§ 2. Види арбітражу
Отже, раніше було з'ясовано, що по відношенню до міжнародного комерційного арбітражу використовується термін «третейський суд». Міжнародна практика не робить відмінностей між цими поняттями по їх істоті. Проте відносно країн, де є дві паралельні системи арбітражних судів(державних і недержавних), необхідно мати на увазі відповідну грань: третейським судом там прийнято іменувати такі арбітражні органи, які не є державними судами і не входять в систему державних судових установ(скажімо, господарські, торгові суди і трибунали). Наприклад, в Росії згідно ФКЗ «Про судову систему Російської Федерації» в судову систему входять Вищий Арбітражний Суд РФ, федеральні арбітражні суди округів і суб'єктів Федерації, існуючі в нинішніх умовах як спеціалізовані державні суди. Аналогічним чином спеціалізовані господарські суди, створені для розгляду економічних суперечок в 1990 — 1992 рр. в Казахстані, Молдові, Білорусі, Киргизстані і Таджикистані, не слід змішувати з органами міжнародного комерційного арбітражу. Міжнародний комерційний арбітражний суд при ТВП РФ або Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті Республіки Білорусь з цієї точки зору є третейськими судами.
Міжнародний комерційний арбітраж існує нині в двох видах — постійно діючих інституцій(звідси його назва — «інституційний») і у формі ізольованого арбітражу — арбітражу ad hoc, тобто створеного «для даного випадку», «на один раз». Інституційний арбітраж — це постійно діючий орган, свій апарат, що має, положення про нього, регламент, на підставі яких він працює, і у ряді випадків реєстр(список)
112 См: Торгове мореплавання і морське право. ТВП СРСР. М., 1983. С. 60.
арбітрів. Подібні органи створюються переважно при національних торгових(торгово-промислових) палатах, біржах, асоціаціях і інших організаціях. Сучасні автори в числі відмінних рис міжнародного комерційного арбітражу відмічають, по-перше, інституціоналізацію арбітражу, характерну нині для багатьох країн, тобто установу спеціально створених і діючих на постійній підставі третейських судів, розробку спеціального законодавства, присвяченого арбітражу, і включення в нього положень, постійно діючих(інституційних) органів міжнародного комерційного арбітражу, що безпосередньо стосуються; по-друге, уніфікацію подібного роду національно-правових норм112.
Маючи на увазі сказане, зупинимося на самому понятті «Міжнародний комерційний арбітраж», оскільки це має безпосереднє відношення до характеристики кожного з видів арбітражу і допоможе внести необхідну ясність при зверненні до них. Термін «міжнародний», що присутній в цій категорії і відноситься до аналізованого інституту, носить умовний характер, оскільки не виступає явищем міжнародно-правовим(міждержавним), а відбиває лише загальний характер існуючих в його рамках стосунків, тобто юридично пов'язаних з правопорядками різних держав і що характеризуються проявом такого зв'язку(зокрема, тим, що їх регулювання може бути підпорядковане нормам як тій, так і іншої національно-правової системи, що вони можуть бути дозволені судовими установами і того і іншого держави або третейськими судом). Таке широке значення слова «міжнародний» у поєднанні з терміном «комерційний» дозволяє вказати і на природу стосунків, що породжують спори, що дозволяються органами арбітражу(на відміну від міждержавного арбітражу, який, будучи у власному сенсі міжнародним, дозволяє спори між державами або між державами і міжурядовими організаціями), і відбиває сферу їх виникнення : міжнародний господарський оборот. Наприклад, відповідно до ст. 1492 ТПК Франції арбітраж вважається міжнародним, якщо він зачіпає інтереси міжнародної торгівлі.
Проте органи, що розглядають суперечку, по суті є національними, оскільки створюються у рамках конкретної національної системи — правопорядку відповідної держави(здебільшого при певного роду юридичних особах — палатах, групах юридичних осіб або інших утвореннях). Так, Міжнародна торгова палата в Парижі, що об'єднує національні торгові палати і комітети різних країн, хоча і є міжнародною неурядовою організацією, в цивільно-правових стосунках діє як юридичну особу французького права, внесену в реєстр юридичних осіб і місцезнаходження(siége social), що має, в Парижі, і у своїй діяльності підкоряється як таке французькому праву.
