14. Державні нормативні акти з охороні праці.

З 1997 р. в Україні діє реєстр НПАОП (нормативно-правовий акт з охорони праці) або ДНАОП. Структура:

1.МІЖГАЛУЗЕВІ: наприклад НПАОП 0.00-4.21-04 Типове положення про охорону праці.

0.(00-4.21-04) – позиція, що вказує на міжгалузевість;

0.00-4.21-04 – шифр державного органу, який затвердив нормативний акт, наприклад: 00 – Держгірпромнагляд, 01 – Пожежна безпека (МНС), 02 – Безпека руху, 03 – Міністерство охорони здоров’я (МОС), 05 – Міністерство праці, 06 – Держстандарт.

0.00-4.21-04 – вид акту. Так, 1 – правила, 2 – переліки, стандарти; 3 – норми, 4 – положення, статути, 5 – інструкції керівництва, вказівки, 6 – рекомендації, вимоги, порядок; 7 – технічні умови безпеки; 8 – інше.

0.00-4.21-04 – порядковий номер у межах даного виду;

0.00-4.21-04 – рік затвердження.

2. ГАЛУЗЕВІ: наприклад НПАОП 80.0-1.12-04 Правила безпеки під час навчання в кабінетах інформатики навчальних закладів в системі загальної середньої освіти.

80.0-1.12-04 – код галузі, відповідно до Класифікатора галузей народного господарства. (все інше таке ж, як і в попередньому)

15. Основні причини виникнення виробничого травматизму.

Щороку в світі 250 млн. випадків виробничого травматизму та близько 160 млн. випадків професійних захворювань. На 2008 р. на виробництві травмовано: 102 особи на 100 тис. населення, смерть – 6,4 % на 100 тис. населення. Кожен 4-й працівник працює в умовах шкідливого середовища.

Причини виробничого травматизму:

Організаційні причини (72% випадків – смерть): відсутність або неякісне проведення навчання з питань охорони праці; відсутність контролю; порушення вимог інструкцій, правил, норм, стандартів; невиконання заходів щодо охорони праці; порушення технологічних регламентів, правил експлуатації устаткування, транспортних засобів, інструменту; порушення норм і правил планово-попереджувального ремонту устаткування; недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами; використання устаткування, механізмів та інструменту не за призначенням.

Технічні причини: несправність виробничого устаткування, механізмів, інструменту; недосконалість технологічних процесів; конструктивні недоліки устаткування, недосконалість або відсутність захисних загороджень, запобіжних пристроїв, засобів сигналізації та блокування.

Санітарно-гігієнічні причини: підвищений (вище ГДК) вміст в повітрі робочих зон шкідливих речовин; недостатнє чи нераціональне освітлення; підвищені рівні шуму, вібрації; незадовільні мікрокліматичні умови; наявність різноманітних випромінювань вище допустимих значень; порушення правил особистої гігієни.

Психофізіологічні причини: помилкові дії внаслідок втоми працівника через надмірну важкість і напруженість роботи; монотонність праці; хворобливий стан працівника; необережність; невідповідність психофізіологічних чи антропометричних даних працівника використовуваній техніці чи виконуваній роботі.

16. МІКРОКЛІМАТ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ТА ВПЛИВ НА ЛЮДИНУ.

Мікроклімат виробничих приміщень - це метеорологічні умови внутрішнього середовища цих приміщень, які визначаються поєднанням температури, відносної вологості та швидкості руху повітря, температури оточуючих людину поверхонь та інтенсивністю теплового (інфрачервоного) опромінення, що впливають на тепловий обмін працюючих з оточенням шляхом конвекції, кондукції, теплового випромінювання та випаровування вологи.

Визначення допустимого рівня тих або інших параметрів мікроклімату робочої зони здійснюють виходячи з терморегуляції організму людини, яка знаходиться у взаємозв’язку з його енергетичними витратами при виконанні тієї чи іншої роботи, що відрізняється ступенем важкості. Терморегуляцією називається здатність організму людини регулювати теплообмін з навколишнім середовищем і зберігати температуру тіла на постійному рівні 36,6 (± 0,5 °С) незалежно від зовнішніх метеорологічних умов і важкості виконуваної роботи. Таким чином, терморегуляція організму людини здійснює баланс між виробництвом тепла в організмі й витратою теплової енергії на роботу й життєдіяльність, тим самим забезпечуючи підтримку постійної температури тіла людини.

Тривалий вплив високої температури в поєднанні зі значною вологістю може призвести до накопичення теплоти в організмі, при якому температура тіла піднімається до 38-40 °С, збільшується частота пульсу до 140-180 уд./хв., підвищується артеріальний кров’яний тиск, у деяких випадках можливий тепловий удар, тобто гіпертермія (перегрівання організму). За зниженої температури, значної рухомості та вологості повітря виникає переохолодження організму, тобто гіпотермія.