1. Примат (першочергова роль) прав і свобод людини

2. Захист громадян від свавілля уряду і органів державної влади

3. Головна роль у суспільстві повинна належати “природні аристократії” - найбільш освіченим і гідним громадянам.

Будучи найкращими громадянами, такі люди вільні від інстинктів народу.

Ми повинні забрати у народу право на управління, управляти будуть найкращі громадяни. У народу залишиться право бути джерелом влади.

Роберт Міхельс — попри всі демократичні процеси, управляють спеціалісти, які обов'язково перебирають владу на себе.

Залізний закон олігархії — будь-яка людська спільнота, яка діє за організованим принципом, неминуче формує фаховий кістяк, який перебирає на себе владні повноваження.

Демократія в сучасному розумінні слова

Schumpeter – 1910-20 — демократія це не форма правління як раніше вважали, демократія це політичний режим

Форма правління — приналежність певних адміністративних функцій певному актору

Режим — характер зв'язків між панівними елітами і населенням.

Мінімалістичне визначення демократії — демократія — механізм прийняття політичних рішень, який залежить від політичних акторів, які здобувають свох повноваження шляхом народного голосування.

Мінімалістичне, бо для Шумпекера демократія це такий політичний режим, при якому народ має право вибирати, хто ним керуватиме.

Якщо демократія це політичний режим, де народ може регулярно вибирати, хто ним керуватиме, то утворення політичних еліт не є чимось негативним.

Роберт Даль. Демократія, як її описували до цього, не можлива у реальному світі.

Демократія — політичний ідеал і нічого більше, що складається з трьох факторів

1. громадяни повинні мати можливість формулювати свої потреби

2. можливість сигналізувати про потреби

3. вимагати, аби ці ідеали були реалізовані

Політичний режим, що максимально наближаються до ідеалу Даля:

Поліархія — неідеальна, справжня демократія.

1. Виборчі адміністративні посади — народ може контролювати дії політиків через вибори

2. рівні і чесні вибори

3. активне і пасивне (можуть обирати) виборче право всіх громадян

4. свобода самовираження — громадяни мають право казати те, що думають про політику

5. наявність альтернативних до влади джерел інформації

6. свобода асоціацій

Всі громадяни залучені до участі в виборах, за вибір борються багато політичних сил

Хуано Лінц, Альфред Степан, чотири індикатори демократії:

1. верховенство права

2. громадянське суспільство — у громадян мають існувати легальні методи вираження своїх інтересів

3. вільні і справедливі вибори

4. підзвітність посадових осіб суспільству

Існує тісний зв'язок між діями урядовців та артикульованими інтересами громадян, які у свою чергу поважають рішення і дії уряду.

Лекція 28.10.14

Політичні партії і партійні системи

Політична партія Epstein — соціальна група яка намагається здобути офіційні державні посади під певною маркою.

Організація, яка регулярно змагається на виборах, об'єднуючи при цьому частину населення і намагається впливати на політичний процес.

Причини формування політичних партій:

• в результаті появи масової політики (Вебер)

• Вайнер — політичні партії є природним наслідком встановлення сучасної політичної системи.

• Поява політичних партій пов'язана з укладенням політичного апарату та адміністрування політики.

Хамерилья — група придворних. Які створюють тимчасові групи інтересів і тиснуть на короля.

В 17-18 ст Відбувається формування уявлень про економіку, що викликає потребу в особі, яка займалася б цією сферою. Військовий аспект також потребує регулювання — військові міністри.

18 ст Британія

Буржуа починають об'єднуватись в групи інтересів (торі — консерватори і віги - ліберали), пізніше стають основою політичних партій.

Функції партії: потреба у мобілізації населення.

Соціологічна теорія cleavage (в геології -ситуація, коли певна геологічна порода починає розділятися н низку паралельних горизонтальних шарів) — розділення населення в межах певної країни.

