Розв’язання

Зміст розглядуваної угоди своп полягає в обміні довгострокового кредиту з фіксованою відсотковою ставкою на короткостроковий кредит з плаваючою ставкою.

Результати свопу для компанії:

1) зниження витрат на 1% із залучення довгострокового кредиту, що за п’ять років становитиме дол.:

(0,09 — 0,08) · 30000000 · 5 = 1500000;

2) дохід від різниці між ставкою LІBOR, яку одержано від банку за розміщення коштів на 6 місяців, та ставкою за комерційними паперами, котру необхідно виплатити при погашенні випуску, дол.:

(0,07 — 0,065) · 30000000 · 180 : 360 = 75000;

3) витрати на комісійну винагороду за своп становлять 300000 дол.; водночас компанія несе витрати з випуску комерційних паперів;

4) протягом п’яти років компанія прохеджувала відсотковий ризик, пов’язаний зі зміною ринкових ставок за кредитом; економія за рахунок свопу становить понад 1 млн дол.

Результати свопу для банку:

1) комісійні за своп у розмірі 300000 дол. банк одержує відразу при укладанні угоди;

2) банк зміг профінансувати частину кредитів, які прив’язані до 6-місячної ставки LІBOR, через кошти, розміщені компанією в банку під ставку LІBOR. Це дозволило банку уникнути відсоткового ризику на 6 місяців відносно активів і зобов’язань у розмірі 30 млн дол.;

3) при самостійному залученні короткострокових коштів банку необхідно було б, з огляду на його кредитний рейтинг, заплатити LІBOR плюс кредитний спред у розмірі 0,125%.

У цьому прикладі фактичні суми були одержані компанією та банком як кредити, але здебільшого при укладанні угод своп реального обміну сумами не відбувається. Кожна сторона описаного свопу самостійно відповідає перед кредиторами за своїми зобов’язаннями. Через 6 місяців компанія забирає 30 млн дол. з банку і погашає зобов’язання за комерційними паперами. Через 5 років компанія повертає 30 млн дол. банку, який виконує свої зобов’язання перед кредитором.

Приклад 7.9.

БАЗИСНИЙ СВОП ВІДСОТКОВИХ СТАВОК

Банк одержав кредит на міжбанківському ринку за плаваючою ставкою на 2 роки. Виплати за кредитом базуються на ставці LІBOR плюс кредитний спред 1%. Банк розміщує одержані кошти у кредитні операції короткострокового характеру, за якими одержує відсоткові платежі за LІBOR плюс середньозважений спред 3%. Це дозволяє отримувати прибуток у розмірі 2%. Через рік банк видав вигідний для себе кредит на таку саму суму на один рік, але базою для розрахунку платежів слугувала ставка за казначейськими векселями уряду США плюс 4%. Описати своп-контракт.

Розв’язання

У такому разі банк наражається на базисний ризик, пов’язаний із різницею в зміні ставки за казначейськими векселями та LІBOR. Поки ці ставки рухатимуться паралельно, банк отримуватиме стабільний прибуток. Якщо ставки почнуть змінюватись у протилежних напрямах або з різною швидкістю, то банк може як отримати додаткові прибутки, так і зазнати значних збитків. Оскільки і угода із залучення коштів, і угода із надання однорічного кредиту вже укладені, і умови їх змінити не можна, то банк може провести операцію своп з метою хеджування відсоткового ризику. Для цього на ринку свопів необхідно знайти учасника, який погодився б одержувати від банку платежі за ставкою казначейських векселів плюс спред (1 — 2%) протягом одного року, а в обмін на це виплачувати відсоткові платежі за ставкою LІBOR плюс 1%. Така операція дозволить банкові зафіксувати величину прибутків, оскільки ставка залучення та ставка розміщення коштів базується на одній і тій самій величині — ставці за казначейськими векселями. Отже, доходи банку після проведення операції своп не залежатимуть від зміни відсоткової ставки на ринку, що й означає хеджування ризику. За міжбанківською кредитною угодою банк і далі виконує свої зобов’язання і виплачує ставку LІBOR плюс 1%, але саме таку суму платежів банк одержить від іншої сторони свопу. Отже, зміни в рівнях ставки LІBOR не впливають на відсоткові витрати банку. Базисний своп допомагає банку прохеджувати відсотковий ризик.

Приклад 7.10.

ЦІНОУТВОРЕННЯ ВІДСОТКОВИХ СВОП-КОНТРАКТІВ

Банк «Альфа» та банк «Гамма» 01.04.98 уклали своп-контракт терміном на один рік на умовну суму 1 млн дол. США. Банк «Альфа» погоджується сплачувати плаваючу ставку, яка базується на 6-місячній ставці LІBOR. Протягом дії свопу відбуваються дві сплати: через 6 місяців від дати укладення угоди 30.09.98 за ставкою LІBOR, зафіксованою 01.04.98, та через 12 місяців, тобто 31.03.99, за ставкою LІBOR, котра зафіксована на ринку 30.09.98. Банк «Гамма» сплачує фіксовану ставку в ті самі строки.

Якою має бути прийнятна фіксована ставка в точці беззбитковості для цього свопу за ринковою ціною, якщо на 01.04.97 на ринку діють такі ставки: 6-місячна LІBOR — 7%, 12-місячна LІBOR — 7,8%?