7. Маніфест «Плеяди»

1) 16 ст. характеризується розквітом гуманістичної поезії ренесансу.

2) Ще в 40-ві роки нові тенденції в поетичній творчості проявилися у поетів ліонської школи (Моріса Сева, Луїзи Лабе та ін.), які наслідували досвід Петрарки та італійських поетів неоплатонізму XV ст., оспівували ідеальну любов, зображували жінку як втілення найвищих доброчесностей. До складу членів «Плеяди», входило 7поетів: Ронсара, Етьєн Жодель, Жоакім дю Белле, Антуан де Баіф, Понтюс де Тіар, Ремі Белло, Жан Дора.Загальна установка Плеяди полягала у відмові від традиційних поетичних форм, у відношенні до поезії як до серйозного наполегливій праці і в «оспівуванні духовного аристократизму». Аристократизм цей харчувався характерною для епохи Відродження і пов'язаної з впливом неоплатонізму поета. Останній покликаний прагнути до краси, активно вдаючись до міфологічної образності, неологізмам і лексичним запозиченням, збагачуючи синтаксис характерними для латинської та грецької мов оборотами. Замість середньовічних жанрів пропонувалося звертатися до античних (ода, трагедія, епопея, гімн) і характерним для Італії (сонет). Маніфестом групи став підписаний трактат «Захист і прославляння французької мови»). На рубежі 1550-х-1560-х років позиція поетів Плеяди, не без впливу суспільно-політичної ситуації, дещо змінилася: проявилась тенденція до поглиблення філософічності, з одного боку, і громадянського пафосу, з іншого (втім, патріотичне почуття забарвлює собою і маніфест плеяди).

3) П’єр Ронсар — один із провідних поетів «Плеяди». Головне досягненя Ронсара полягало в тому, що він ввів до французької поезії склад і форми класичної та італійської поезії. Найкращі його твори були надруковані наприкінці 40-х років XVI ст. Це «Ода», цикл петрарківських сонетів «Любов до Кассандри».

П'єр де Ронсар оди, створені в «гораціанському» стилі. Призначення творів цього жанру - уславлення величних дій історичних осіб, поетичних творів, краси природи, чеснот близьких і милих йому людей. Наслідування форми і образної системи давнього автора зумовило штучність од Ронсара.

Гораціанські оди - це переважно невеликі вірші, різноманітні за своєю тематикою. В них значне місце займають роздуми про життя і смерть, про красу і невмирущість природи й поезії, теми дружби і кохання. Виразною є морально-дидактична тональність цих од. Стиль їх простіший, ніж у піндаричних одах, образи нерідко беруться з реального світу. Головний його недолік — одноманітність внутрішнього змісту, відсутність сильної індивідуальності, прагнення замінити власне «я» вченими настановами.

4) Ліонським поетам не властивий демократизм раннього французького гуманізму. Вони наповнювали свої твори інтелектуалізмом, надавали великого значення естетичності форми, відстоювали високий ідеальний зміст поезії. Для оновлення поезії слід зректися національних традицій середньовічної поезії та її жанрів - рондо, балади, віреле, канцони - і сприйняти поетичні жанри і форми античних віршів - епіграми, за прикладом Марціала, елегії, за прикладом Овідія, оди, ще невідомі французькій Музі, еклоги, епопею, а також італійський сонет.