Підтвердженням цього є, наприклад, той факт, що рішення Арбітражного суду МТП, винесене на території Франції, для того, щоб набути юридичної сили в якості документу, що має дію за кордоном, повинно бути апостилировано. Апостиль відповідно до Гаагської конвенції від 5 жовтня 1961 р., учасницею якої є Французька Республіка, проставляється канцелярією Апеляційного суду м. Парижу. Аналогічним чином Міжнародний комерційний арбітражний суд при ТВП РФ є національним, «російським» інституційним арбітражем, оскільки існує при російській юридичній особі — Торгово-промисловій палаті РФ. Незважаючи на свою всесвітню популярність, Американська арбітражна асоціація(ААА), у свою чергу, виступає національним інституційним органом, Стокгольмський арбітражний Інститут — шведський інституційний арбітраж і так далі
У Росії одними з основних органів інституційного арбітражу є Міжнародний комерційний арбітражний суд і Морська арбітражна комісія при Торгово-промисловій палаті РФ(з місцезнаходженням в м. Москві), а також Третейський суд для вирішення економічних суперечок при ТВП РФ, призначений для розгляду суперечок між
113 Третейський суд Асоціації російських банків, Регламент якого затверджений в 1993 р., існує, як видно, більше 7 років; Арбітражна комісія при Московській міжбанківській валютній біржі, Регламент якої затверджений рішенням Біржової Ради ММВБ 7 квітня 1994 р. зі змінами і доповненнями від 28 вересня 1995 р., — близько 6 років, Третейський суд при Московському незалежному інституті міжнародного права(МНИМП), Положення про яке затверджене Науковою радою МНИМП 7 лютого 1995 р., — 5 років.
114 Журнал міжнародної частки права. 1997. № 2.
організаціями країн-членів СНД. Крім того, останніми роками тенденція утворення нових органів інституційного арбітражу в Росії отримала виразну реалізацію, внаслідок чого з'явилися такі постійно діючі третейські суди, як Арбітражна комісія при Московській міжбанківській валютній біржі, Положення про яку передбачає у рамках її компетенції розгляд суперечок у тому числі і міжнародного характеру, як біржових, так і небіржових. Існують також третейські суди при Союзі юристів, Асоціації російських банків, Міжнародному незалежному інституті міжнародного права113. Практично в кожному регіоні Росії при регіональних торгово-промислових палатах створені третейські суди, положення і регламенти яких не обмежують їх компетенцію суто «внутрішніми» спорами(см, наприклад, Положення про Третейський суд при Вятской торгово-промисловій палаті, Регламент Третейського суду при Санкт-петербурзькій торгово-промисловою палате114, Положення про Комерційний арбітраж і Регламент Комерційного арбітражу при Московській торгово-промисловій палаті від 26 січня 1995 р. та ін.).
Серед інституційних арбітражів найбільшим реноме у світі володіють Арбітражний інститут торгової палати м. Стокгольма, Арбітражний суд Міжнародної торгової палати в Парижі, Міжнародний арбітраж Американської арбітражної асоціації. Лондонський арбітраж Ллойда, Лондонський міжнародний третейський суд, арбітражні суди при торгово-промислових палатах м. Женеви, м. Цюріха, м. Базеля, м. Берну, Бельгійський центр національного і міжнародного арбітражу, Міжнародний арбітражний суд(раніше Арбітражний центр) Федеральної палати економіки в м. Відню, Індійська рада з арбітражу і так далі У всьому світі існує більше 100 постійно діючих органів міжнародного комерційного арбітражу. Серед них і центри, створені або міжнародним договором безпосередньо, або у рамках міжнародної організації(ИКСИМО, арбітражний центр ВОИС, Суд правосуддя і арбітражу ОХАЛА, Міжамериканська комісія з торгового арбітражу, Комітет з вирішення приватних комерційних суперечок, утворений в 1994 р. НАФТА і так далі).
Що функціонують при відповідних об'єднаннях на постійній основі арбітражі можуть підрозділятися також на особливі види і залежно від такого критерію, як можливість передачі на їх розгляд суперечок між будь-якими учасниками або тільки між певними їх категоріями. Так, компетенція дозволяти спори тільки між членами конкретної освіти або асоціації визначає «закритий» арбітраж. Навпаки, не обмежена членством суб'єктів в окремо взятому об'єднанні можливість залучення інституційного арбітражу до розгляду суперечки дозволить кваліфікувати цей орган як «відкритий». Питання про відкритий або закритий тип арбітражу вирішується у кожному конкретному випадку засновницькими документами відповідного органу, що обумовлює можливість або, навпаки, неприпустимість розгляду в нім суперечок з точки зору його суб'єктного складу. Наприклад, до третейського суду, створеного при деякому об'єднанні підприємців(банків, страховиків, перевізників, фрахтувальників або власників судів і так далі) «N», згідно з його регламентом передаються тільки спори між учасниками такого об'єднання або асоціації. Подібний арбітражний орган іменуватиметься закритим. Інституційні арбітражі, що не розмежовують спори по участі в них членів або нечленов відповідного об'єднання(відкриті арбітражі), досить численні і поширеніші, ніж закриті.
Разом з цим розрізняються постійно діючі арбітражі загальної компетенції і
спеціалізовані. У останні передаються особливого роду спори, на розгляді яких спеціалізується цей орган. Наприклад, Морська арбітражна палата Парижу, створена на підставі Закону від 1 липня 1901 р., розглядає спори, що виникають з торгового мореплавання, перевезення і фрахтування, будівництва і ремонту морських і риболовецьких судів, морського страхування і будь-хто інший, прямо або побічно пов'язаній з цим діяльності.
Лондонська асоціація морських арбітрів, нинішній регламент якої введений в дію з 1 січня 1994 р.(«Правила арбітражного розгляду Лондонської асоціації морських арбітрів»(ЛАМА) — «The L.M.A.A Terms(1994)»), починаючи з вказаної дати, розглядає на його основі усі арбітражні спори(якщо тільки суперечка не виникає з угоди, що передбачає звернення до арбітра іншого спеціального виду і відповідних правил), які торкаються стосунків членів асоціації при призначенні ними одноосібного або дійсних арбітрів, і які при спростуванні у Високому суді розглядаються в Адміралтействі або торгових судах(п. 3 Правив ЛАМА). Близьку до цього сферу діяльності в частині вирішення суперечок має і Морська арбітражна комісія при ТВП РФ.
У свою чергу арбітражі загальної компетенції мають право розглядати будь-які спори, належні їх юрисдикції в силу відповідних їх регламентів. Таким чином, в спеціальні арбітражні органи не можуть бути передані інші спірні стосунки, окрім як вказані в їх статутах або інших засновницьких документах, тоді як загальні арбітражі компетентні дозволяти ті, що усі, що виникають в області міжнародної торгівлі спори, за винятком тих, які підпадають під юрисдикцію спеціальних інститутів.
Арбітраж ad hoc утворюється сторонами для розгляду конкретної суперечки і припиняє своє існування після закінчення розгляду(тобто після винесення арбітражем рішення у справі). Крім того, особливість цього виду арбітражу в тому, що він не має свого апарату, положення або статуту, регламенту. Тому при визначенні процедури арбітражу сторони користуються практично повною свободою, детально погоджуючи між собою «правила процедури». Проте це не носить імперативного характеру, оскільки вони можуть обрати в якості основи діяльності будь-який вже існуючий регламент, наприклад факультативний Арбітражний регламент ЮНСИТРАЛ 1976 р., однаковий Арбітражний регламент Економічної комісії ООН для Європи 1966 р., Правила міжнародного комерційного арбітражу Економічної і соціальної комісії для країн Азії і Тихого океану 1966 р. Єдиним істотним обмеженням вільного розсуду сторін по вибору процедурних правил, якому повинне підкорятися виробництво в арбітраж ad hoc, являється вимога про непорушення норма «публічний порядок» те держава, на територія який проходить арбітражний розгляд.
Арбітражний розгляд, а також рішення, винесені арбітражами обох видів, по своїй юридичній силі не диференціюються по відношенню один до одного. Так, Закон РФ «Про міжнародний комерційний арбітраж» від 7 липня 1993 р. в цьому відношенні встановлює: «арбітраж» означає будь-який арбітраж(третейський суд) незалежно від того, чи утворюється він спеціально для розгляду окремої справи або здійснюється постійно діючою арбітражною установою«(ст. 2).
У діяльності міжнародного комерційного арбітражу ad hoc закономірно виникають труднощі організаційного і технічного характеру, пов'язані з відсутністю в його розпорядженні необхідної матеріальної бази в країні проведення арбітражного розгляду. Внаслідок цього нерідко відповідне сприяння ним виявляється постійно діючими органами арбітражу конкретної держави. У сучасних умовах стало можливим вже говорити про взаємодію інституційного і «разового» арбітражів. В окремих випадках цей аспект отримує нормативну регламентацію. Зокрема, оскільки розширення сфери надання послуг діловим колам в області дозволу арбітражним шляхом міжнародних комерційних суперечок МКАС при ТВП РФ останніми роками відбувалося саме за рахунок такого напряму, як надання допомоги арбітражам ad hoc, був підготовлений особливий акт — «Правила по сприянню Міжнародним комерційним арбітражним судом при Торгово-промисловій палаті Російської Федерації арбітражу відповідно до
115 Детальніше за см про це: Зыкин И. С. Взаємодія інституційного арбітражу і арбітражу ad hoc // Міжнародне приватне право: сучасна практика. Сб. статей / Під ред. М. М. Богуславского і А. Г. Светланова. М., 2000. С. 280 — 289.
Арбітражним регламентом ЮНСИТРАЛ«, які 9 грудня 1999 р. були затверджені Президентом ТВП РФ і з 1 січня 2000 р. вступили в силу115.
Для цілей полегшення вироблення арбітражної угоди(арбітражної обмовки або третейського запису), так само як і для безпосереднього використання в ході арбітражного розгляду суперечок, державами в досить широкому в міжнародному масштабі була розроблена спеціальна Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж від 21 квітня 1961 р.