- •1.1. Суть і види банків
- •1.2. Порядок реєстрації банку в Україні. Створення та державна реєстрація банків
- •Тема 2 організація діяльності банку
- •2.1. Ліцензування діяльності банків. Банківська ліцензія
- •2.2. Управління банком. Органи управління та контролю банку
- •2.3. Сутність і класифікація банківських операцій
- •2.4. Організаційна структура банку
- •3.1. Економічна сутність та види власного капіталу банку
- •3.2. Статутний капітал банку та порядок його формування. Реорганізація банку.
- •3.3. Резервний капітал, спеціальні фонди і резерви як компоненти власного капіталу банку. Роль прибутку у формуванні власного капіталу банку
- •3.4. Регулятивний капітал та його вплив на формування власного капіталу банку
- •Тема 4 операції банків із залучення коштів
- •4.1. Суть депозиту і депозитних операцій банків. Вклади до запитання
- •4.2. Строкові та ощадні вклади
- •4.3. Залучення банками коштів шляхом емісії власних боргових зобов’язань:
- •4.3.1. Ощадні (депозитні) сертифікати
- •4.3.1. Векселі
- •4.4. Нові форми і способи залучення депозитів та процентна політика щодо залучення вкладів (депозитів)
- •Тема 5 операції банків із позичення коштів
- •5.1. Механізм позичання банками тимчасово вільних грошових коштів
- •5.1.1. Залучення банками коштів шляхом емісії облігацій
- •5.1.2. Суть та значення міжбанківського кредитування при формуванні запозичених ресурсів
- •5.2. Загальні положення регулювання Національним банком України ліквідності банків України
- •5.3. Проведення операцій з рефінансування банків
- •5.3.1. Загальні вимоги Національного банку до банків з проведення операцій з їх рефінансування та порядок надання кредиту овернайт
- •5.3.2. Порядок проведення тендерів з підтримання ліквідності банків
- •5.4. Проведення операцій репо
- •5.5. Надання Національним банком України стабілізаційних кредитів банкам України
- •Тема 6 операції банків з обслуговування безготівкового грошового обороту
- •6.1. Види та порядок відкриття поточних рахунків у національній та іноземних валютах суб’єктам господарювання
- •6.2. Загальні положення організації безготівкових розрахунків
- •6.3. Правила документообігу при здійсненні банками безготівкових розрахунків
- •6.4. Характеристика окремих форм безготівкових розрахунків:
- •6.4.1. Розрахунки із застосуванням платіжних доручень.
- •6.4.2. Розрахунки із застосуванням платіжних вимог-доручень
- •6.4.3. Примусове списання коштів. Розрахунки платіжними вимогами.
- •6.4.4 Розрахунки із застосуванням розрахункових чеків
- •6.4.5. Розрахунки за допомогою акредитивів
- •6.4.6. Розрахунки під час здійснення заліку взаємної заборгованості
- •6.5. Міжбанківські розрахунки:
- •6.5.1. Організація та роль міжбанківських розрахунків
- •6.5.2. Система електронних платежів (сеп) Національного банку України: суть, структурна побудова та механізм функціонування сеп
- •Структурна побудова сеп
- •Тема 7 операції банків з готівкою
- •7.1. Загальні засади діяльності банків з касового обслуговування клієнтів
- •7.2. Порядок приймання банками готівки
- •7.3. Порядок видачі банками готівки
- •7.4. Здійснення касових операцій через банкомати
- •7.5. Забезпечення касової діяльності банку
- •8.1. Загальні основи операцій банків з платіжними картками
- •8.2. Поняття та види платіжних карток
- •8.3. Види операцій банків з платіжними картками та їх характеристика
- •8.4. Національна система масових електронних платежів (нсмеп)
- •7.1. Класифікація банківських кредитів
- •7.2. Принципи й умови кредитування
- •7.3. Оцінка кредитоспроможності позичальника
- •7.4. Форми забезпечення повернення банківських позичок
- •7.5. Кредитний ризик: визначення і мінімізація втрат
- •7.6. Ціна банківського кредиту
- •7.7. Процес банківського кредитування
- •7.8. Методи управління проблемними кредитами
7.5. Кредитний ризик: визначення і мінімізація втрат
Кредитний ризик – це ризик несплати у визначений строк основного боргу і процентів за позичками, що належать кредитору.
У банківській практиці застосовуються певні заходи, спрямовані на мінімізацію втрат від кредитного ризику, а саме:
лімітування;
дотримання нормативів кредитного ризику;
диверсифікація;
вивчення й оцінювання кредитоспроможності позичальника;
отримання від клієнтів достатнього і якісного забезпечення;
оперативність при стягненні боргу;
страхування;
визначення кредитної політики;
підтримання оптимальної структури заборгованості за кредитами;
формування резервів.
Лімітування – це встановлення межі кредиту. Межа (ліміт) кредиту може встановлюватися окремим позичальникам, групі однотипних позичальників, галузі господарства. Це дає змогу уникнути ризику концентрації кредитних вкладень в окремих суб'єктів, що зменшує вірогідність можливих втрат від кредитних операцій.
Лімітуватися можуть також права окремих банківських менеджерів і структур щодо ухвалення рішення про надання кредиту.
Комерційні банки використовують таку форму лімітування кредитів, як кредитна лінія. Вона являє собою юридично оформлене зобов’язання банку перед позичальником надавати йому протягом певного терміну (від кварталу до року) позички в межах узгодженої суми.
Лімітування прав менеджерів і підрозділів може здійснюватися в системі одного банку, і «розмір» права на видачу кредиту залежить від рівня кваліфікації відповідного фахівця та обсягу капіталу, яким оперує банківська установа (відділення, філія тощо).
Існує певне лімітування, ініціатором якого є центральний банк (Національний банк України). Це нормативи кредитного ризику, які є складовою економічних нормативів регулювання банківської діяльності. Вони обмежують кредит одному позичальникові (великий кредит, кредит інсайдерам тощо).
Застосовуються і такі засоби мінімізації кредитного ризику, як вивчення й оцінювання кредитоспроможності позичальника та отримання від клієнтів достатнього і якісного забезпечення.
Оперативність при стягненні боргу передбачає обов’язок банку підтримувати з позичальником контакт протягом усього терміну користування позичкою. Банку необхідно уважно стежити за станом справ у клієнта і в разі виникнення у нього проблемних ситуацій, які можуть спричинити несплату боргу, вжити необхідних упереджувальних заходів щодо захисту своїх інтересів.
Страхування кредитних операцій означає, що банки повинні створювати страхові фонди, а також можуть страхувати за рахунок клієнтів окремі високоризиковані кредитні угоди у спеціалізованих страхових установах.
Визначення найбільш придатної на даний час і для даного банку кредитної політики сприяє ефективному використанню позичкових ресурсів.
Велике значення для мінімізації втрат від кредитного ризику має підтримання оптимальної структури кредитного портфеля комерційного банку. За методикою НБУ кредитний портфель комерційного банку складається з таких кредитів:
І (найвища) – немає ризику або ризик є мінімальним;
ІІ – помірний ризик;
ІІІ – значний ризик;
IV – високий ризик;
V (найнижча) – реалізований ризик.
Дуже важливим заходом, спрямованим на покриття можливих втрат від кредитного ризику, є створення загального і спеціального резервів. Частина цих резервів формується одночасно з наданням кредиту, а частина – у разі виникнення проблемних позичок.
