- •Предмет і завдання історичного джерелознавства.
- •Джерелознавство в системі історичної науки.
- •Спеціальні історичні дисципліни в структурі джерелознавства.
- •Поняття історичного джерела.
- •Джерельна інформація, її характер та джерельна база історичних досліджень.
- •Класифікація історичних джерел, її завдання і значення.
- •Основні типи класифікацій історичних джерел.
- •Джерелознавчі класифікації історичних джерел.
- •Загальна характеристика речових джерел.
- •Нумізматичні і сфрагістичні джерела.
- •Методика пошуку, опрацювання і використання історичних джерел.
- •Пам’ятки архітектури, як історичні джерела.
- •Зброя і одяг, як історичні джерела.
- •Загальна характеристика зображальних джерел.
- •Картографічні джерела.
- •Загальна характеристика усних джерел.
- •Загальна характеристика лінгвістичних джерел.
- •Загальна характеристика писемних джерел.
- •Джерела нарративного характеру.
- •Актові і діловодські джерела.
- •Джерела статистичного характеру.
- •Джерела особового походження.
- •Періодика, як вид історичних джерел.
- •Специфіка статистичних джерел.
- •Джерелознавчі особливості мемуарних творів.
- •Класифікація мемуарів за жанрами.
- •Загальна характеристика давньоруського літописання.
- •Повість минулих літ.
- •Київський літопис (хіі ст.)
- •Галицько-Волинський літопис.
- •Українські та білоруські літописи хv- XVII ст..
- •Козацьке літописання.
- •Українські історичні твори XVII ст. Хроніка ф. Софоновача і Синопсис.
- •Авторство, композиція і зміст Руської Правди.
- •Польські історики XV-XVI ст., які писали про Україну.
- •Румянцевський опис або Генеральне межування України.
- •Агіографічна література.
- •Твори іноземців про Україну хv- XVI ст..
Пам’ятки архітектури, як історичні джерела.
У комплексі речових джерел вагому частку складають архітектурні пам´ятники. Вони відносяться до інформаційно складних джерел, які зберігають відомості щодо різних аспектів людської діяльності у галузі виробництва як матеріальних, так і духовних цінностей. Спорудження тих чи інших архітектурних пам´яток завжди пов´язане з конкретними історичними подіями, духовними процесами, з практичними потребами суспільства в цілому, або окремих груп людей, певних осіб. Архітектурні пам´ятки містять цінну інформацію історико-краєзнавчого і культурного характеру, є органічною складовою джерельної бази з історії українських старовинних міст та містечок, монастирських комплексів, дворянських маєтків тощо. Пам´ятки архітектури прийнято класифікувати за різними ознаками. Так, за призначенням вони поділяються на житлові, культові, господарські, оборонні та поховальні споруди. Пам´ятки архітектури є цінним джерелом вітчизняної історії та культури, що містить багатопланову інформацію стосовно різноманітних аспектів минулого нашої держави. Це дає можливість досліднику порівняти, уточнити й підтвердити або ж спростувати відомості інших джерельних комплексів.
Зброя і одяг, як історичні джерела.
Серед величезного розмаїття речових джерел особливе місце належить предметам озброєння, вивченню яких присвячено чимало досліджень. З найдавніших часів на теренах України різні народи та племена використовували певні набори предметів озброєння, що поділялися на дві основні групи: холодну зброю і захисне спорядження, яке виникло пізніше у зв´язку з удосконаленням бойових засобів озброєння. Найперші зразки зброї з´явилися ще за доби кам´яного віку і розвивались від примітивних палиць до досить складних предметів озброєння, таких як сокира, лук, стріли, списи із гостро заточеними кам´яними наконечниками, виготовленими переважно із кременю. Деякі племена створювали таку кількість бойових предметів, що навіть дістали за ними назву (наприклад, племена культури "бойових сокир"). У зброєзнавстві увесь масив предметів озброєння прийнято поділяти на декілька груп, переважно за призначенням. Зокрема, холодна зброя представлена пам´ятками, що дістали назву рублячої, ріжучої, колючої, ударної та метальної зброї. Окремий комплекс складають захисне спорядження й обладунки, що були поширені у період панування холодної зброї і втратили своє практичне значення з поширенням вогнепальної зброї, яка складає останню, третю групу предметів озброєння.
Вагому частку речових джерел, пам´яток матеріальної та духовної культури України складають предмети одягу. Одяг пройшов тривалий шлях розвитку — від найпростіших шматків шкіри, що захищали від негоди первісного мисливця, до витончених, розшитих сріблом та золотом одностроїв представників вищих верств суспільства різних історичних епох. Одяг, так само як і інші групи історичних джерел, відображає соціальний розвиток суспільства, виконує важливу соціальну функцію. Він виступає ознакою належності людини до певного соціального прошарку, професійної групи тощо. Звідси й соціально-економічна диференціація одягу, його кількісних та якісних показників.
