Тема 7. Ринки факторів виробництва: детермінанти цінової еластичності попиту. Мікроекономічна теорія пропозиції факторів виробництва

1. Поняття вибору у часі. Споживання та інвестиції.

2.Аналіз інвестиційних рішень. Поняття дисконтованої величини.

3. Поправка на ризик.

4. Вплив еластичності на попит на ресурси. Мікроекономічна теорія пропозиції факторів виробництва.

Капітал - фактор виробництва довготривалого користування. Капітал - це ресурс тривалого користування з метою виробництва більшої кількості товарів і послуг. Фізичний капітал - машини, будови, споруди, транспорт, інструменти, запаси сировини й напівфабрикати. Людський капітал - професійні навички. Капітал існує у вигляді фондів. Фонди - це обсяг капіталу в даний час. Розрізняють засоби виробництва тривалого користування або основні фонди. Це, наприклад, будівлі, машини, верстати і інструменти. Засоби виробництва короткого користування або оборотні фонди. Це, наприклад, сировина, напівфабрикати, паливо, енергія, послуги транспорту і страхових компаній. Основні фонді збільшуються в процесі здійснення інвестицій, або капіталовкладень. Інвестування - це процес зміни або збільшення капітальних фондів. Створення нового капіталу вимагає багато років і коштів для фінансування затрат для виробництва капіталу.

Капіталовкладення є важливим актом навіть для ринкових країн, оскільки утримувати міцні позиції на ринках, завойовувати нові можна лише новими видами конкурентоспроможної продукції. А це забезпечується запровадженням нових технічних засобів, технологій, форм організації виробництва, тобто капіталовкладеннями. Структурні перетворення і досягнення економічного піднесення та добробуту населення неможливі без капітальних вкладень. Капіталовкладення є матеріальною основою зростання продуктивної та ефективної функції праці і капіталу.

Джерелами капіталовкладень в Україні є:

• внутрішні запозичення у населення та підприємств через продаж облігацій або страхування;

• зовнішні запозичення у міжнародних кредитних установ ( МВФ, Світовий банк реконструкції і розвитку, Європейський банк реконструкції і розвітку та ін.);

• легалізація тіньових коштів усередині країни та повернення в Україну незаконно вивезених і розміщених на таємних рахунках у зарубіжних банках та офшорних зонах коштів.

Реальнішим джерелом капіталовкладень для ринкових країн є кредити. Для придбання засобів виробництва потрібні нові кошти, джерелом яких є неспожиті доходи. Якщо людина частину свого доходу не споживає, а відкладає на зберігання, то ці заощадження стають кредитними капіталами, що надаються в тимчасове користування для придбання споживчих благ ( споживчий кредит) або для інвестування у виробництво (інвестиційний кредит). Таким чином, заощадження стають об'єктом купівлі-продажу на ринку факторів виробництва, де й складається їх ціна – плата за право користування цими капіталами, що називається позичковим відсотком.

Норма відсотка (r) – це процентне відношення позичкового відсотка (ПВ) до позичкового капіталу (ПК):

r = ПВ / ПК х 100%

Норма позичкового процента – це ціна (кількість грошей), яку сплачує позичальник за використання позичених грошей упродовж певного періоду. Позичковий процент виражається через ставку процента за рік.

Номінальна ставка процента – це ставка, яка виражена в грошах поточного курсу. Реальна ставка процента – це ставка, яка виражена в грошах з поправкою на інфляцію.

Реальна ставка = номінальна ставка процента – рівень інфляції.

Розмір реальної процентної ставки залежить від: ризику, терміну позики, розміру позики, податків, монопольної влади кредитора.

Чому потрібно провести чітку межу між реальною процентною ставкою і номінальною процентною ставкою? Одна з причин полягає в тому, що в період інфляції можна з легкістю отримати абсолютно помилкове уявлення про вартість позику, якщо враховувати тільки номінальну ставку. Номінальна ставка в розміру 20% здається дуже високої. Проте якщо рівень інфляції, як передбачається, складе 19,5%, позика буде недорогою. Аналогічним чином може серйозно помилитися людина, що поклала свої сбереженя на рахунок

під 20% при передбачуваному рівні інфляції в 19,5%, тому що після року накопичення заощаджень він навряд чи отримає який-небудь дохід. Якщо темпи інфляції виявляються вище прогнозованих, можна зазнати збитки в реальному виразі. Друга причина, по якій важливо розрізняти номінальну і реальну ставки, полягає в тому, що інфляція повинна бути врахований при розрахунку сучасної вартості. Оскільки всі платежі виражені в гривнях, номінальну процентну ставку можна використовувати. А що коли майбутні платежі будуть виражені не в гривнях майбутніх літ, а в реальному численні (тобто у вигляді купівельної спроможності гривень цього року)? Тоді, для розрахунків доведеться використовувати реальну процентну ставку.

