Тема 3. Часткова варіація факторів виробництва
1. Виробництво з одним змінним фактором.
2. Короткострокова функція виробництва за різних видів віддачі змінного фактора.
3. Обґрунтування технологічного та економічного вибору за часткової варіації факторів.
Часткова
варіація факторів виробництва характеризує
зміну випуску продукції залежно від
зміни рівня застосування одного з
факторів за незмінних обсягів застосування
всіх інших. Вона використовується для
аналізу виробничої функції короткострокового
періоду з одним або кількома змінними
факторами. виробничу функцію з одним
змінним фактором. Найчастіше подають
у такому вигляді:
Основними параметрами виробничої функції є три важливих поняття: загальний (сукупний), середній і граничний продукти.
Сукупний продукт TP (Total Product) – це максимально можливий випуск продукції у разі використання певної кількості змінного фактора (L) і заданого обсягу постійних факторів.
Середній продукт AP (Average Product) – це обсяг сукупного продукту в розрахунку на одиницю певного фактора виробництва (капіталу або праці):
AP=TP/L, AP=TP/К
Граничний продукт МР (Marginal Product) – це приріст загального продукту (ΔТР), отриманий у разі використання додаткової одиниці витрат змінного фактора:
MP=ΔTP/ΔL, MP=ΔTP/ΔК
Графічно величина середнього продукту в будь-якій точці лінії загального випуску визначається тангенсом куту нахилу променя, який виходить з початку координат і проходить через цю крапку. Величина граничного продукту дорівнює тангенсу куту нахилу дотичної до лінії загального випуску у даній точці (рис.1).
Рис.1 . а) крива сукупного продукту (TP);
б) криві середнього продукту (АР) і граничного продукту (MP)
На рис.1а показана крива загального продукту (TP), який змінюється в залежності від величини змінного фактору X. На кривійTP відмічено три точки: B – точка перетину; C – точка, яка належить дотичній, що співпадає з лінією, яка з’єднує дану точку з початком координат; D – точка максимального значення ТР. Точка А зміщується по кривій ТР. Поєднуючи точку А з початком координат, отримаємо лінію OA. Провівши перпендикуляр з точки А на вісь абсцис, отримаємо трикутник ОАМ, де tg α є відношення сторони AM до ОМ, тобто, вираження середнього продукту (АР).
На першій стадії виробництва загальний обсяг продукту зростає зростаючими темпами - MPL>0, MPL>APL. Max MPL досягається у точці В, де нахил лінії загального випуску до вісі L досягає найбільшої величини.
На другій стадії виробництва загальний продукт зростає, але темп росту убуває - MPL>0, MPL <APL. Max АPL досягається у точці С, де нахил променя від початку координат до лінії загального випуску досягає найбільшої величини, в цій точці MPL = APL.
На третій стадії виробництва при МPL =0 досягається найбільший обсяг випуску. Подальше зростання змінного фактору L призведе до скорочення загального випуску: MPL<0.
Точкою ефективного виробництва вважається такий обсяг змінного фактору, що використовується, за якого максимізується продуктивність праці і досягається найбільший випуск у розрахунку на одного робітника - APL = max.
Закон спадної продуктивності, який діє у коротких часових інтервалах, стверджує, що за фіксованого фактору виробництва приріст інших факторів призведе до зменшення приросту загального обсягу виробництва.
Таким чином, найбільш ефективна зміна фактору Х спостерігається на відрізку від точки В до точки С. Саме тут граничний продукт (МР) досягає максимального значення і починає знижуватись, середній продукт (АР) ще зростає, сукупний продукт отримує найбільший приріст.
Однією із характеристик технічної результативності виробництва є показник еластичності виробництва, або еластичності випуску за змінним фактором. Він характеризує ступінь реакції випуску продукції на зміну кількості змінного фактора за інших рівних умов. Коефіцієнт еластичності випуску показує, на скільки відсотків зміниться випуск за зміни обсягу застосування змінного фактора на 1 %.
Витрати виробництва або сукупні витрати (ТС – Total Cost ) – це вартість усіх видів ресурсів, що витрачаються для виготовлення певної кількості продукції.
У короткостроковому періоді витрати виробництва поділяють також на постійні і змінні (рис.2). Постійні витрати (FС —Fіхеd Соst) — це витрати, що не залежать від обсягів виробництва продукції. Вони існують навіть тоді, коли продукція зовсім не виробляється. Наприклад, відсотки за кредит, амортизація, орендна плата, витрати на освітлення та опалення приміщень і т. д..
Змінні витрати (VС —VагіаЬІе Соst) це вартість змінних ресурсів, що використовуються для виробництва заданого обсягу продукції, тому ці витрати залежать від випуску продукції.
Основні види постійних витрат:
1. Відсотки за кредит.
2. Орендна плата.
3. Амортизація.
4. Капітальний ремонт.
5. Податки.
6. Страхові внески.
7. Витрати на управління.
Основні види змінних витрат:
1. Витрати на сировину.
2. Оплата праці.
3. Витрати на паливно-мастильні матеріали.
4. Витрати на електроенергію.
(Q — обсяг випуску продукції, С — витрати )
Рис.2. Криві сукупних (ТС), постійних (FС) та змінних (VС) витрат
У мікроекономіці використовуються не тільки показники сукупних витрат, але й середніх:
Середні постійні витрати (АFС — Аvегаgе Fіхеd Cost) — це кількість постійних витрат виробництва (FС), що припадає на одиницю виробленої продукції (Q) (рис.3):
AFC = FC/Q
Середні змінні витрати (АVС — Аvегаgе VагіаЬІе Соst) — це кількість змінних витрат виробництва (VС), що припадає на одиницю виробленої продукції (Q) (рис.3):
АVC =VC/Q
Середні сукупні витрати (АТС — Аvегаgе Тотаl Соst) — це кількість сукупних витрат виробництва (ТС), що припадає на одиницю виробленої продукції (О) (рис.3):
ATC=TC/Q
Середні сукупні витрати (АТС або АС) можна розрахувати як суму середніх постійних і середніх змінних витрат:
АТС = АFС + АVС = (FС + VС) /Q.
Рис.3. Криві витрат виробництва
Аналізуючи криві витрат виробництва (рис.3), можна зробити наступні висновки:
1. При обсязі продукції, що дорівнює А, крива граничних витрат (МС) має мінімальне значення, а крива сукупних витрат (ТС) має перегин (вона з випуклої стає опуклою).
2. Крива граничних витрат (МС) перетинає криві середніх сукупних витрат (АТС) та середніх змінних витрат (АVС) у точках їх найменших значень.
3. Середні змінні витрати (АVС) необхідні для оцінки ефективності господарювання, визначення рівноваги і перспектив розвитку: а) розширення діяльності; б) скорочення виробництва; г) вихід із галузі.
4. Порівняння середніх сукупних витрат (АТС) з рівнем цін дозволяє визначити величину прибутку. А це допомагає вибрати стратегію фірми у короткостроковому періоді.
Правило найменших витрат — це умова, при якій витрати мінімізуються в тому випадку, якщо кожна грошова одиниця, що витрачається на кожний ресурс, дає однакову віддачу – однаковий граничний продукт (МР).
Правило найменших витрат забезпечує рівновагу виробника. Коли віддача всіх факторів однакова, зникає проблема їх перерозподілу, оскільки у виробника немає ресурсів, які б могли принести більший дохід, тобто досягається оптимальне співвідношення факторів виробництва, при якому забезпечується максимізація випуску.