8. КЗоТ. Закон про колективний договір.

КЗоТ, Стаття 10 . Колективний договiр

Колективний договiр укладається на основi чинного законодавства, прийнятих сторонами зобов'язань з метою регулювання виробничих, трудових i соцiально-економiчнихвiдносин i узгодження iнтересiв трудящих, власникiв та уповноважених ними органiв.

КЗоТ, Стаття 11 . Сфера укладення колективних договорiв

Колективний договiр укладається на пiдприємствах, в установах, органiзацiях незалежно вiд форм власностi i господарювання, якi використовують найману працю i мають права юридичної особи. Колективний договiр може укладатися в структурних пiдроздiлахпiдприємства, установи, органiзацiї в межах компетенцiї цих пiдроздiлiв.

КЗоТ, Стаття 12 . Сторони колективного договору

Колективний договiр укладається мiж власником або уповноваженим ним органом (особою), з однiєї сторони, i профспiлковимиорганiзацiями, якiдiютьвiдповiдно до своїх статутiв, а у разi їх вiдсутностi - представниками, вiльно обраними на загальних зборах найманих працiвникiв або уповноважених ними органiв, з другої сторони. Якщо на пiдприємствi, в установi, органiзацiї створено кiлькапрофспiлковихорганiзацiй, вони повиннi на засадах пропорцiйного представництва (згiдно з кiлькiстючленiв кожної профспiлковоїорганiзацiї) утворити об'єднаний представницький орган для укладення колективного договору. В цьому разi кожна профспiлковаорганiзацiя має визначитися щодо своїх конкретних зобов'язань за колективним договором та вiдповiдальностi за їх невиконання. Профспiлковаорганiзацiя, що вiдмовиласявiдучастi в об'єднаному представницькому органi, позбавляється права представляти iнтересипрацiвникiв при пiдписаннi колективного договору.

КЗоТ, Стаття 13 . Змiст колективного договору

Змiст колективного договору визначається сторонами в межах їх компетенцiї. У колективному договорi встановлюються взаємнi зобов'язання сторiн щодо регулювання виробничих, трудових, соцiально-економiчнихвiдносин, зокрема: # змiни в органiзацiї виробництва i працi; # забезпечення продуктивної зайнятостi; # нормування i оплати працi, встановлення форм, системи, розмiрiвзаробiтної плати та iншихвидiв трудових виплат (доплат, надбавок, премiй та iн.); # встановлення гарантiй, компенсацiй, пiльг; # участi трудового колективу у формуваннi, розподiлi i використаннi прибутку пiдприємства, установи, органiзацiї (якщо це передбачено статутом); # режиму роботи, тривалостi робочого часу i вiдпочинку; # умов i охорони працi; # забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, органiзацiї оздоровлення i вiдпочинкупрацiвникiв; # гарантiйдiяльностiпрофспiлкової чи iнших представницьких органiзацiй трудящих; # умов регулювання фондiв оплати працi та встановлення мiжквалiфiкацiйних (мiжпосадових) спiввiдношень в оплатiпрацi. Колективний договiр може передбачати додатковiпорiвняно з чинним законодавством i угодами гарантiї, соцiально-побутовiпiльги.

9. Кзот. Положення про трудовий договір.

Стаття 21. Трудовий договір

Трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно на декількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.

Особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов’язки і відповідальність сторін (в тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, в тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України. (терміну «законодавство», що вживається у частині третій статті 21, дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.98 р. № 12-рп/98)

Стаття 22. Гарантії при укладенні, зміні та припиненні трудового договору

Забороняється необгрунтована відмова у прийнятті на роботу.

Відповідно до Конституції України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору залежно від походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, мови, політичних поглядів, релігійних переконань, членства у професійній спілці чи іншому об’єднанні громадян, роду і характеру занять, місця проживання не допускається.

Вимоги щодо віку, рівня освіти, стану здоров’я працівника можуть встановлюватись законодавством України.

Стаття 23. Строки трудового договору

Трудовий договір може бути:

1) безстроковим, що укладається на невизначений строк;

2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін;

3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.

Стаття 24. Укладення трудового договору

Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання письмової форми є обов’язковим:

1) при організованому наборі працівників;

2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров’я;

3) при укладенні контракту;

4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі;

5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім (стаття 187 цього Кодексу);

6) при укладенні трудового договору з фізичною особою;

7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

При укладенні трудового договору громадянин зобов’язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку, а у випадках, передбачених законодавством, — також документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи.

Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

Трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказу чи розпорядження не було видано, але працівника фактично було допущено до роботи.

Особі, запрошеній на роботу в порядку переведення з іншого підприємства, установи, організації за погодженням між керівниками підприємств, установ, організацій, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Забороняється укладення трудового договору з громадянином, якому за медичним висновком запропонована робота протипоказана за станом здоров’я.