7.1. Класифікація банківських кредитів

Банківські кредити можна класифікувати по-різному Найбільш прагматичною можна вважати класифікацію, в основу якої покладено такі ознаки банківських кредитів:

1. термін використання;

2. забезпечення;

3. ступінь ризику;

4. метод надання;

5. спосіб повернення;

6. строк повернення;

7. характер визначення процента;

8. спосіб сплати процента;

9. кількість кредиторів;

10. призначення.

Існують також банківські послуги кредитного характеру.

За терміном використання розрізняють кредити:

• короткострокові;

• середньострокові;

• довгострокові.

Короткострокові кредити надаються на строк до одного року.

Середньострокові кредити надаються на період від одного до трьох років, а довгострокові – понад три роки.

Згідно з критерієм забезпечення розрізняють кредити забезпечені, або ломбардні, і незабезпечені, або бланкові.

Формами забезпечення банківських кредитів в основному є рухоме і нерухоме майно позичальника.

За ступенем ризику розрізняють дві групи банківських кредитів – стандартні і з підвищеним ризиком.

За методом надання розрізняють банківські позички, які клієнти одержують: одноразово; перманентно; гарантовано.

Щодо способу повернення розрізняють позички, що повертаються:

• поступово (в розстрочку);

• водночас, тобто одноразовим платежем після закінчення строку;

• відповідно до особливих умов, передбачених у кредитних угодах;

• на вимогу кредитора;

• з регресією платежів.

За строком повернення банківські позички поділяються на:

• строкові;

• до запитання;

• прострочені;

• відстрочені (пролонговані).

За характером визначення процента банківські позички бувають:

• з фіксованою процентною ставкою;

• з плаваючою процентною ставкою.

Фіксована процентна ставка застосовується за згодою сторін (банку і позичальника) і притаманна стабільній економіці та короткостроковим кредитам.

За способом сплати процента розрізняються банківські позички:

• з виплатою процентів у міру використання позичкових ко­штів (звичайний кредит);

• з виплатою процента одночасно з одержанням позичкових коштів (дисконтний кредит).

За кількістю кредиторів банківські позички поділяються на такі, які:

• надаються одним банком;

• є синдикованими (або консорціальними);

• є паралельними.

Розрізняють також кредити за критеріями суб’єктного й об’єктного призначення.

До кредитів суб’єктного призначення належать позички:

• торговельно-промисловим підприємцям;

• сільськогосподарським підприємцям;

• міжбанківські;

• небанківським фінансово-кредитним установам;

• органам влади.

• Серед позичок об’єктного призначення розрізняють кредити:

• іпотечний;

• споживчий;

• контокорентний;

• під цінні папери;

• пов’язані з вексельним обігом.

• До банківських послуг, що мають кредитний характер, належать:

• акцептний кредит;

• авальний кредит;

• обліковий кредит;

• факторинг;

• форфейтинг.

7.2. Принципи й умови кредитування

Банківське кредитування здійснюється за такими принципами: строковість повернення, цільовий характер, забезпеченість та платність кредиту.

Принцип строковості повернення означає, що позичка має бути повернена позичальником банку в заздалегідь обумовлений строк.

Цільовий характер кредитування припускає вкладання позичкових коштів у конкретні господарські процеси, проекти, заходи.

Принцип забезпеченості позичок означає, що проти заборгованості за позичками, яка відображається в пасиві балансу клієнта-боржника, має бути певне майно (товари або цінні папери), яке враховується в активі його балансу або зобов'язання третьої особи погасити борг банку (гарантії, поручительства тощо).

У процесі кредитування клієнтів банк вимагає не тільки повернення одержаної позички, а й сплати процента за користування нею.

Здійснення кредитних операцій комерційних банків має відповідати певним вимогам і умовам.

Кредити видаються тільки в межах наявних ресурсів, що є в розпорядженні банку. Про кожний випадок надання позичальникові кредиту в розмірі, що перевищує 10 % власного капіталу (великі кредити), комерційний банк мусить повідомити Національний банк України. Сукупна заборгованість за кредитами, врахованими векселями та 100 % суми позабалансових зобовязань, виданих одному позичальникові, не може перевищувати 25 % власних коштів комерційного банку.

Загальний розмір кредитів, наданих банком, стосовно всіх позичальників, з урахуванням 100 % позабалансових зобов’язань банку, не може перевищувати восьмикратного розміру власних коштів банку.

