Коммунизм, социал-демократия

1) Коммунистическая ветвь, прежде всего в лице политической партии большевиков во главе с В. Лениным, стала на путь революционного преобразования общества посредством вооруженного восстания и установления «диктатуры пролетариата» как средства, орудия построения социализма. В 1917 году такая диктатура была установлена. Однако колоссальный и непробиваемый бюрократизм, естественно возникший из строго централизованной, государственной власти, да и еще помноженный на сугубо российские властные традиции азиатского деспотизма, привел к образованию в СССР командно-административной системы и установлению дикого и свирепого режима – сталинщины. Эта разновидность тоталитаризма очень сильно дискредитировала прельстительные идеи раннего социализма, особенно радикальной его ветви – коммунистической. В настоящее время идеология и практика коммунистических партий с развалом СССР фактически обанкротилась.

2) Социал-демократическая ветвь социализма отказалась от революции, как средства переустройства общества и стала ориентироваться на реформы, на эволюционный путь переустройства общества. Родоначальники этого направления в социализме Э. Бернштейн и К. Каутский, а в России – Г.В. Плеханов.

Современная социал-демократия придерживается новой концепции под названием «демократический социализм». Эта концепция отличается от «демократического капитализма». Капитализм, по мнению социал-демократов, развил огромные производительные силы, однако поставил права собственности над правами человека. Она также не может иметь ничего общего с «реальным социализмом», в котором коммунисты уничтожили свободу, создали новое классовое общество и неэффективную экономику, основанную на принудительном труде.

Концепция демократического социализма

Составными частями концепции демократического социализма являются политическая, экономическая и социальная демократия. В политической сфере социал-демократы главным считают реализацию принципов свободы и демократии, а основным регулятором и примирителем противоречий в обществе видят государство. Оно же является главным органом в деле общественных изменений и прогрессивного развития. В экономической области социал-демократы выступают за многообразие форм собственности и за рыночные отношения под контролем государства. Признается принцип: «конкуренция – насколько возможна, планирование – насколько необходимо». В социальной части «демократического социализма» центральное место занимает борьба за более высокое качество жизни человека труда. Сюда входит свобода, справедливость, материальное благополучие, образование и здравоохранение, условия труда и отдыха, экология. Там, где социал-демократы длительное время находились у власти (Швеция, Австрия и др.), были достигнуты убедительные достижения.

Сегодня социал-демократия очень сильно сблизилась с неолиберализмом. Они шли навстречу друг другу через совершенствование своих доктрин. Отличие сохраняется лишь в том, что у социал-демократов преобладает деятельность по обеспечению социального состояния трудящихся и придание государству большего веса и значимости в обеспечении социальной справедливости и в регулировании жизни общества.

Гобс “Політична людина”

Людвиг фон Берталанфі “Загальна теорія систем”

• особливотсі циркуляції інформації і ресурсів в межах популяцій

• особливості розвитку ракових пухлин

• Положення про синергетичну системну діяльність — сукупність різних елементів які пов'язані між собою обміном ресурсів та інформацією дає на виході більший і складніший продукт ніж проста сума складових.

• Теза про динамічну рівновагу — у разі якщо система існує у стані обміну ресурсами з навколишнім середовищем, то кожен акт транзакції сприяє реконфігурації її елементів без втрати формотворчої структури .

Політична система та її елементи

ПП — політичний процес

Вливає:

• держава і її органи

• групи інтересів

• Лоббі — позаінституційні групи впливу

• суспільно-політичні групи

Політична система — сукупність політичних інституцій пов'язаних між собою комунікаційними каналами які уможливлюють циркуляцію владних відносин, прийняття та здійснення управлінських рішень.

На вході	На виході
Політична соціалізація	Створення норм
Артикуляція інтересів	Застосування норм
Агрегація інтересів	Балансування норм
Політична комунікація

Зв'язок політичної підсистеми з економічно та культурною:

• політична система має своїм завданням “легітимно підтримувати політичний лад у суспільстві або здійснювати трансформацію”

• Демократизація пов'язана з економічним розвитком

І на індивідуальному і на суспільному рівні більшу цінність мають ті блага, на які існує нестача.

Шкала цінностей закладається в дитячому віці. Відповідно до певного дитячого досвіду нестачі кожне покоління має власну ієрархію цінностей, що не змінюється впродовж життя.

Традиційне суспільство — люди стурбовані виживанням, матеріальні цінності займають в їх ієрархій найвищий щабель.

Модерне суспільство

07.10.14

Політичні режими: поняття, репресивні політичні режими

Політичний режим від латинського regimin – характер зав’язків між органами держави і суспільством

Політичний режим є поняттям набагато вужчим, ниє держава

Держава може змінювати типи політичних режимів.

Поняття політичного режиму:

Політичний режим як наукова категорія описує зв'язок між державним органом і населенням. Взаємодія має два виміри

• Вертикальний:

  • спосіб доступу до політичних посад

  • рівень нагляду який політичні еліти мають над суспільством

  • форма вираження адміністративних рішень (накази, акти, громадянські ініціативи)

• Горизонтальний:

  • кореляція між гілками влади (як одна гілка ставиться до іншої)

  • особливість конкуренції між елітами

  • характер взаємодії між соціальними групами (етнічні, ідеологічні)

Політичний режим — точка перетину вимірів.

Політичний режим окреслює два виміри:

1. політичні інститути і формальні правила

2. політичні актори які керуються (неформальний вимі). Керуються:

• колективними

• індивідуальними інтересами

Shaaning між формальним і неформальними вимірами політичного режиму перебувають в постійній взаємодії.

Політичний режим як, наукова категорія, не повинен ігнорувати індивідуального фактора.

Політичний режим — сукупність усталеного набору формальних і неформальних правил, які визначають:

• носіїв політичних повноважень

• спосіб набуття цих повноважень

• межі повноважень — вертикальні і горизонтальні

Типи політичних режимів:

Класична тріада:

• Демократія

• Авторитаризм

• Тоталітаризм

Інші типології

Pzeworski:

• репресивні

• не репресивні

Freedom house. Larry Diamod:

1. консолідований авторитаризм

2. напівконсолідований авторитаризм

3. гібридний режим

4. напівконсолідована демократія

5. консолідована демократія

Gurr, Polity IV поділяють політичні режими на 3 типи

• Авторитаризм

• Демократія

• Анократія (влада без правителя) — деякі політичні режими характеризуються:

  • неефективним державним адміністрування

  • слабким інституціоналізмом

  • непримиренною конкуренцією між елітами

    • не мають:

    • формалізованих норм успадкування влади

    • інституційних норм розподілу повноважень

Кельзен розрізняє політичні системи:

• автономні — група людей самостійно приймає закони, які надалі впливатиме на цю групу людей. Суб'єкт=об'єкт прийнятих правил

• гетерономні — група людей яка приймає правила і закони, які надалі пливатиме на іншу групу людей. Суб'єкт=\= об'єкт.

Коли населення в стані автономії — Демократія, нерепресивний режим

Коли населення в стані гетерономії — репресивний

Автономія — суб'єкт діє через власний вимір і свою свободу волі

Гетерономія — хтось діє через примус і чужий авторитет

Селекторат — група соціальних акторів, обрані, які в певному політичному режимі користуються привілеєм автономії.

Коли вплив селекторату є постійним і вирішальним маємо репресивний політичний режим

Репресивні політичні режими: