5. Заходи для запобігання ризикам

Залежно від виду проекту, його належності до певного типу портфеля застосовуються різні системи заходів протидії ризикам, а саме:

— диверсифікація;

• заставні операції та гарантування;

• страхування;

• лімітування;

• розподілення;

• еккаутинг та ін.

Диверсифікація — це свідомий добір комбінацій інвести­ційних інструментів, коли досягається не просто їх різноманіт­ність, але й певна взаємозалежність динаміки ставок їхньої дохідності. Це розподілення цінних паперів таким чином, щоб досягти максимального прибутку при мінімальному ризику.

За допомогою диверсифікації можна знизити тільки несисте­матичний ризик, тому він і називається диверсифікованим.

Як правило, для інвестиційного портфеля частина несистема­тичного ризику становить близько біля 15,1 % усього портфель­ного ризику. При диверсифікації рекомендується обмежити інвес­тиції у певний вид цінних паперів у розмірі 10 % загальної вартос­ті всіх вкладень. Із розширенням вкладень ця межа може знизи­тися до 5 % і менше.

Інвестиційна стратегія суб'єкта господарювання зумовлює ди­версифікацію активів за чотирма напрямами:

—за якістю цінних паперів (або за емітентами);

— за строками погашення;

—за типом зобов'язань;

—за регіонами розміщення.

Рівень диверсифікації можна визначити обчисленням кореля­ції між доходом за власним портфелем і за ринковим портфелем.

Фактор «бета» — це показник недиверсифікованого ризику, що характеризує, як реагує курс цінного паперу на ринкові сили: чим більше реагує курс на зміни ринку, тим вище фактор «бета» для цього цінного паперу. Його розраховують на основі взаємозв'язку фактичної дохід­ності цінних паперів і фактичної ринкової дохідності.

Позички під заставу — це позички, забезпечені з боку пози­чальника заставними активами. Застава — це один з найдавніших засобів забезпечення позичок. Але якщо у минулі роки заставні фізичні активи переходили у володіння кредитора, то тепер вони, як правило, залишаються у розпорядженні позичальника, а кре­дитору відповідно до контракту переходять (поступаються) права володіння (цессія).

Гарантований кредит видається під письмове зобов'язання третьої сторони сплатити борг у випадку відмови від його сплати позичальником. Оцінка ризиків гаранта та вимоги до якості гаран­тії такі самі, як і щодо застави.

Гарантії можуть бути таких видів:

• обмежена або необмежена, тобто така, що гарантує всю за­боргованість або тільки її частку;

• забезпечена або незабезпечена, тобто із заставою або без неї;

• фізичних або юридичних осіб, тобто забезпечена власними або корпоративними активами.

Найвагомішим заходом щодо захисту інвестицій є їх страху­вання. Інвестиції, особливо довгострокові, зазнають різного роду ризиків, причому з багатьма невідомими небезпеками, які чека­ють на інвестора. Саме тому вкладення капіталу на тривалий строк завжди обґрунтовується оціночними розрахунками будь-яких ризиків і обов'язково страхується та перестраховується.

Щодо інвестицій існують такі види договорів страхування:

• предмета застави;

• відповідальності отримувача інвестицій перед інвестором;

• інвестиційних ризиків інвестором або отримувачем інвес­тицій;

• відповідальності інвестора перед отримувачем інвестицій;

• відповідальності розробника інвестиційного проекту перед замовником;

• відповідальності експертів інвестиційного проекту перед інвестором;

• майнових і немайнових прав власності, які є інвестицією.

Специфіка страхування інвестицій полягає в тому, що відшко­дування завданої шкоди здійснюється переважно по закінченні строку страхування з урахуванням реальних результатів інвести­ційної діяльності.

Ще одним заходом зниження ризиків є лімітування об'єктів інвестицій, розмірів кредитів, видатків, продажу тощо. Інвестор, як правило, обмежує розміри вкладень при капіталізації інвести­цій, запобігаючи цим створенню зайвих запасів матеріалів, конс­трукцій, обладнання. Фінансування, як правило, здійснюється поступово — траншами, тобто ризику підлягають окремі грошові потоки, а не весь обсяг інвестицій.

Розподілення ризиків полягає у розподіленні суб’єктами інвестиційної діяльності ризику пропорційно до їх вкладу у проект при створенні інвестиційного консорціуму. Даний розподіл здійснюється при розробці фінансового плану інвестиційного проекту та контрактних документів.

Для отримання додаткової інформації про об'єкт інвестування за кордоном використовують послуги еккаутингових компаній. Ці фірми займаються збиранням, обробленням, аналізом і форму­ванням різних видів бізнес-інформації, таких як відомості про ринки, платоспроможність підприємства, кредитоспроможність клієнта, фінансовий стан партнерів по бізнесу, перспективи роз­витку конкурентів тощо. Звичайно ці відомості надаються у ви­гляді бізнес-довідок. Еккаутинг часто сполучається з аудитом і являє собою важливий захід зниження міри інвестиційного ризику.

Література: 41, 50, 54, 56, 59, 69, 77, 78, 79, 85, 87, 92.

Самостійна робота: