6. Роман Рабле “Гаргантюа і Пантагрюель

1) роман Рабле “Гаргантюа і Пантагрюель” – сатиричний роман 16 ст. Доба Відродження.

2) Французький ренесанс пов'язаний з пан-європейським Ренесансом, що зародився в Італії в XIV столітті. Початок французького Відродження відноситься до середини XV століття, до початку французького вторгнення до Італії в році під час правління Карла VIII. Правління Франциска I та його сина Генріха II, як правило, вважається вершиною французького Відродження. Хоча ренесанс продовжував розвиватися, Франція страждала від релігійних війн між гугенотами і католиками. Книга «Гаргантюа та Пантагрюель» складається з 5 книг;Більшість географічних назв у першій книзі - топоніми Турені, французької провінції, де Рабле народився і виріс. Окремі фрагменти написані «на злобу дня»: страшна посуха, що супроводжувала народження Пантагрюеля - відображення сильної посухи у Франції в 1532 році (рік народження «Пантагрюеля» літературного); образ Пікрохола частково є сатирою на імператора Карла V, довгі роки воював з Францією. звернення Рабле до народної традиції пояснюється самим характером французького гуманізму, який в значно більшій мірі, ніж італійський, виявляв інтерес до національної літератури і проблемам національної мови. Становлення абсолютизму стало одним з важливих факторів, що підвищують статус народного прислівники: «королівське знання» було знанням французьким par excellence.

3) Ли́царський рома́н — оповідний жанр європейської середньовічної літератури, переважно віршований. Л.Р.в цілому знаменує початок усвідомленої художньої видумки та індивідуальної творчості. Він вдається до мотивів і фантастики; байдужий до національного минулого і різко пориває з французькою історичною тематикою. Їх оповідна функція в тому, щоб створити візуальний ефект, іноді результатом цього є ненавмисний «ефект реальності». Романний опис зазвичай має перерахувальний характер. Він будується на співставленні деталей, наділених якісними ознаками, але без вказівки на їх обсяг і пропорції.

Книгу письменника не можна назвати романом у сучасному значенні цього слова. У ній немає чіткого розвиненого сюжету, різнобічних характеристик образів, зображення психології героїв. В основу архітектоніки твору покладено розвиток ідей, які об’єднували всі книги в єдине ціле.

4)У своєму романі Рабле використав усі можливі форми комічного. Тут і вбивча іронія, і грубий комізм, і нищівна пародія, і сатиричний гротеск. Письменник завжди сміявся. Постійний гомеричний сміх — його випробувана зброя. Основним об'єктом для сатири Рабле є церква, біле духовенство та чернецтво. Улюблений прийом Рабле - гротеск, гіпербола. . Сміх — головна зброя Рабле. Його герої великих розмірів. Автор був переконаний: краще сприймалося те, що можна було краще роздивитися. Реалізм письменника критичний, а сатира бойова і темпераментна. Це пов'язано з особистостями головних героїв - велетнів Гаргантюа та Пантагрюеля. Часом вони спокійно уживаються з звичайними людьми (їдять з ними за одним столом, пливуть на одному кораблі), але далеко не завжди. Гаргантюа сідає відпочити на собор Паризької Богоматері і приймає гарматні ядра за мух, Пантагрюеля приковують до колиски ланцюгами, службовцями для перекриття гаваней. Кульмінації цей прийом досягає, коли Пантагрюель, висолопивши язика, вкриває від дощу свою армію, а один з його наближених випадково потрапляє в рот своєму панові і виявляє там міста і села. Роман характеризується якісними величинами просторово-часовим величинам. Гарне – росте, погане – зменшується.. Для письменника характерним було вміння побачити за ідеалізованими формами нищу сутність, зокрема: під гордою войовничістю лицарства пусту пихатість і хижацькі інстинкти, під вченою формою схоластичної професури — нікчемність думок, під цнотливістю монахів — безсоромну розпусту і паразитизм.

Рабле використав провінційні діалекти.