Категорії основних конфліктів в Європі 18-19 ст

Європейські країни пережили два базових макроконфлікти

1. національна революція — об'єднання регіонів в єдині держави

2. індустріальна революція — процес формування розгалудженого індустріального комплексу

Відповідно до теорії кліважів утворилися два типи конфліктів:

1. територіальний

2. функціональний конфлікт

Національно-територіальний конфлікт

Центр проти периферії.

• Централістські партії

• федералістські партії

Національно-функціональний конфлікт

Секулярна держава проти церковної держави.

• Війни в Іспанії

Індустріально-територіальний конфлікт

Протистояння між містом і селом.

• Частина виступає за поглиблену індустріалізацію

• За аграрний сектор

Індустріально-функціональний конфлікт

Капіталісти проти пролетаріату

Карл фон Байме. Коли партії постійно створювались а основі кліважів, вони кристалізували свою ідеологію

Протягом розвитку політичних партій вони не могли розвиватися без кристалізації власної ідеології — більшість партій були ідеологічними.

Дюверже. Всі політичні партії, за їхніми ідеологіями можна розташувати на ліво-правій шкалі.

Ліві позиції — комуністична ідеологія

• соціалістичні партії

Праві позиції - фашистська партія

• релігійні партії

Більш правоцентиськими є консервативні партії

Більш лівоцентиськими є ліберальні партії

Ліві — солідарність, справедливість=рівність , суспільні власність на блага.

Праві партії - особиста свобода, справедливість=рівні можливості.

Між тим, як ставляться до політичної системи дії фашисти і комуністи дуже подібні між собою, тому була створена модель підкови.

Партії не є вічними субстанціями. Мортен Педерсен. Порівнює партію з живими організмами.

Онтогенез політичних партій:

• у своєму розвитку кожна успішна політична партія проходить 4 стадії “бар'єри”:

1. Бар'єр декларацій — певна політична група публічно декларує бажання брати участь у виборах і займати відповідні посади. (правий сектор часів революції?)

2. Бар'єр авторизації — партія, яка долає бар'єр авторизації стає партією в юридичному сенсі слова. Якщо цього не відбувається, вона перетворюється на нелегальне політичне угрупування.

3. Бар'єр репрезентації — партія, перетворюється на парламентську. Окреслює межі парламентської системи держави.

4. Бар'єр істотності, розділяють на 2 типи

• коаліційний потенціал — те, наскільки партія є привабливим і важливим коаліційним партнером.

• Потенціал шантажу

Функцій політичних партій

1. Пошук і ротація політичних лідерів — масове фільтрування населення та пропуск до політичних посад найкращих членів.

2. Артикуляція поглядів на суспільно-політичний процес. (референтні групи)

3. Політична агрегація — передбачає перетворення абстрактних політичних вимог на конкретні приписи для здійснення публічної політики.

4. Вплив на формування уряду

Типології політичних партій

Генеологічний підхід

1. Елітиські (невелика кількість людей, невелика кількість виборців)

2. Масові (19ст) — великій частині населення надається доступ до партій, відбувається формування ідеологій. Є відповіддю на виклик соціального розвитку.

• регулярні партійні збори

• мітинги і демонстрації

• членські білети

• чітка бюрократична структура

3. Catch-all (популістські) 60-70-ті — намагаються привабити всі категорії населення однаково-привабливими пропозиціями, використання телебачення, апелюють не до раціонального інтересу виборця, а до емоційного. Центральний офіс.

• утворилися через затирання кліважів, політичним партіям стало важче кристалізувати свої ідеології.

4. Партії картелі — об'єднує групу професійний політиків, які використовують державний апарат для найкращого просунення і отримання себе у владі.

Партійні системи

Партійна система — поняття яке описує скупність політичних партій які діють в країні в певний історичний момент.

Жан Блондель — відповідно до кількості партій в парламенті

1. Безпартійна-партійна система — відсутність політичних партій в певній політичній системі

• Домінування домодерних моделей політики

• М'янма — авторитарний режим, заборонено функціювання політичних партій.