Норма відсотка впливає на рівень інвестування в економіку. Низькі процентні ставки сприяють підвищенню ділової активності підприємців, а чим вище норма відсотка, тим рідше господарські агенти будуть використовувати позичковий капітал як засіб інвестування.

Людина вкладає гроші у свою освіту та освіту своїх дітей, заощаджує кошти на придбання благ довгострокового використання або для розширення виробництва благ, дбає про довкілля і т. д.

Вибір у часі — це жертвування частиною сьогоднішнього споживання для виграшу в майбутньому. Для більшості людей за інших однакових умов негайне споживання блага привабливіше, ніж очікування цього самого блага у близькому чи далекому майбутньому. Зменшення споживання нині вимагає більшої компенсації у майбутньому (рис.7.2).

Капітал може зберігатися і використовуватися у виробництві ще довгі роки після того, як його придбають. Частіше за все капіталовкладення пов'язані з покупкою заводів і устаткування, які розраховані на використовування в перебігу багатьох літ. Щоб фірма ухвалила правильне рішення про будівництво заводу або придбанні верстата, вона повинна врахувати чинник часу. Фірма повинна порівняти інвестиції, як вона зробить зараз, з додатковим прибутком, який новий капітал приноситиме в майбутнім. Необхідно порівняти поточні витрати на чинник виробництва з поточним доходом від граничного продукту цього чинника.

Сучасна вартість потоку майбутніх платежів є сума, яку необхідно було б інвестувати сьогодні, для того, щоб забезпечити надходження даних платежів в майбутньому.

Припустимо, що сьогодні ми інвестуємо суму в К₀ грн. При процентній ставці в r%. Для визначеності припустимо, що К₀ =100 грн., r = 10%, або 0,1 в рік. Яка буде вартість вкладеної суми через рік? По закінченню року ми повернемо спочатку вкладену суму (К₀ = 100), а також отримаємо відсоток (rK = 10 грн.). Таким чином, отримаємо наступну схему:

Таблиця 2

Сьогоднішні інвестиції	Їх вартість наступного року
К грн.	К грн. + rК грн. = К(1+r)грн.

Питання: яку суму ми повинні інвестувати сьогодні (Х грн), для того, щоб отримати через рік R грн.? буде заповнена таким чином:

Таблиця 3

Сьогоднішні інвестиції	Їх вартість наступного року
Х грн.	R грн. = Х(1+r)грн.

Вартість інвестицій наступного року буде рівна сьогоднішній величині інвестицій плюс відсоток, або Х(1+r)грн. Для того, щоб ця вартість складала, скажемо 100 грн., необхідно, щоб виконувалося наступне співвідношення: Х грн.= R грн. / (1+r) = 0,91 грн. - сучасна вартість суми, яку необхідно отримати через рік. Такий розподіл називається дисконтуванням. Дисконтування -розрахунок аналога теперішньої суми капіталу, яка буде через І років за існуючою нормою відсотку. Розглянемо загальний випадок (табл.4). Хай РV є сучасна вартість (РV - present value) 1 грн., яка повинна бути сплачений через t літ при ставці r%.

Таблиця 4

t=0	PV0 (r)= 1грн.
t = 1	PV1 (r)= 1/(1+r) грн.
t = 2	PV2 (r)=1/(1+r)2 грн.
t = 3	PV3 (r)=1/(1+r)3 грн.
t = 10	PV10 (r)= 1/(1+r)10 грн.
t = n	PVn (r)= 1/(1+r)n грн.

Ці формули показують, що сучасна вартість гривні падає з видаленням дати його отримання. При ставці в 10% 1 грн., яка буде отримана через 10 років, сьогодні стоїть тільки 39 копійок.

Розглянемо більш конкретний приклад залежності інвестицій від різних відсотків.

Таблиця 5