Велика хартія університетів (Болонья, 1988)

Болонья, Італія 18 вересня 1988 року

Преамбула

Ректори європейських університетів, які зібралися в Болоньї з нагоди дев'ятисотліття найстарішого у Європі університету за чотири роки до остаточного скасування кордонів між країнами ЄС, висловлюючи надію на перспективу розширення співробітництва між усіма європейськими націями, переконані у тому, що народи і держави мають, як ніколи раніше, усвідомити роль, яку університети будуть покликані відіграти у суспільстві, що змінюється і стає дедалі інтернаціональнішим, вважають, що:

1. на завершальному етапі цього тисячоліття майбутнє людства значною мірою залежить від культурного, наукового і технічного розвитку, зосередженого у центрах культури, знань та досліджень, якими є університети;

2. завдання університетів щодо поширення знань серед нових поколінь передбачає, що у сучасному світі вони мають служити суспільству у цілому і; зокрема, робити значний внесок у подальшу освіту заради культурного, соціального й економічного майбутнього суспільства;

3. університети повинні забезпечити майбутнім поколінням освіту і виховання, що сприяло б справжній гармонії навколишнього середовища та самого життя.

У зв'язку із цим проголошується перед усіма державами та перед совістю всіх націй основні принципи, що мають відтепер і назавжди бути основоположними для університетів.

Основні принципи

1.Університет – автономна установа в суспільствах з різною організацією, що є наслідком розходжень у географічній та історичній спадщині. Університет створює, вивчає, критично осмислює та передає культуру за допомогою проведення досліджень і навчання.

Щоб відповідати вимогам сучасного світу, його дослідницька та викладацька діяльність має бути морально й інтелектуально незалежною від будь-якої політичної й економічної влади.

2. Викладання та дослідницька робота в університетах повинні бути неподільні з тим, щоб навчання у них відповідало постійно змінюваним потребам і запитам суспільства, науковим досягненням, що змінюються.

3. Оскільки свобода викладання, досліджень і навчання є основним принципом університетського життя, то як керівні органи, так і університети, кожний у межах своєї компетенції, повинні гарантувати дотримання цієї фундаментальної вимоги.

Відкидаючи нетерпимість і будучи завжди відкритим для діалогу, університет стає, таким чином, ідеальним місцем зустрічі викладачів, які здатні передавати свої знання і володіють необхідними засобами для їх удосконалення за допомогою досліджень та інновацій, та студентів, які мають право, здатність і бажання збагатити свій розум цими знаннями.

2. Університет є хранителем традицій європейського гу­манізму, тому він постійно прагне до досягнення універсаль­ного знання, перетинає географічні та політичні кордони, за­тверджує нагальну потребу взаємного пізнання і взаємодії різних культур.

Засоби

Реалізація цих завдань у світлі вищевикладених принципів потребує наявності ефективних засобів, що відповідають сучасним умовам.

1. Для забезпечення свободи досліджень і викладання всім членам університетської спільноти слід надати необхідні засоби.

2. Потрібно брати на роботу викладачів і визначати їх статус відповідно до принципу неподільності дослідницької та викладацької діяльності.

3. Кожен університет, з урахуванням конкретних обставин, має гарантувати своїм студентам дотримання свобод і умов, за яких вони могли б досягти своїх цілей у культурному розвитку знань.

4. Університети, особливо європейські, розглядають взаємний обмін інформацією та документацією, а також збільшення кількості спільних проектів для розвитку освіти як основний елемент постійного розвитку знань.

Тому, як і на початку своєї історії, вони стимулюють мобільність викладачів і студентів, а також розглядають загальну політику в питанні рівного статусу, звань, іспитів (без упередженого ставлення до національних дипломатів) і присудження стипендій як необхідний інструмент для здійснення своєї місії в актуальних на сьогодні умовах.

Ректори, що підписалися нижче, від імені своїх університетів беруть на себе зобов’язання зробити все від них залежне для того, щоб кожна держава, а також зацікавлені наднаціональні організації формували свою політику, спираючись на положення цієї Великої хартії, яка висловлює одностайне бажання кожного університету, вільно визначене та проголошене.