28 Культура епохи ренесансу

• орієнтація на земне життя і земні потреби людини сформувала радісне і світле світосприйняття, яке пронизує праці багатьох гуманістів. Вони утверджували красу і велич світу, який осмислюється з позицій пантеїзму.

• осмислення проблем держави

• Розвиток ренесансно-гуманістичних ідей

• проблему громадської активності людини - вона може повністю розкрити себе лише у суспільстві, спрямовуючи плідну діяльність на користь іншим.

Виявом ренесансних тенденцій в українській культурі є поступова секуляризація культури (хоча ядром залишалася культура релігійна); вивільнення інтелектуальної діяльності, освіти, науки, філософії, мистецтва з-під впливу церкви; розширення сфери пізнавальних і наукових інтересів освічених людей; зростання інтересу до земного світу і людини; розвиток гуманістичної думки в працях українських мислителів; підвищення значення міської (світської за своєю сутністю) культури внаслідок зростання кількості міст (деякі отримували магдебурзьке право).

На цей час припадає поширення книгодрукування в Україні, що зумовило більш вільний доступ населення до книги (освічених городян, студентів). Підвищенню освіченості не тільки еліти, а й простих людей сприяли збільшення кількості шкіл (братських, церковних) і виникнення вищих світських освітніх закладів принципово нового (європейського) типу - Острозької академії та Києво-Могилянського колегіуму

Юрій Михайлович Котермак з Дрогобича, відоміший як Юрій Дрогобич --український філософ, астроном, астролог, перший український доктор медицини. Перший український автор друкованого твору (латинською мовою). Діяч східноєвропейського Відродження. Професор, ректор Болонського університету (Італія), професор Краківського університету.

29 Що ускладнило розвиток культури 14-16 ст

Період з кінця XIV до початку XVI ст. - час боротьби за збереження культурної самобутності України, подальшого формування українського народу. Чужоземне пригноблення та постійні напади турків і татар не сприяли розвиткові української культури.

Україна мала тісні зв'язки з культурами російського, білоруського, болгарського і сербського народів. Наприкінці XV ст. великий вплив на їх розвиток спричинило виникнення у Кракові та Чорногорії східнослов'янського друкування кирилицею.

У 1491 р. у Краківській друкарні було надруковано "Октоїх", "Часослов", а в 1495 р. у Чорногорії - "Псалтир".

Початкові школи існували при великих церквах і монастирях у містах, а також у деяких садибах магнатів. Вчителями в основному були дяки, які навчали читати, писати та церковного співу.

Вихідці з України навчалися в багатьох європейських університетах, зокрема в Болонському, Краківському та Празькому. У Сорбонні імена студентів-українців, а також бакалаврів і магістрів Ті, хто здобув освіту за кордоном, повернувшись в Україну, поширювали тут передові ідеї гуманізму, зокрема вчення Яна Гуса.

30 Перші вертепні вистави на україні

Верте́п — старовинний пересувний український ляльковий театр, де ставили релігійні і світські (переважно жартівливі та іронічні п'єси; відтворена стайня з народженням Христа. Український вертепний театр — самобутнє явище у розвитку нашої театральної культури.[6]

Український вертеп відомий з 17 століття Світська частина вистави поклала початок української комедії 19 століття.

Вертепний ляльковий театр мав форму двоповерхового дерев'яного ящика. На другому поверсі показували різдвяну драму; на першому — механічно прив'язану до неї сатирично-побутову інтермедію. Перша, різдвяна, частина вертепу, яку називали «свята», мала більш-менш стабільну композицію, натомість, друга змінювалася в залежності від місцевих умов, здібності й дотепності вертепника.

З часом вертеп із лялькового театру перетворився на справжній вуличний театр, де лялькову вертепну виставу сполучають із грою живих людей, а подекуди і цілковито вся вертепна вистава зводиться до гри живих осіб.