- •Зміст дисципліни Змістовий модуль 1. Європейська освітня інтеграція
- •Тема 1. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами
- •Тема 2. Системи вищої освіти у країнах Європи та Америки
- •Тема 3. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу
- •Тема 4. Основні завдання, принципи та етапи формування зони європейської вищої освіти
- •Змістовий модуль 2. Адаптація вищої освіти України до вимог Болонського процесу
- •Тема 5. Європейська кредитно-трансферна система накопичення – ects
- •Тема 6. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів (ects) у вищу освіту України
- •Тема 7. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (кмсонп) у внз України
- •Конспект лекцій Змістовий модуль 1. Європейська освітня інтеграція
- •Тема 1. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Роль освіти в розвитку партнерства України з іншими державами
- •Завдання для самостійного вивчення
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 2. Системи вищої освіти у країнах Європи та Америки
- •Завдання для самостійного вивчення
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 3. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу
- •Велика хартія університетів (Болонья, 1988)
- •Конвенція про визнання кваліфікацій, що стосуються вищої освіти у Європейському регіоні (Лісабон, 1997)
- •Розділ 1. Визначення
- •Розділ 2. Компетенція державних органів
- •Розділ 3. Основні принципи оцінки кваліфікацій
- •Розділ 4 Визначення кваліфікацій, які діють доступ до вищої освіти.
- •Розділ 5. Визнання періодів навчання
- •Розділ 6. Визнання кваліфікацій вищої освіти
- •Розділ 7 Визнання кваліфікацій, власниками яких є біженці, переміщені особи і особи, що знаходяться у положенні біженців
- •Розділ 8. Інформація про оцінку вищих навчальних закладів і програм
- •Розділ 9 Інформація з питань визнання
- •Розділ 10 Механізми здійснення
- •Розділ 11. Заключні положення
- •Сорбоннська спільна декларація про узгодження системи вищої освіти у Європі (Париж, Сорбона, 1998)
- •Спільна декларація міністрів освіти Європи (Болонья, 1999)
- •Конвенція вищих навчальних закладів Європи «Формування європейського простору вищої освіти» (Прага, 2001)
- •Завдання для самостійного вивчення
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 4. Основні завдання, принципи та етапи формування зони європейської вищої освіти
- •Загальні компетенції
- •Спеціальні компетенції
- •Система рівневих індикаторів і система описів курсів за типами
- •Моделі розподілу навчального навантаження за типами курсів, рівнями і модулями
- •Основні принципи співпраці з розробки загальноєвропейської системи кваліфікацій і ступенів
- •Завдання для самостійного вивчення
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 5. Європейська кредитно-трансферна система накопичення – ects
- •Завдання для самостійного вивчення
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 6. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи вищої освіти у вищу освіту України. Перерахування кредитів (ects) у вищу освіту
- •Сучасні підходи до формування змісту підготовки фахівців
- •Завдання для самостійного вивчення
- •Питання для самоконтролю
- •Тема 7. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (кмсонп) у внз України
- •Завдання для самостійного вивчення
- •Питання для самоконтролю
- •Список літератури
- •Матеріали міністерства освіти і науки україни
Велика хартія університетів (Болонья, 1988)
Болонья, Італія 18 вересня 1988 року
Преамбула
Ректори європейських університетів, які зібралися в Болоньї з нагоди дев'ятисотліття найстарішого у Європі університету за чотири роки до остаточного скасування кордонів між країнами ЄС, висловлюючи надію на перспективу розширення співробітництва між усіма європейськими націями, переконані у тому, що народи і держави мають, як ніколи раніше, усвідомити роль, яку університети будуть покликані відіграти у суспільстві, що змінюється і стає дедалі інтернаціональнішим, вважають, що:
на завершальному етапі цього тисячоліття майбутнє людства значною мірою залежить від культурного, наукового і технічного розвитку, зосередженого у центрах культури, знань та досліджень, якими є університети;
завдання університетів щодо поширення знань серед нових поколінь передбачає, що у сучасному світі вони мають служити суспільству у цілому і; зокрема, робити значний внесок у подальшу освіту заради культурного, соціального й економічного майбутнього суспільства;
університети повинні забезпечити майбутнім поколінням освіту і виховання, що сприяло б справжній гармонії навколишнього середовища та самого життя.
У зв'язку із цим проголошується перед усіма державами та перед совістю всіх націй основні принципи, що мають відтепер і назавжди бути основоположними для університетів.
Основні принципи
1.Університет – автономна установа в суспільствах з різною організацією, що є наслідком розходжень у географічній та історичній спадщині. Університет створює, вивчає, критично осмислює та передає культуру за допомогою проведення досліджень і навчання.
Щоб відповідати вимогам сучасного світу, його дослідницька та викладацька діяльність має бути морально й інтелектуально незалежною від будь-якої політичної й економічної влади.
Викладання та дослідницька робота в університетах повинні бути неподільні з тим, щоб навчання у них відповідало постійно змінюваним потребам і запитам суспільства, науковим досягненням, що змінюються.
Оскільки свобода викладання, досліджень і навчання є основним принципом університетського життя, то як керівні органи, так і університети, кожний у межах своєї компетенції, повинні гарантувати дотримання цієї фундаментальної вимоги.
Відкидаючи нетерпимість і будучи завжди відкритим для діалогу, університет стає, таким чином, ідеальним місцем зустрічі викладачів, які здатні передавати свої знання і володіють необхідними засобами для їх удосконалення за допомогою досліджень та інновацій, та студентів, які мають право, здатність і бажання збагатити свій розум цими знаннями.
Університет є хранителем традицій європейського гуманізму, тому він постійно прагне до досягнення універсального знання, перетинає географічні та політичні кордони, затверджує нагальну потребу взаємного пізнання і взаємодії різних культур.
Засоби
Реалізація цих завдань у світлі вищевикладених принципів потребує наявності ефективних засобів, що відповідають сучасним умовам.
1. Для забезпечення свободи досліджень і викладання всім членам університетської спільноти слід надати необхідні засоби.
2. Потрібно брати на роботу викладачів і визначати їх статус відповідно до принципу неподільності дослідницької та викладацької діяльності.
3. Кожен університет, з урахуванням конкретних обставин, має гарантувати своїм студентам дотримання свобод і умов, за яких вони могли б досягти своїх цілей у культурному розвитку знань.
4. Університети, особливо європейські, розглядають взаємний обмін інформацією та документацією, а також збільшення кількості спільних проектів для розвитку освіти як основний елемент постійного розвитку знань.
Тому, як і на початку своєї історії, вони стимулюють мобільність викладачів і студентів, а також розглядають загальну політику в питанні рівного статусу, звань, іспитів (без упередженого ставлення до національних дипломатів) і присудження стипендій як необхідний інструмент для здійснення своєї місії в актуальних на сьогодні умовах.
Ректори, що підписалися нижче, від імені своїх університетів беруть на себе зобов’язання зробити все від них залежне для того, щоб кожна держава, а також зацікавлені наднаціональні організації формували свою політику, спираючись на положення цієї Великої хартії, яка висловлює одностайне бажання кожного університету, вільно визначене та проголошене.
