Джерела права:

1. Історія держави і права зарубіжних країн: Хрестоматія / Під ред. В.Д. Гончаренко. - К., 2002.

2. Кутюмы Бовези (XIII в.) // Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран (Древность и Средние века) / Сост. В.А. Томсинов.- М., 1999.

3. Ордонанс короля Людовика XII "О суде и охране порядка в королевстве" (1498 г.) // Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран (Древность и Средние века) / Сост. В.А. Томсинов.— М., 1999.

4. Ордонанс короля Франциска І "Об отправлении правосудия" (1539 г.) // Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран (Древность и Средние века) / Сост. В.А. Томсинов.— М., 1999.

5. Шевченко О.О. Історія держави та права зарубіжних країн: Хресто­матія для студентів юрид. вузів та ф-тів.— К., 1995.

Основна література:

1. Гудошников Л.М., Жидков О.А., Крашенинникова Н.А., Лысенко О.Л., Мишин А.А. История государства и права зарубежных стран: Учебник для студентов юрид. вузов и ф-тов.— В 2 ч.— М., 2001.

2. Загальна історія держави і права зарубіжних країн: Навч. посібник / Упорядники А.С. Слюсаренко, М.В. Томенко.— К.: Атіка, 2001.

3. Ластовський В.В. Історія держави і права зарубіжних країн: Курс лекцій для студентів денної, заочної та дистанційної форм навчання спеці­альності 6.060101 "Правознавство".— Черкаси, 2003.

4. Омельченко О.А. Всеобщая история государства и права: Учебник в 2 т.- М.: Острозье, 1998.

5. Страхов М.М. Історія держави і права зарубіжних країн.— Харків: Право, 2001.

6. Хома Н.М. Історія держави та права зарубіжних країн: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів.— К., 2003.

7. Черниловский З.М. Всеобщая история государства и права.— М.: Юрист, 1996.

8. Шатилова С.А. История государства и права зарубежных стран: Учеб. пособие.- М., 2003.

9. Шевченко О.О. Історія держави та права зарубіжних країн.— К.: Вентурі, 1997.

Додаткова література:

1. История средних веков / Под ред. З.В. Удальцовой, С.П. Карпова.- М.: Высш. шк., 1991.

2. Кригулевич И.Р. Инквизиция.— М.: Изд-во полит. лит-ры, 1976.

3. Пти-Дютайн Ш. Феодальная монархия во Франции и в Англии Х-ХІІ веков.- М., 1938.

4. Хачатурян Н.А. Возникновение Генеральных штатов во Франции.— М.: Изд-во Московского ун-та, 1976.

5. Хачатурян Н.А. Сословная монархия во Франции XIII—XV вв.— М., 1989.

6. Хрестоматия памятников феодального права государства и права стран Европы / Под ред. В.М. Корецкого.— М., 1961.

7. Хрестоматия по истории средних веков / Под ред. С.Д. Сказкина.— Т. 1-2.- М., 1961-1963.

Матеріали для вивчення: і. Сеньйоральна монархія

Утворення самостійної держави у Франції стало прямим наслідком становлення феодальних відносин у Франкській імперії, розділ якої був зафіксований ще у 843 р. Верденським договором, який уклали внуки Карла Великого. Згідно з цим договором Карлу Лисому, який став першим французьким королем, дісталися землі на захід від Рейну. Однак Франція (ця назва закріпилася з X ст.) була єдиним королівством лише суто номінально, через те що її територіальний розпад продовжувався. До початку XI ст. вона була конгломератом сеньйорій різних розмірів та етнічного складу (кельти, баски, нормандці). У результаті феодальної роздробленості державна влада у Франції була розділена між королем та іншими феодалами.

Франція стала класичним прикладом того, як економічні та політичні зміни невпинно викликають зміни державної організації. Про це свідчить й історія середньовічної держави у Франції:

1. Сеньйоральна монархія (IX—XIII ст.ст.);

2. Станово-представницька монархія (XIV—XV ст.ст.);

3. Абсолютна монархія (XVI—XVIII ст.ст.)

У IX—XI ст.ст. феодальні відносини у Франції отримали подальший розвиток та перетворилися на панівні.

Становлення панівного класу феодалів безпосередньо було пов'язано з розвитком феодальної власності на землю та складної системи васаль­них відносин.

Стосунки між сеньйором та васалом будувалися на договірній ос­нові, де сторони були нерівноправними у правовому відношенні. Через велику значимість цих договорів вони укладалися публічно, завдяки чітко виробленому урочистому світському обряду. Головне місце в ньому зай­мав обряд інвеститури та оммаж васала.

Васальні договори чітко фіксували обов'язки сторін:

• сеньйор надавав васалу феод (земельний наділ); забезпечував за­хист васала та переданої йому землі;

• васал повинен був нести службу на користь сеньйора (40 днів на рік), брати участь у судових та інших зборах феодала, де головував сеньйор; викупати сеньйора з полону, якщо таке траплялося; дарувати йому подарунки при посвяченні в рицарський сан його старшого сина та при виході заміж його старшої доньки.

Спочатку ці зобов'язання мали персональний характер, а пізніше стали передаватися за спадком. У випадку порушення васалом клятви вірності він був зобов'язаний повернути феод.

У XI ст. виникла складна структура феодального класу, а з XIII ст. вона привела до формування замкненого стану дворянства.

Ієрархічна структура панівного класу мала такий вигляд, як показано на схемі:

К ороль

Герцоги Графи

(пери)

віконти, маркізи

лицарі (шевальє)

О собливістю цієї структури було те, що герцоги та графи вважали себе рівними королю і тому часто фактично відмовлялися виконувати щодо нього васальні обов'язки. Основна маса феодалів - ар'єр-васали - теж не підкорялася королю, як і іншим великим феодалам, через те що діяв принцип: "васал мого васала — не мій васал".

У IX—XI ст.ст. відбувається остаточне оформлення класу феодально залежних селян.

СЕЛЯНИ
СЕРВИ особисто залежні люди; сплачували подушну подать (шеваж), щорічний оброк, виконували панщину; не мали права одружуватися без згоди сеньйора; не мали права ставати священиками; не могли бути свідками в ході судового процесу або брати участь у судовому двобої; могли продати свій наділ землі; могли піти від сеньйора	ВІЛЛАНИ
	особисто вільні користувачі землі сеньйора; сплачували оброк (талью), а також до XII ст. і шеваж, що вважалося наданням честі сеньйору; викупали дозвіл на одруження (формар'яж); викупали зобов'язання сплачувати менморт при отриманні землі у спадок

І перші, і другі були зобов'язані виконувати феодальні монополії зе­мельних власників (баналітети):

• випікати хліб у пекарні сеньйора;

• вижимати виноград в його винокурні тощо.

У IX—XII ст.ст. з'являється нова, особлива категорія населення - міське населення.

Правовий статус міщан був пов'язаний з конкретною міською асоціа­цією, що надавало їм певних привілеїв:

• зобов'язання щодо сеньйора були обмежені;

• примусові роботи та баналітети відмінялися;

• встановлювалися точні розміри судового мита, штрафів.

Протягом IX—XII ст.ст. в умовах політичної децентралізації, яка призвела до глибокої територіальної роздробленості, королівська влада втрати­ла своє колишнє значення. Король став першим серед рівних.

Така форма феодальної держави, побудована на принципі васалітету-сюзеренітету, називалася сеньйоральна монархія.

В умовах феодальної роздробленості та послаблення королівської влади органи центрального управління не були структурно оформлені та дифе­ренційовані. Двірсько-вотчинна система поєднувалася з управлінням, по­будованим на васальних відносинах.