Лабораторна робота №9 Тема: Інтернет університети

Мета: ознайомитися з особливостями впровадження дистанційної освіти в Україні та світі, сучасним станом та перспективами розвитку даної форми здобування знань; здійснити загальний огляд сучасних Інтернет університетів та курсів, особливостей вступу та умов навчання за допомогою мережі.

Завдання:

1. З’ясувати суть поняття «дистанційна освіта»;

2. Ознайомитися з сучасним станом та перспективами розвитку дистанційного навчання;

3. Сформулювати основні переваги та недоліки здобування знань дистанційно;

4. З’ясувати особливості функціонування світових та українських Інтернет університетів;

5. Здійснити загальний огляд сучасних Інтернет університетів та онлайн курсів, з’ясувати, які з них можуть бути використані українськими користувачами.

Основні теоретичні відомості

В умовах інформаційного суспільства відбувається активне впровадження інформаційно-комунікаційних технологій у всі ланки здобування освіти. Практика успішного застосування інформаційно-комунікаційних технологій в освітньому процесі, інтенсивний розвиток мережі Інтернет спричинили появу такої нової форми здобування знань як дистанційне навчання.

Дана форма здобуття знань з’явилася відносно недавно, лише наприкінці ХХ століття, проте за короткий час свого існування змогла довести свою корисність та подекуди незамінність.

Основна ідея процесу здобування знань дистанційно – здійснення навчання на відстані за рахунок використання сучасних комп’ютерних технологій, в тому числі можливості передачі даних, доступу до інформації за допомогою глобальної мережі. Такий підхід є надзвичайно зручним, адже він дозволяє отримувати знання не виходячи з дому, економити час та гроші що часто витрачаються на дорогу до навчального закладу, та й навчання організоване таким чином буде коштувати дешевше. Ще одним позитивним моментом є надання можливості навчатися дітям чи дорослим людям з обмеженими фізичними можливостями.

Дистанційна навчання як спосіб здобування освіти визнали вже багато країн. Наприклад, у США за станом на 2003 рік нараховувалося близько 2 мільйонів студентів, що навчалися дистанційно, а вже на наступний рік ця кількість зросла майже до трьох мільйонів, також, відомо, що за останні роки в 33 штатах цієї держави були створені віртуальні університети, 85% всіх місцевих коледжів пропонують дистанційні курси в режимі он-лайн. Серед Європейських країн в галузі дистанційного навчання найбільш розвиненими є Велика Британія та Німеччина, університети яких мають дистанційні курси, за якими навчаються студенти у всьому світі. На сьогоднішній день досить широко використовується змішана форма навчання, за якою студенти, що навчаються на денній формі, під час аудиторних заняттях працюють в мережі з дистанційними курсами. Кількість університетів, що виносять на дистанційне вивчення частину своїх курсів росте з кожним днем.

В Україні процес запровадження дистанційного навчання знаходиться на початковій стадії.

Хоча в нашій державі на даний час відсутня повноцінна система дистанційного навчання, проте вже багато вузів займаються розробкою та впровадження дистанційних курсів. Бажаючим вже сьогодні навчатися за такою системою здобування знань можуть стати в нагоді уже діючі закордонні ресурси дистанційного навчання представлені різноманітними курсами провідних університетів світу, курсами онлайн університетів, дистанційних шкіл, тощо.

Віртуальна (онлайн) освіта - це зміна та збільшення внутрішніх якостей реальних суб'єктів (студента, викладача), що відбуваються в результаті їхньої спільної взаємодії (віртуального навчального процесу).

Поширення онлайн-освіти вже в самий найближчий час призведе до корінних змін у глобальній системі освіти. Про це говорили учасники 6-го Круглого столу з питань благодійності RevolutiOnline.edu, який організував Фонд Віктора Пінчука.

Варто відзначити, що при цьому, учасники дискусії висловили різні думки про те, яким буде результат цих змін.

Засновник корпорації Microsoft Білл Гейтс вважає, що революція в освіті вже давно назріла, але онлайн-навчання є лише однією з рушійних сил цієї революції. "Найважливіше - .. Це мотивація, а не інтернет На даний момент сфера онлайн-освіти знаходиться в постійному пошуку і пробах, але через 4-5 років якість онлайн-курсів має феноменально покращитися. Також важливим залишається питання сертифікації отриманої освіти та довіри до нього з боку роботодавця Важливо, хто і як буде визначати отримане якість і відповідність освіти ", -. підкреслив Гейтс.

"Онлайн-освіта несе в собі величезні можливості трансформацій, але зустрічає на своєму шляху природний опір існуючих традиційних інститутів освіти", - вважає партнер фонду Founders Fund Пітер Тіль. Він звернув увагу учасників Круглого столу на те, що проблема доступу до якісної освіти сьогодні є ключовою як для країн, що розвиваються, так і для розвинених країн. За його словами, з початку 80х років минулого століття вартість університетського навчання зросла в 4 рази, і в цілому вища освіта є черговою економічною «бульбашкою», оскільки диплом провідного університету вже не гарантує високих прибутків на робочому місці.

"Сфера освіти повинна бути повністю перепроектована", - переконаний Пітер Тіль. На його думку, освіта включає в себе три функції. Перша з них - власне навчання, яке є основною функцією освіти. Друга - "страхування", яке дозволяє індивідууму певним чином через вибір школи та університету, гарантувати собі отримання роботи і побудову кар'єри. Нарешті, третя функція - змагання, яке, на жаль, несе в собі нульовий виграш для учасників, будь то іспити або "олімпіади" між школярами або студентами. "Люди повинні насамперед визначити для себе, яка складова освіти для них найбільш важлива", - підкреслив Петер Тіль.

Онлайн-освіта - виклик університетам, визнає президент Массачусетського технологічного інституту Рафаель Райф. У своєму виступі на Круглому столі він розповів, що після відкриття університетом можливості прослуховування лекцій онлайн, багато студентів воліли саме цей спосіб. "Це - реальність, з якою ми повинні рахуватися", - вважає він. І онлайн-навчання може тому стати серйозною частиною навчального процесу. У той же час, підкреслив Райф, освіта складається не тільки з лекцій. "Студенти вчаться переконувати, вести переговори, працювати в командах І цей спосіб навчання поки не може бути нічим замінений.», - Вважає Райф.

Почесний президент Гарвардського університету Лоуренс Саммерс вважає, що онлайн-освіта призведе до таких трансформацій освітньої системи, які ми сьогодні навіть не можемо собі уявити. На його думку, в онлайн-освіті є "величезний потенціал для реалізації абсолютно нових ідей, використовуючи нові технології. Цих можливостей більше, ніж в будь-якій іншій галузі». Це особливо важливо для студентів та учнів в країнах, що розвиваються, які можуть, не виїжджаючи за межі своєї країни, отримати доступ до новітніх знань і якісної освіти. "Ще покоління тому таку ситуацію було неможливо собі уявити", - сказав він.

У цьому з ним згоден засновник Wikipedia Джиммі Вейлз. "Якщо говорити про формальну освіту, то на нього онлайн-методи практично не вплинули. А от у сфері неформальної освіти відбувається справжня революція. Якщо раніше для того, щоб отримати додаткові знання людина повинна була йти в бібліотеку або записуватися на університетський курс, то тепер для цього йому достатньо прийти додому і мати онлайн-доступ ", - зазначив він²².

Термін «віртуальний університет» використовується для позначення будь-якої організації, яка надає програми вищої освіти з допомогою електронних пристроїв, таких як комп'ютер або телевізор.

Деякі університети, реальні інститути, які забезпечують інтерактивне навчання в рамках власних розширених університетських курсів, а інші пропонують курси тільки он-лайн.

Деякі з цих організацій існують тільки як слабо повзв’язане об'єднання університетів, інститутів або відділів, які в сукупності забезпечують цілий ряд курсів через Інтернет, телебачення та інших засобів масової інформації, які є самостійними і окремими від програм. Інші організації з фактичною правовою базою, але названі віртуальними, тому що вони з'являються тільки в Інтернеті, без фізичного розташування осторонь від адміністративних одиниць. Тим не менш віртуальні університети можуть бути організовані на основі конкретних фізичних місць, де реальні професора дають телевізійні лекції.

Мета віртуальних університетів є надання доступу до тієї частини населення, які не зможуть взяти участь у традиційному здобуванні освіти, з таких причин, як:

• відстань — в тому випадку, коли студенти живуть занадто далеко від університету, в якому хочуть здобувати освіту;

• необхідність працевлаштування – завдяки навчанню у Інтернет університеті студент може паралельно працювати;

• необхідно проявляти гнучкість — студентам потрібна гнучкість у навчанні на дому в будь-який зручний для них час.

Навчання у віртуальному університеті базується на використанні інформаційно-комунікаційних технологій, таких як веб-сторінки, електронна пошта та інші джерела мережі.

Студенти, так званих «віртуальних» курсів роблять «реальні» роботи, щоб отримати оцінку, опанувати курс, скласти іспит, залік чи тестування, а в подальшому отримати і результат навчання (диплом, сертифікат, тощо), під час навчання цих курсів проводять багато «реального» часу в цьому напрямку. Тобто, студенти відповідають строгим академічним результатам навчання та оцінюються в рамках програм зі стандартними критеріями університетського рівня. Багато віртуальних університетів акредитовані так само, як традиційні університети і діють відповідно до таких же академічних стандартів. Ці університети можуть надати вчений ступінь, який буде визнаний в усьому світі. Інтернет програма може бути опанована будь-якою особою, яка має онлайн-доступ до ресурсу навчання у форматі відкритого доступу.

