проекти, внутрішня норма прибутковості яких нижча за ставку відсікання, не можуть бути прийняті, оскільки мають негативну чисту теперішню вартість.

Розрахунок цього показника здійснюється за формулою (IRR =r, при якій NPV = 0):

Рис. 7.1. Внутрішня норма доходності на графіку залежності величини чистої поточної вартості інвестицій від рівня норми дисконту

, (7.7)

де IRR - внутрішня ставка доходності (прибутковості) по інвестиційному проекту, виражена десятковим дробом; CF_{t -} сума чистого грошового потоку по окремих інтервалах загального періоду експлуатації інвестиційного проекту;

n - число інтервалів у загальному розрахунковому періоді t.

За умов ануїтету (серія рівновеликих платежів або надходжень, що здійснюються через однакові проміжки часу впродовж певного періоду) для визначення внутрішньої ставки доходності (IRR) можна використати рівняння:

. (7.8)

Перетворивши рівняння, отримаємо формулу :

, (7.9)

де CF_А - щорічна сума чистого грошового потоку за умов ануїтету; f_x — значення чинника дисконту при ставці, що є внутрішньою нормою прибутковості.

Обчисливши у такий спосіб чинник дисконту, потім за таблицею теперішньої вартості ануїтету (Додаток 4) можемо приблизно визначити відповідну ставку дисконту, яка і є у цьому разі внутрішньою нормою прибутковості.

Індекс (коефіцієнт) бухгалтерської рентабельності в процесі оцінки ефективності інвестиційного проекту може відігравати лише допоміжну роль, тому що не дозволяє повною мірою оцінити весь зворотний інвестиційний потік по проекту (значну частину цього потоку складають амортизаційні відрахування) і не порівнює показники, що аналізуються з урахуванням часового континууму. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

, ІРt > 0, (7.10)

де ІР_t — індекс рентабельності по інвестиційному проекту; NP_і — середньорічна сума чистого інвестиційного прибутку за період експлуатації проекту; І — сума інвестиційних витрат на реалізацію інвестиційного проекту.

Показник „індекс рентабельності” дозволяє вичленувати в сукупному чистому грошовому потоці найважливішу його складову — суму інвестиційного прибутку. Крім того, він дозволяє здійснити порівняльну оцінку рівня рентабельності інвестиційної й операційної діяльності (якщо інвестиційні ресурси сформовані за рахунок власних і позикових засобів, індекс рентабельності інвестицій порівнюється з коефіцієнтом рентабельності активів; якщо ж інвестиційні ресурси сформовані винятково за рахунок власних фінансових засобів, то базою порівняння виступає коефіцієнт рентабельності власного капіталу). Результати порівняння дозволяють визначити: чи дає можливість реалізації інвестиційного проекту підвищити загальний рівень ефективності операційної діяльності підприємства в майбутньому періоді чи знизить його, що також є одним із критеріїв ухвалення інвестиційного рішення.

Середній чистий прибуток визначають за формулою:

, (7.11)

де NP- Чистий прибуток; n - Кількість років

Недисконтований період окупності - період часу, необхідний для повного відшкодування інвестицій за рахунок чистих грошових надходжень від їх використання.

За умов ануїтету період окупності обчислюють як відношення суми інвестицій до річної суми грошових надходжень (формула 7.12).

, (7.12)

де РР – недисконтований термін окупності (років); І – обсяг інвестицій по проекту; CF_t^(s) – річна сума грошових надходжень від реалізації інвестиційного проекту.

Цей показник має суттєві вади:

• ігнорує вартість грошей у часі;

• ігнорує грошові потоки за межами періоду окупності;

• не враховує ризики, що не пов'язані з часом.

Врахування фактора часу при розрахунку терміну окупності вимагає дисконтування грошових потоків по відповідній ставці дисконту, а формула для розрахунку дисконтованого терміну окупності (DPP) має вид:

, (7.13)

Очевидно, що в разі дисконтування термін окупності збільшується, тобто завжди DPP > PP (рис. 7.2).

Рис. 7.2. Графічна інтерпретація терміну окупності інвестицій