- •1. Основні поняття охорони праці.
- •2. Структура охорони праці.
- •3. Законодавча і нормативна база україни з охорони праці.
- •4.Закон україни про охорону праці (дата прийняття, ціль, структура).
- •5. Основні принципи державної політики в сфері охорони праці.
- •6.Права і обовязки працівника згідно закону «про охорону праці».
- •8. КЗоТ. Закон про колективний договір.
- •9. Кзот. Положення про трудовий договір.
- •10. Кзот. Нормування робочого часу і часу відпочинку.
- •11. Кзот. Охорона праці жінок та молоді.
- •12. Організація охорони праці на виробництві.
- •13. Інструктаж з питанням охорони праці.
- •14. Державні нормативні акти з охороні праці.
- •15. Основні причини виникнення виробничого травматизму.
- •17. Характеристика робіт за важкістю на основі загальних енерговитрат організму.
- •18. Гігієнічне нормування параметрів мікроклімату.
- •21. Види штучного освітелення за функціональним призначенням.
- •22. Види штучного освітелення за розміщенням джерел світла.
- •23. Електробезпека. Дія електричного струму на організм людини.
- •24. Електробезпека. Види електротравм.
- •25. Електробезпека. Фактори, що впливають на тяжкість ураження людини електричним струмом.
- •26. Пороговий, відпускаючий, утримуючий і фібріляційний струм.
- •27. Методи захисту від ураження електричним током.
- •28. Класифікація приміщень за небезпекою електротравм.
- •29. Горіння. Три фактори процесу горіння. Пожежа.
- •30. Класифікація матеріалів і речовин за схильністю до горіння.
- •31. Класифікація приміщеньза вибухо- і пожежонебезпекою.
- •32. Способи та засоби гасіння пожеж. Види вогнегасників.
- •33.Дайте определение опасных и вредных факторов.
- •34.Классификация опасніх и вредніх факторов гост 12.0.003-74
- •35,36.Классификация вредных веществ по хар-ру воздействия на организм человека.
- •37.Классы опасности вредных хим.Веществ.
- •38. Дайте определение шума и и его основные физ.Характеристики.
- •39.Определение октавной полосы частот и среднегеометрической частоты.Приведите классификацию шумов.
- •40. Допустимые эквивалентные уровни звука (нормы)
- •41. Определение вибрации
- •42. Влияние вибрации на человека(резонанс)
- •43. Виды вибрации
- •44. Защита от шума и вибрации
- •45. Эми и его характеристики (роздруківка)
- •46. Классификация эми
- •47. Влияние эми на человека
- •До інженерно-технічних засобів захисту також належать:
- •52. Средства индивидульной защиты от шума (ультрафиолетового излучения, электромагнитного излучения, электрического тока)
10. Кзот. Нормування робочого часу і часу відпочинку.
Робочим вважається час, протягом якого працівник відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку організації, графіка роботи й умов трудового договору повинен виконувати трудові обов'язки, а також інші періоди часу, що відповідно до законів та інших нормативно-правових актів належать до робочого часу.
У сфері правового регулювання робочого часу для працівників встановлено певні гарантії.
• Відповідно до ст. 45 Конституції України максимальна тривалість робочого часу визначається тільки законом.
• Конкретна тривалість робочого часу встановлюється на рівні організації — через локальні нормативно-правові акти та за угодою сторін трудового договору.
• Тривалість робочого часу може встановлюватися з розрахунку на різні календарні періоди: добу, тиждень, місяць, рік.
Тривалість робочого часу для конкретного працівника (чи групи працівників) у годинах і хвилинах протягом доби називається робочим днем.
Розрахунки щодо робочого часу ведуться за робочим тижнем. Для працівників встановлюється кількість робочих годин та кількість робочих днів за тиждень. Тривалість роботи в інші періоди (місяць, рік) розраховується залежно від тривалості робочого тижня та кількості робочих днів.
Робочий тиждень — це тривалість робочого часу протягом календарного тижня.
Для працівників установлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. На тих підприємствах, в установах, організаціях, де через характер виробництва та умови роботи п'ятиденний робочий тиждень недоцільний, встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем.
П'ятиденний або шестиденний робочий тиждень встановлюється роботодавцем спільно з виборним профспілковим органом з урахуванням специфіки роботи, думки трудового колективу і за погодженням з місцевою Радою народних депутатів.
Нормальний робочий час — це норматив, що встановлює тривалість робочого тижня (в годинах) за умови роботи в нормальних умовах праці.
Згідно з трудовим законодавством України нормальна тривалість робочого часу працівників не може перевищувати 40 годин на тиждень як за п'ятиденного так і за шестиденного робочого тижня (ст. 50 КЗпП).
Норма тривалості робочого часу не може бути збільшена, за винятком випадків, передбачених законодавством. У таких випадках встановлюються різні види компенсацій.