2. Однопартійна партійна система

• партія отримує 65% голосів і більше \(заборонено існування інших партій)

3. Двопартійна партійна система — дві партії поділяють між собою більше 70% голосів

4. Багатопартійна партійна система — дві найбільші партії поділяють між собою менше 70% голосів

• 2+0.5 жодна не може створити уряд

• біполярна (Ізраїль — ліва, права партії. Жодна не набирає 70%)

• мультипартійна

Лекція 04.11.14

Розподіл влад

Принцип розподілу влад

“Політика” Арістотель — найвищу державну владу поділяють

• Законодавчі збори

• Магістрацький корпус

• Судовий корпус

Принцип розподілу влад. Проваджено в часи Римської Республіки.

Як наслідок повалення монархічного ладу.

• Знищити такий лад, де в руках одної людини законодавча, виконавча та судова влада

• як захист від зловживання владою.

Лорд Ектон. “Будь-яка влада розбещує, абсолютна влада розбещує абсолютно.”

Англійська революція.

Для того, щоб посадова особа не споживала владою, потрібно, щоб влада розділялась на два типи: законодавчу та виконавчу (Джон Лок). В цьому проміжку між владами утворюється громадянське суспільство (сфера свободи громадян).

Монтеск'є

Принцип м'якого розподілу влад: законодавча влада має вплив на виконавчу, а та судову.

Принцип жорсткого розподілу влад.

Форми правління

Парламентська і президентська республіка відрізняються характером співвідношення законодавчої і виконавчої влади

За парламентської форми — ієрархічний характер співвідношення влади

• одна гліка влади є абсолютно підлеглою іншій гілці влади

  • народ обирає парламент

  • парламент призначає прем'єр міністра

  • міністр формує уряд

• Виконавча влада повністю залежить, підзвітний парламенту

За президентської — співпрацюючий характер.

• Ситуація подвійної легітимності

  • Народ обирає парламент

  • Народ обирає президента

  • Обидві гілки влади мають легітимність.

Парламентська форма правління.

Великобританія.

Мажоритарна виборча система — сприяє двопартійній виборчій системі, в парламенті формується більшість і меншість.

Більшість висуває міністра, міністр створює уряд.

Уряд і кожен з його членів веде особисту відповідальність перед прем'єр міністром, той перед парламентом, той перед народом.

Чітка модель ієрархій, один елемент більше залежний від іншої.

Уолтер Bafhot

Головна перевага вестмінстерської моделі полягає прозорості відповідальності (відповідь на питання хто винен?)

Для парламентаризму притаманний Сплав влад (м'який розподіл влад) — оскільки уряд формується більшістю, це означає, що в уряд підуть люди, які представляють партію переможця. Гілки владу діють як союзники через партійну однорідність .

Особливості:

• автономія виконавчої влади — в реальності прем'єр міністром партія більшості висуває свого лідера, тому ця партія не буде виступати проти дій свого лідера.

  • Парламент робить те, що пропонує уряд бо уряд — голова партії

  • відкликання прем'єр міністра відбувається вкрай рідко

• Має внутрішню тенденцію до надмірної концентрації влади

• Домінантний прем'єр (прем'єр президент)

  • прем'єр міністри у 80 роках почали поводити себе як президенти (приходять до людей, фотографуються, як політики, які беруть участь у виборах, а не є урядовцем). Така діяльність пояснюється недовірою, відсутності підтримки парламенту (Тетчер).

  • Після підвищення рейтингу, капіталу, йдуть на вибори зі своїми партіями

Президентська форма правління

Жорсткий розподіл влад.

Уособленням президентської форми правління є США.

Після американської революції постала проблема пошуку форми правління, при якій не буде зловживань владою. (проблема історично вбачалась в концентрації влади в одних руках (партія в британії), призвела до відділу США)

• Скасувати посаду прем'єр міністра

Президентська форма правління робить максимально рівноправними законодавчу і виконавчу владу.