Нинішній вищий навчальний заклад України вже не в змозі оперативно змінювати навчальні курси, швидко реагувати на зміну запитів споживачів освітніх послуг. Сучасне виробництво потребує більше освічених людей, ніж років 10 тому. Досвід університетів Західних країн свідчить, що університет уже не прив’язаний до місцевості (новітні університети відмовилися від географічних назв). Крім того, зникає поняття циклічності навчання: вступити в деякі вищі навчальні заклади можна будь-якого дня. Замість факультету тепер є список курсів, необхідних для здобуття кваліфікації, університет стає глобальною організацією, а в центрі безпосереднього освітнього процесу вже не професор, котрий збирає навколо себе аудиторію, а студент, якого обслуговують професори.

На фоні цих тенденцій вимоги суспільства до освіти помітно змінилися. Системи дистанційного навчання набувають актуального значення в Україні. Сучасні інформаційні технології дозволяють задовольнити запити спільноти.

За допомогою систем дистанційного навчання навчальні матеріали, що оформляються у вигляді "модулів" – тематичних одиниць курсу. Модулі розроблюються колективом висококваліфікованих спеціалістів у складі якого – вчені, педагоги, програмісти, дизайнери, психологи. Система надає широкі можливості по створенню навчальних курсів. До створення нового курсу може бути залучено викладача або методиста зі сторони замовника, що дає можливість розробити продукт, який буде повністю відповідати потребам клієнта. Готовий курс розміщується на веб-сторінці, з додатком способів самотестування, а контактування із студентом здійснюється за допомогою інтерактивних засобів (відео-, аудіо-зв’язок, звичайний чат) або електронної пошти. Для проведення інтерактивних віртуальних занять або презентацій використовуються спеціальні програми, такі як iBoard. Turkul.net

Відкрита освіта в багатьох країнах розглядається сьогодні як система, яка забезпечує загальнонаціональний доступ до освітніх ресурсів шляхом широкого використання інформаційних освітніх технологій дистанційного навчання і на цій основі надає умови для найбільш повної реалізації громадянами своїх прав на освіту, яка за структурою і якістю відповідає вимогам розвитку економіки і громадянського суспільства.

Віртуальні навчальні заклади можуть з'являтися на базі:

• закладів, що працювали історично в сфері відкритого та дистанційного навчання;

• традиційних навчальних закладів України без досвіду дистанційного навчання, що бажають в такий спосіб зменшити витрати на навчання;

• традиційних навчальних закладів України без досвіду дистанційного навчання, що бажають в такий спосіб підвищити якість надання освітніх послуг, що відповідно, збільшить потік студентів бажаючих навчатись із використанням сучасних новітніх технологій;

• корпоративного бізнес сектора, що має внутрішні програми підвищення кваліфікації, запропоновані ринку під назвою "віртуальні".

На розвиток віртуальних навчальних закладів в значній мірі впливають:

• зростаючі можливості та гнучкість нових інформаційних технологій;

• зниження вартості;

• збільшення можливого об'єму знань;

• необхідність об'єктивного покращення якості навчання та оперативно використовувати новітні досягнення наукових знань;

• інформаційно насичені послуги.

В Україні розвиток систем дистанційного навчання знаходиться на початковій стадії запровадження. Використання дистанційної освіти здійснюється переважно у складі звичайної освіти.

Деякі вищі навчальні заклади освіти України запроваджують паралельне використання дистанційної освіти з метою залучення більшої кількості студентів та напрацювання досвіду роботи з новітніми інформаційними технологіями для подальшого повного переходу лише на дистанційну систему навчання.

За ступенем використання систем віртуальної освіти в Україні можна визначити три напрямки:

Навчальні заклади, вся робота яких будується виключно на інтернет-технологіях. Через всесвітню мережу здійснюється все: вибір навчального курсу, його оплата, заняття із студентами, передача контрольних завдань та їх перевірка, а також складання проміжних і підсумкових іспитів. Такі учбові центри називаються віртуальними університетами, але їх, поки що, не так багато. Цей напрямок тільки починає активно запроваджуватись, але переваги його використання є безперечними.

Найбільш численний напрямок складають навчальні заклади, що поєднують різні традиційні форми денного і дистанційного навчання з технологічними інтернет-нововведеннями. Наприклад, деякі вищі навчальні заклади частину своїх програмних курсів переводять у віртуальну форму, зокрема, створюють лінгафонні класи для навчання іноземним мовам без викладача. У свою чергу, центри дистанційного навчання, хоч і спираються на інтернет-технології, але в той же час не відмовляються від практики проведення очних екзаменаційних сесій. У будь-якому випадку, комп’ютеризованою буде тільки частина процесу.

Навчальні центри, для яких Інтернет служить лише внутрішнім комунікаційним середовищем. Вони можуть створювати для себе сайти-візитівки, на яких розміщують інформацію про навчальні програми (плани), семінари, розклад студентських занять, університетські новини, фотографії і віртуальні екскурсії, а також бібліотечні каталоги. По суті, це всього лише реклама традиційних вищих навчальних закладів, що сама по собі не несе ніякого освітнього навантаження.