- •Тема 1. Предмет, метод. Задачі і функції мікроекономічної теорії виробництва
- •Тема 2. Підприємство як система «витрати-випуск»
- •Класифікація виробничих функцій
- •Тема 3. Часткова варіація факторів виробництва
- •Тема 4. Ізоквантна варіація факторів виробництва
- •Тема 5. Пропорційна варіація факторів виробництва
- •Змістовий модуль 2. Аналіз поведінки підприємства залежно від факторів виробництва в умовах ринкової економіки
- •Тема 6. Оптимальний шлях зростання випуску і оптимальний масштаб виробництва. Динамічність і стохастичність процесів, їх відображення у виробничих функціях
- •Тема 7. Ринки факторів виробництва: детермінанти цінової еластичності попиту. Мікроекономічна теорія пропозиції факторів виробництва
- •Інвестиції і відсоток
Тема 4. Ізоквантна варіація факторів виробництва
1. Властивості та різновиди ізоквант.
2. Показники зміщуваності та доповнюваності факторів виробництва.
3. Ізокліни та еластичність заміщення факторів виробництва.
4. Виробнича функція Кобба-Дугласа.
У довгостроковому періоді усі фактори виробництва розглядаються як змінні. Якщо ринкова ситуація та її довгостроковий прогноз сприятливі для підприємства, то воно може істотно збільшити обсяг випуску продукції, збільшуючи кількість застосовуваного капітального устаткування, замінюючи його на продуктивніше, розширюючи виробництво шляхом оренди або зведення нового будинку і т. п. Центральне завдання виробничого менеджера як у короткостроковому, так і в довгостроковому періоді — вибрати таку комбінацію факторів, таке їх співвідношення, щоб забезпечувалася економічна ефективність виробництва, тобто мінімізувалися витрати на заданий обсяг випуску продукції.
Ізоквантна варіація показує, як можна комбінувати фактори виробництва, щоб забезпечити визначений обсяг випуску продукції.
Ізокванта — це геометричне місце точок у просторі факторів виробництва, для яких характерний однаковий обсяг випуску продукції, це поєднання технічно ефективних планів виробництва Ізокванти можуть бути побудовані на підставі даних виробничої сітки — таблиці, що містить інформацію про співвідношення витрат факторів і випуску продукції.
Графічно ізокванта може бути представлена наступним чином:
Рис.4. Ізокванта
Точки А і В показують такі комбінації факторів виробництва (K і L), які дають змогу виробити Q од. продукції. А комбінація співвідношень ресурсів, розташована вище дає змогу виробити значно більший обсяг продукції. Через цю точку можна провести іншу ізокванту, так будується карта ізоквант (рис.5). Карта ізоквант — це множина ізоквант, що відображає максимальний випуск продукції за будь-яких комбінацій факторів виробництва. Криві ізоквант ніколи не перетинаються. Чим далі изокванта від початку координат, тим більшому обсягу виробництва продукції вона відповідає.
Рис.5 Карта ізоквант
Ізоквантам притаманні наступні властивості:
Чим далі від початку координат розміщена ізокванта, тим більший обсяг випуску вона характеризує.
Ізокванти не перетинаються.
Ізокванти опуклі до початку координат.
Ізокванта характеризує інтенсивність застосування різних факторів у виробничому процесі.
Ізокванти мають негативний нахил.
Ізокванти можуть мати різну конфігурацію, яка визначається особливостями виробництва і, насамперед, спроможністю факторів до взаємозаміщення.
Аналізуючи ізокванти, можна визначити показник заміщення одного фактора виробництва іншим. Гранична норма технологічного заміщення капіталу працею (МRТSKl) визначається обсягом праці, яка може замінити одиницю капіталу:
МRТSKL=
L
/
К
=L2-L1
/К2-
К1.
Це означає, що кожну втрачену одиницю капіталу необхідно замінювати все більшою кількістю праці. Це пояснюється тим що фактори виробництва не можуть повністю замінювати один одного. Кожний з них не може робити те, що може інший або якщо й може, то гірше.
Важливим показником, який характеризує ізоквантну варіацію, є еластичність заміщення факторів. Це поняття введене в економічну теорію А. Хіксом*.
Еластичність заміщення показує, на скільки відсотків зміниться співвідношення витрат двох факторів, якщо гранична норма їхнього заміщення зміниться на 1 % (за інших рівних умов, тобто за сталості витрат усіх інших факторів і незмінного випуску).
Економічний зміст і практичне значення коефіцієнта еластичності заміщення факторів наочно виявляються за вибору оптимальної комбінації факторів і наступного маневрування комбінаціями ресурсів за зміни їх цін.
Оптимальна комбінація ресурсів, що мінімізує витрати на забезпечення заданого обсягу випуску продукції, досягається тоді, коли зважені за цінами граничні продуктивності ресурсів однакові.
Виробнича функція Кобба—Дугласа зв’язує випуск (або іншій кінцевий результат) із розміром виробничих факторів у вигляді добутку обсягів застосування факторів із визначеними степеневими коефіцієнтами. Дослідження показали, що багато явищ виробничого і соціального життя суспільства досить добре апроксимуются залежностями такого типу.