Законодавча: лише прийняття законів

Виконавча — президент: призначає прем'єр міністра, формує уряд.

Головна перевага полягає в плюралізмі:

• у президента і парламенту можуть бути різні шляхи рішення проблеми

  • для посилення плюралізму виконується розведення в часі виборів гілок влади

Характеристики президенціоналізму:

• контроль голови виконавчої влади над своїм кабінетом

• роздільне походження і роздільне припинення повноваги різних гілок влади

  • якщо було переобрано парламент, це не впливає на виконавчу владу і навпаки.

  • Призводить до стабільності

• Конституційне право виконавчої влади впроваджувати законодавчі акти.

  • Для уникнення концентрації вади в межах однієї гілки

  • Виконавча влада стає більш сильної для можливості протистояння парламенту

Президенціоналізм створює таку форму правління, за якої кожна гілка виконується

Законодавча влада — правила гри

Виконавча влада — гравці в межах правил

Проблеми.

Жодна інша країна не має стійкої однопартійної більшості в межах парламенту (як Великобританії). Більшість формується коаліційно.

	А	Б	В
Відсоток на виборах	33%	22%	11%
Квоти в парламенті (15 міністерських місць, А-прем'єр)	6	4	2
Додатковий розподіл		2	1

При подальшому перерозподілі посад, стає незрозумілим, хто винен.

Коаліційний тип уряду руйнує чистоту відповідальності

Жодна інша країна орім США не маж систем стримування і переваг. В більшості інших країн зникає навіть основний принцип президенціоналізму:

• гілки владу входять в конфлікт

  • політична криза

  • державний переворот

• Політичний тупик – коли потрібне прийняття закону, президент і парламент дотримуються своєї точки зору і не приймають закон. За президентської форми правління приймається лише 64% законодавчих ініціатив.

Коктейль

Хуан Лінц, Альфред Стефан - “вороги президенціоналізму” - часті перевороти, на які страждають країни третього світу повністю дискредетували президенціоналізм.

Дональд Хоровіц — заперечив, що виходячи з однорідної вибірки ворогів президенціоналізму, можна зробити висновок тільки для такої групи країн (Латинська Америка). В більш різнорідними національними одиницями може не працювати і все буде добре.

Джовані Сарторі — Змішана форма правління

• Пропонувалось 100 років тому, Вебер

  • 1918 — після поразки Німеччини вимагалась демократизація — запропоновано змішану форму правління. Після чого Гітлер прийшов до влади.

  • Шарль де Голь — в часи 4-ї республіки — класична коаліційна парламентська республіка.

    • Голова держави повинен знаходитись над партійними суперечками (представляти не партію, а безпосередньо народ). Встановлено 5-ту республіку змішаного типу

Змішана форма правління — модель, за якої обидві гілки влади формуються прямими народними виборами, а голова уряду підзвітний парламенту, а президент не має повного контролю над урядом.

І парламент і президент формують уряд.

• Зазвичай посаду прем'єра визначає президент

• уряд підзвітний парламенту, розпустити парламент може розпустити уряд

• Парламент може бути розпущений президентом

• Імпічментом парламент може усунути президента

У Західній Європі маємо багато парламентських ресупблік — італія, фінляндія, німеччина, монархії (які є республіками)

Австрія, Франція, Португалія — змішані

Східна Європа — три парламентських Чехія, Греція, Угорщина

Президентська — одна, Кіпр, Білорусь

Змішані — багато, Польша, Україна

В Америках

Парлементських — Канада, Ямайка

Президентських — Багато, всі

Змішані — Перу

Азія

50% - парламент

50% - президентських

Частина регіону знаходилась при владі колоніальної Британії - там парламентські.

Африка

Всі, порівну.

Лекція 11.11.14

Теорії міжнародних відносин