Структура методу навчальних завдань:
- формулювання навчального завдання;
- спільне з учнями розв´язання навчального завдання;
- організація оцінювання віднайденого способу дії.
Розв’язання навчального завдання передбачає виконання системи навчальних дій:
- виокремлення проблеми із поставленого завдання;
- виокремлення загального способу розв´язання проблеми на основі аналізу, загальних відношень у матеріалі, що вивчається;
- моделювання загальних відношень навчального матеріалу і загальних способів розв´язання навчальних проблем у предметній, графічній або буквеній формі;
- конкретизація та збагачення окремими виявами загальних відношень і загальних способів дій;
- контроль за процесом і результатами навчальної діяльності, за виконанням попередніх завдань;
- оцінювання засвоєння загального способу як результату розв´язання навчального завдання.
4. Розкриття четвертого та п’ятого питання плану.
Урок математики в системі розвивального навчання
Відповідно до структури цілеспрямованої навчальної діяльності розроблено типологію уроків:
- уроки формулювання навчального завдання;
- уроки моделювання способів розв´язання навчальних проблем;
- уроки контролю за результатами навчальної діяльності;
- уроки оцінювання результатів розв´язання навчального завдання.
1) уроки, основою яких є виконання навчального завдання. їх структура складається з таких компонентів: оцінювання можливостей учня; створення ситуації успіху через особистісну мотивацію; постановка практичного завдання, яке може виконати кожен учень; аналіз способу дії, обговорення зробленого. На таких уроках навчальне завдання виникає лише наприкінці заняття;
2) уроки моделювання. Сформульоване завдання на попередньому уроці є моделлю, що вимагає нових дій, які дитина повинна обрати;
3) уроки контролю. Передбачають усвідомлення учнями ролі перевірки й оцінювання знань для піднесення якості їх навчально-пізнавальної роботи;
4) уроки оцінювання дій. Урок спонукає учнів сумлінно виконувати свої навчальні завдання, сприяє виробленню в них уміння аналізувати свою роботу, критично оцінювати її результати, виховує почуття обов'язку і відповідальності.
Заключна частина
Підсумкова бесіда
1. Узагальнення, підведення підсумків. Рефлексія
Діяльнісний підсумок заняття : що ми з вами встигли зробити?
Змістовий підсумок заняття: на які питання, що були поставлені на початку та в процесі уроку, змогли відповісти?, що нового дізналися?
Емоційний підсумок заняття:
Як почуває себе дитина, яка навчається за технологією розвивального навчання?
Єдине свідчення правильності процесу навчання - це щастя дитини (Марія Монтесорі)
3. Інструктаж до виконання самостійної роботи
Створення ситуації успіху ( СУ ) – оцінка попереднього способу дії і того, чи вміємо ним користуватися .
Створення ситуації розриву ( СР ) – пропонується завдання , зовні схоже на попереднє, але в корені – ні.
Аналіз умов – аналіз того, що було в попередньому способі , що дозволяло нам виконувати завдання, а зараз – ні.
Постановка навчальної задачі. Учитель підводить дітей до моменту, що вони самі формулюють навчальну задачу: « Треба знайти такий спосіб, щоб можна було…».Цю задачу фіксують коротко і стисло у модельній формі ( знаковій чи графічній). Це є міст до наступного уроку або етапу уроку.
Аналіз умов рішення задач, щоб знайти, відкрити новий спосіб дії.
Моделювання і перетворення моделі.
Контроль способу – перевірка на практиці відкритого способу.
Оцінка способу – як я та інші вміють користуватися відкритим способом.
