2. Презентація результатів досліджень

Результати наукових робіт можуть бути представлені в усній формі на наукових семінарах, нарадах, конференціях. Основною формою усного викладення є доповідь.

При підготовці доповіді в першу чергу потрібно визначити основну мету виступу (загальне ознайомлення, нові досягнення, конкретна модель, апробація результатів, обмін досвідом тощо) та регламент. Потім формулюють основну тезу (що потрібно довести своїм виступом) і навколо неї групують наявний матеріал.

За темою доповіді бажано мати:

• розгорнутий план (на картці);

• докладний конспект (можна користуватися, але не зачитувати великими фрагментами);

• тези (основні положення доповіді з вступною частиною та висновками, обсягом 60-125 друкованих рядків; тези зазвичай публікують).

В конспекті (основному тексті доповіді) особливу увагу приділяють вступу та висновкам (необхідно відразу зацікавити аудиторію та чітко визначити результати наукової роботи). З тексту видаляють загальновідомі положення, за необхідності підбирають короткі та наочні приклади. Слід продумати, що можна зобразити на дошці (якщо це небагато), що подати на плакатах, слайдах, у вигляді презентації або ілюстративних матеріалів.

Обов’язково потрібно кілька разів прочитати доповідь вголос, щоб перевірити час та виявити складні для читання фрази. Дуже добре записати текст на диктофон та прослухати. Бажано заздалегідь ознайомитися з місцем та детальною програмою виступів.

Під час виступу з доповіддю потрібно триматися за можливістю вільно, говорити короткими фразами, чітко, голосно, не використовувати забагато іноземних слів, особливо маловідомих. У суперечливих випадках слід заздалегідь перевірити наголос. Краще не стояти за кафедрою, а викладати матеріал у плакатів або екрана, користуючись указкою.

Бажано попросити колег записати питання, які задавали слухачі, та зауваження, що були висловлені. Це складе основу подальшої роботи. За критику потрібно дякувати.

Корисною формою колективного мислення є дискусія. Порівняння різних точок зору примушує обґрунтовувати власну думку, сприяє виникненню нових наукових ідей. Форми участі в дискусії можуть бути різними:

• слухати та записувати основні ідеї, яскраві порівняння та приклади;

• ставити питання з метою уточнити неясні моменти;

• висловлювати власну думку, якщо вона є достатньо обґрунтованою.

Потрібно пам’ятати, що мета дискусії – це пошук істини, а не перемога над суперником.

3. Рецензування наукових робіт

Завершені наукові роботи обов’язково проходять рецензування.

У рецензії подається коротка характеристика актуальності, наукової новизни, перспективності та практичної значимості виконаних досліджень. Відзначають глибину розкриття заявленої наукової теми. Завдання рецензента – не переказувати зміст роботи, а підкреслити в першу чергу її позитивні моменти. Потім виділяють недоробки й недоліки, висловлюють побажання й рекомендації. Якщо рецензія має критичний характер, то не слід забувати, що критика має бути конструктивною. Незгоду з точкою зору авторів чітко обґрунтовують; пояснюють помилки, які допущені авторами у міркуваннях або математичних висновках. Бажано запропонувати альтернативні шляхи або методи дослідження, а також навести посилання на авторитетні джерела, де сформульована протилежна точка зору.