Кредитування позичальників має здійснюватися з дотриманням комерційним банком економічних нормативів регулювання банківської діяльності та вимог НБУ щодо формування обов’язкових, страхових і резервних фондів.

Рішення про надання кредиту приймаються колегіально (кредитним комітетом (комісією) банку, відділення, філії) й оформляється протоколом.

Кредитування здійснюється в межах параметрів, визначених політикою банку.

Кредити надаються тільки на комерційних засадах з дотриманням таких умов:

• оцінки установою банку кредитоспроможності позичальника, фінансової стабільності, рентабельності, ліквідності;

• кредитуються тільки ті види діяльності позичальника, які передбачені його статутом;

• позичальник повинен мати власне майно і брати участь у фінансуванні об'єкта, що кредитується, певною сумою власного капіталу.

Банки не можуть надавати кредити: на покриття збитків господарської діяльності позичальника; на формування та збільшення статутного фонду клієнта; на внесення клієнтом платежів у бюджет і позабюджетні фонди (за винятком кредитування за контокорентним рахунком); підприємствам, проти яких порушено справу про банкрутство; підприємствам, у контрактах яких не передбачено страхування можливих втрат від непоставок товарно-матеріальних цінностей; підприємствам, які мають прострочену заборгованість за раніше отриманими позичками і несплаченими процентами.

Кредити надаються на підставі укладеної між банком і пози­чальником кредитної угоди (договору). До укладання кредитного договору банк повинен ретельно проаналізувати кредитоспроможність позичальника, здійснити експертизу проекту чи господарської операції, що пропонується для кредитування, визначити ступінь ризику для банку та структуру майбутньої позички (сума, строк, процентна ставка тощо).

При виникненні у позичальника тимчасових фінансових труднощів з об'єктивних причин та неможливості у зв’язку з цим погашення кредиту у строк, установлений кредитним договором, банк може в окремих випадках надати позичальникові відстрочку (пролонгацію) погашення боргу зі зміною кінцевого строку погашення кредиту. Пролонгація кредиту оформляється додатковою угодою до кредитного договору.

Банківське кредитування здійснюється із застосуванням таких позичкових рахунків: простий, спеціальний, контокорентний.

Спеціальний позичковий рахунок застосовується банком в окремих випадках, наприклад при кредитуванні позичальника під заставу векселів.

Контокорентний рахунок – це активно-пасивний рахунок, на якому обліковуються всі операції банку з клієнтом. На ньому відбивають, з одного боку (за дебетом), заборгованість банку і всі платежі з рахунку за дорученням клієнта, а з іншого (за кредитом) – надходження коштів у банк від платників, у вигляді вкладів, повернення позичок тощо.

Контокорентний рахунок поєднує позичковий рахунок з поточним і може мати дебетове або кредитове сальдо. Операції на ньому здійснюються за допомогою письмових доручень клієнта.

Банк здійснює контроль за виконанням позичальниками умов кредитного договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і повним його погашенням і сплатою процентів за ним. При виникненні певних порушень умов кредитного договору з боку позичальника банк має право застосовувати економічні і правові санкції.

У разі погіршення економічного стану позичальника використання ним кредиту не за цільовим призначенням, ухилення від контролю банку, надання недостовірної звітності й запущеності бухгалтерського обліку, несвоєчасного повернення кредиту, а також у випадку, коли наданий кредит виявляється незабезпеченим, банк має право висунути вимогу про дострокове стягнення кредиту і процентів за ним, у тому числі спрямуванням стягнення на забезпечення в установленому законодавством порядку.

Якщо виявлені факти використання кредиту не за цільовим призначенням, банк має право достроково розірвати кредитний договір, що є підставою для стягнення всіх коштів у межах зобов’язань позичальника за кредитним договором.

У випадку несвоєчасного погашення боргу за кредитами та процентами і ненадання банком пролонгації погашення кредиту він має право на застосування штрафних санкцій у розмірах, передбачених кредитним договором.

У разі відмови позичальника від оплати боргів за позичками банк стягує борги в претензійно-позовному порядку.

Якщо позичальник систематично не виконує зобов’язань щодо сплати боргу відповідно до кредитної угоди, банк може звернутися у передбаченому законом порядку із заявою про порушення справи про банкрутство.