Ефективним щодо розвитку рефлексивності є ведення щоденника, який за формою суттєво відрізняється від традиційного шкільного щоденника. За розвивального навчання ведення щоденника допомагає учневі утвердитися як особистості, здатній критично мислити, діяти, розвиватися. Однією з передумов цього є розвиток його самооцінки. У молодшому шкільному віці, для якого характерні втрата безпосередності у соціальних відносинах, переживання, пов´язані з оцінюванням і контролем, особливо гостро відчувається потреба в самооцінці, самоствердженні та самореалізації. Становлення і розвиток їх відчутно пом´якшує перехід дитини в новий психологічний період її життя, робить його результативнішим. Система розвивального навчання розкриває широкі можливості для розвитку самооцінки учня, допомагає усвідомити себе як суб´єкта, що саморозвивається, самостійно здобуває знання. Навчальна діяльність потребує рефлексії-оцінки того, ким учень був і ким став, яких результатів і завдяки чому досягнув, які труднощі відчуває і як їх долати. Щоденник, який використовують у системі розвивального навчання, має такі особливості: - фіксує статус молодшого школяра як учня, є формою самовираження і самоствердження, яка дає змогу побачити рівень своїх досягнень і самовизначитися в навколишньому світі, краще зрозуміти себе, свою унікальність і цінність; - є способом наукової організації навчальної праці через самооцінку, засвоєння, усвідомлення інтересів тощо; - за змістом і обсягом рубрик він розвивається разом з учнем, що залежить від його особистісних особливостей та новоутворень; - сприяє матеріалізації поточної (у формі лінійок щоденно) і поетапної (у формі лінійок або словесної самооцінки за основними віхами життя) рефлексивності. Зміст щоденника визначають сітка, що організовує навчальну працю учнів, і рубрики, в яких вони виражають своє ставлення до себе, своєї навчальної діяльності та навколишнього світу. Як правило, він містить такі рубрики: «Мені дуже подобається», «Мені зовсім не подобається», «Все дуже цікаво», «Мої успіхи», «Ніяк не можу зрозуміти», «Хочу знати», «Хочу вміти», «Хочу стати», «Візитна картка вчителя», «Моє здоров´я» тощо. Регулярно наприкінці навчального дня у щоденниках і протягом навчального дня у зошитах на трьохрівневих лінійках діти відмічають рівень і якість своїх навчальних та інших досягнень, з допомогою учителя встановлюють залежність (взаємозміну) рівнів різних критеріїв оцінювання, оскільки зі зміною одного рівня оцінювання змінюється рівень іншого критерію. Об´єктами самооцінки уміння вчитися є мотивація (інтерес до пізнання світу і завдяки цьому зміна себе), навчальні дії як складова навчальної діяльності, співробітництво (уміння спілкуватися, дотримуючись моральних норм, уміння вдумливо працювати) і деякі особистісні якості. Щодо критеріїв, за допомогою яких діти оцінюють себе, іншого, групу, весь клас у формі лінійок у зошитах, щоденнику та на загальнокласній лінійці, використовують такі позначки і скорочення:
А — акуратність ПР — правильність ГР — грамотність І — інтерес СТ — старанність |
К — краса В — видумка ТР — трудність Р — розуміння КР — контроль і т. д. |
Розвивальне навчання суттєво впливає і на розвиток емоційної сфери учнів. Якісно виконана робота викликає задоволення, що діє значно краще, ніж найвищий бал, виставлений учителем. У процесі навчального спілкування у молодших школярів з´являється почуття поваги до іншої людини, її позиції, думки, не пов´язане з особистими симпатіями й антипатіями. Новим змістом наповнюється для них почуття справедливості, інтенсивно формується почуття власної відповідальності за спільну справу. Отже, учіння, набуваючи форми спілкування, стимулює розвиток почуттів, які визначають моральне обличчя особистості.
Г.С.Костюк (1899 – 1982)
2001 р. — в Україні як одна з трьох державних систем початкового навчання".
Система розвивального навчання як цілісна освітня система будується на таких основоположних принципах:
самодіяльності — передбачає, що діяльність, яку виконує учень у процесі навчання, здійснюється без примусу та очікування на винагороду, є творчою та задовольняє особисті потреби учня. Засвоєння навчального матеріалу має здійснюватися шляхом самостійної навчальної діяльності, у скороченому "квазі-дослідницькому" вигляді. Реалізація відповідної навчальної технології приводить до формування теоретичного мислення, оскільки є прикладом наукового підходу до розв’язання проблеми;
самоорганізації — в основу покладено розуміння суті навчального процесу як такого, що організується тим, хто навчається, з метою оволодіння змістом навчального предмета;
розвитку — передбачає навчання з урахуванням вже досягнутого («зона актуального розвитку») та просування в зону ближнього розвитку за умов співробітництва з дорослими та однолітками;
колективізму — розвиток дитини відбувається у референтних групах, характер і спосіб функціонування яких розглядається як основний фактор розвитку;
відповідальності — реалізується у процесі навчання шляхом використання дій контролю та оцінки своєї роботи за попередньо визначеними критеріями;
особистості в колективі — передбачає, що для організації навчальної діяльності у системі розвивального навчання, окрім індивідуальної роботи, широко застосовують парну, групову та фронтальну форми роботи, що дозволяє пройти усі фази розвитку колективу (за Петровським);
індивідуального підходу — врахування вчителем на етапі проектування та проведення уроку не тільки особливостей класу загалом, а й індивідуальних особливостей учнів [Фридман Л.М. Педагогический опыт глазами психолога: книга [для учителя] / Л.М.Фридман. - К.: Просвещение, 1987. - С. 16-50.].
Когда людей станут учить не тому, что они должны думать, а тому, как они должны думать, то тогда исчезнут всякие недоразумения. Г. Лихтенберг Эльконин Даниил Борисович (1918-1959) - виднейший советский психолог, автор всемирно известной периодизации возрастного развития. Давыдов Василий Васильевич - академик, вице-президент РАО, автор теории развивающего обучения, теории содержательного обобщения.
Основні ідеї особистісно-розвивального навчання
Ідея навчальної діяльності
В навчальній ціяльності учень спрямований на спосіб – перейняти новий ефективний спосіб, зрозуміти його, оволодіти ним, вправлятися у виконанні цього способу – ось навчальне завдання.
В процесі такої навчальної діяльності учні оволодівають культурою самостійного навчання, тобто вчаться вчитися.
2. Ідея навчання поняттям.
Вивчення у першому класі поняття числа і способу застосування цього поняття для засвоєння всіх типів чисел. При засвоєнні поняття числа діти засвоюють одразу основи арифметики, алгебри і геометрії у взаємоз’язку.
3. Ідея формування способів мисленної діяльності, теоретичного мислення.
Уміння моделювати. Поняття – це знакова модель, на основі якої можна побудувати різноманітні способи дії, яка є засобом розв’язання певного класу завдань.
Інструментальна рефлексія: учні вчаться розуміти, як вони діють; для них стає важливим з’ясування запитання: за допомогою якого способу можна розв’язати навчальну задачу.
4. Ідея навчальної задачі.
5. Ідея задачної форми організації начання.
Ідея розриву. Людина починає мислити, ставити перед собою запитання, формулювати навчальні задачі тільки тоді, коли у звичному для нього способі дії утворюється розрив – неможливо діяти за стереотипом.
6. Ідея колективної навчальної діяльності
Зрозуміти навчальну задачу, побудувати модель – захоплююча творча колективна справа. учебной деятельности
Теоретичне мислення - це вид мислення, який полягає у пізнанні законів, правил. Воно відображає істотне у явищах, об'єктах, зв'язках між ними на рівні закономірностей і тенденцій (Скрипченко О.В. Загальна психологія)
Рефлексія - 1) самоаналіз, самопізнання людиною внутрішніх психічних актів та станів; 2) (як новоутворення психіки молодшого школяра) - здатність дитини до самоаналізу розумової діяльності та поведінки. (Сергеєнкова О.П.)