Менша норма тривалості робочого часу встановлюється з врахуванням умов праці, віку та фізіологічних особливостей працівника, може встановлюватися за угодою сторін трудового договору та при укладенні колективного договору.
Скорочений робочий час. Передбачене законодавством зниження нормативу робочого часу (проти 40 годин на тиждень) теж є обов'язковим для роботодавця.
Встановлення скороченої тривалості робочого часу не зменшує розміру заробітної плати працівників.
Скорочена тривалість робочого часу встановлюється для окремих категорій працівників.
Так, згідно зі ст. 51 КЗпП скорочена тривалість робочого часу встановлюється для неповнолітніх. Норми робочого часу диференційовані залежно від віку працівника й пов'язані з охороною здоров'я неповнолітнього.
Для працівників віком від 16 до 18 років — 36 годин на тиждень, для осіб віком від 15 до 16 років (учнів віком від 14 до 15 років, які працюють в період канікул) — 24 години на тиждень.
Тривалість робочого часу учнів, які працюють упродовж навчального року у вільний від навчання час, не може перевищувати половини максимальної тривалості робочого часу, передбаченої в законі для осіб відповідного віку.
Для працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами праці, тривалість робочого часу не перевищує 36 годин на тиждень1.
Скорочена тривалість робочого часу може встановлюватися за рахунок власних коштів на підприємствах, в організаціях для жінок, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда.
Напередодні святкових і неробочих днів (ст. 73 КЗпП) тривалість роботи працівників, крім працівників, зазначених у ст. 51 КЗпП, скорочується на одну годину як при п'ятиденному, так і при шестиденному робочому тижні.
Напередодні вихідних днів тривалість роботи при шестиденному робочому тижні не може перевищувати п'яти годин.
При роботі в нічний час встановлена тривалість роботи (зміни) скорочується на одну годину. Це правило не поширюється на працівників, для яких уже передбачено скорочення робочого часу (ст. 51 КЗпП).
Тривалість нічної роботи прирівнюється до денної в тих випадках, коли це необхідно за умовами виробництва, зокрема — у безперервних виробництвах, а також на змінних роботах при шестиденному робочому тижні з одним вихідним днем. Нічним вважається час із 22 години вечора до 6 години ранку.
Визначено категорії працівників, яких заборонено залучати до роботи в нічний час .
Час відпочинку — це час, протягом якого працівник відповідно до законодавства та правил внутрішнього трудового розпорядку звільняється від виконання своїх трудових обов'язків.
Перерва для відпочинку і харчування. Працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва не належить до робочого часу. Перерва для відпочинку й харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи. Час початку й закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Працівники використовують час перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи.
На тих роботах, де через умови виробництва перерву встановити не можна, працівникові повинна надаватися можливість харчуватися протягом робочого часу. Перелік таких робіт, порядок і місце приймання їжі встановлюються роботодавцем разом з виборним органом профспілкової організації.
Якщо робота виконується на відкритому повітрі в холодну пору року, то за рішенням роботодавця встановлюються перерви для обігрівання, наприклад, для вантажників. Перерви для обігрівання вважаються робочим часом. Умови надання таких перерв визначаються правилами внутрішнього трудового розпорядку.
Щоденний відпочинок між робочими днями (змінами) має становити не менше дванадцяти годин. Тому перехід із зміни в зміну здійснюється за графіком змінності, як правило, після вихідного дня.
Щотижневий безперервний відпочинок (вихідні дні). При п'ятиденному робочому тижні працівникам надаються два вихідних дні на тиждень, а при шестиденному робочому тижні — один вихідний день.
Загальним вихідним днем є неділя. Другий вихідний день при п'ятиденному робочому тижні, якщо він не визначений законодавством, визначається графіком роботи підприємства, установи, організації разом з виборним органом профспілкової організації і, як правило, має надаватися разом із загальним вихідним днем.
Тривалість щотижневого безперервного відпочинку повинна бути не менш як сорок дві години.
На підприємствах, в установах, організаціях, де роботу не можна переривати в загальний вихідний день у зв'язку з необхідністю обслуговування населення (магазини, підприємства побутового обслуговування, театри, музеї тощо), вихідні дні встановлюються органами місцевого самоврядування.
На працівника, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу того підприємства, до якого він відряджений. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються.
Якщо працівник спеціально відряджений для роботи у вихідні або святкові й неробочі дні, то компенсація за роботу в ці дні виплачується відповідно до чинного законодавства.
Якщо працівник від'їжджає у відрядження у вихідний день, то йому після повернення з відрядження в установленому порядку надається інший день відпочинку1.
Робота у вихідні дні забороняється. Згідно зі ст. 71 КЗпП залучення окремих працівників до роботи у ці дні допускається тільки з дозволу виборного органу профспілкової організації і лише у виняткових випадках, перерахованих у ст. 71 КЗпП
