Питання для самостійного опрацювання:

1. Поняття економічної злочинності.

2. Кримінологічна класифікація економічних злочинів.

3. Кримінологічна характеристика економічної злочинності.

4. Кримінологічна характеристика осіб, що вчиняють економічні злочини.

5. Детермінанти економічної злочинності.

6. Попередження злочинів у сфері економіки.

7. Історія виникнення економічної злочинності

Література:

1. Токарев А.Ф. Основные понятия криминологии.- М., 1989

2. Зелінський А.Ф. Кримінологія, - Х., 2000

3. Семаков Г.Є. Криминология, - К., 1999

4. Джужа О.М. Курс кримінології. Підручник в 2-х томах, - К., 2001

5. Сахаров А.Б. Учение о личности преступника и его значение в профилактической деятельности ОВД. – М., 1984

6. Долгова А.И. Преступность и общество, - М., 1992

7. Карпец И.И. Преступность: илюзии и реальность, - М., 1992

8. Дяньшин И.Н. Преступность: понятие и общая характеристика, причины и условия., - К., 1998

Тема 12. Насильницька злочинність.

Насильство є таким же стародавнім, як і саме людство. Із розвитком цивілізації його прояви не лише не зменшилися, а навпаки, набули катастрофічних розмірів. Війни, заколоти, революції, страти, терори стали ледве чи не нормою життя людей. Знищувалися племена і народи як у часи біблійні, так і в освіченому XX столітті. Не випадково хтось із класиків образно назвав насильство "повитухою історії”.

Типовими проявами насильства є: позбавлення життя, заподіяння тілесних ушкоджень, зазіхання на статеву недоторканність, захоплення заручників, здирство й інші способи вилучення майна, катування і застосування незаконних методів впливу стосовно затриманих і підслідних; перевищення влади, позбавлення різноманітних прав і свобод, жорстоке поводження з дітьми тощо.

Перелічені види насильства в юридичній літературі прийнято називати "насильницькими злочинами".

3 позицій кримінології, поняття "насильницька злочинність" є теоретично обґрунтованим. В основі об'єднання зазначених діянь в окрему кримінологічне значиму групу лежать наступні критерії:

1) об'єкт посягання — суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом, які забезпечують недоторканість фізичного статусу особи;

2) форма вини — прямий умисел;

3) спосіб дій злочинця — фізичне або психічне насильство;

4) насильство відбувається проти волі потерпілого. З урахуванням вказаних ознак, під насильницькими злочинами слід розуміти навмисні кримінально-карані діяння, що посягають на фізичні блага (життя і здоров'я) особи і чиняться проти її волі шляхом фізичного або психічного насильства. Виходячи з цього визначення, до насильницьких злочинів треба віднести: навмисні убивства: навмисні тілесні ушкодження; поєднане з насильством хуліганство; зґвалтування; побої і катування; доведення до самогубства; погрозу вчинити убивство.

Для ефективної боротьби зі злочинністю потрібні точні та повні знання про її стан, рівень, структуру, динаміку, географію, а також (осіб злочинців. Все це становить зміст кримінологічної характерис­тики як злочинності в цілому, так і окремих її видів.

Сучасна на­сильницька злочинність переважно носить побутовий, ситуативний характер. Разом з тим, зростає кількість організованих, заздалегідь підготовлених злочинів, які нерідко характеризуються особливою жорстокістю, зухвалістю, витонченістю.

Зауважимо, що протягом тривалого часу переважають убивства На побутовому ґрунті: у п'яних бійках, через сімейні конфлікти. Менше число припадає на убивства з метою приховання інших зло­чинів, Але тепер все частіше стикаємося з убивцями-маніяками та галерами.

Якщо в структурі злочинності навмисні убивства складають у середньому 0,8—1 %, то навмисні тяжкі тілесні ушко­дження — 1,2—1,5 %. Таким чином, у сумі ці два злочини станов­лять приблизно 2—2,5 %. Навмисні тілесні ушкодження середньої тяжкості, тяжкі тілесні ушкодження, вчинені в стані сильного ду­шевного хвилювання, а також катування в структурі всієї злочин­ності становлять десь 3 %. Виходить, без урахування побоїв, легких тілесних ушкоджень, злісного хуліганства і зґвалтувань, кожний 20-й злочин призвів до смерті потерпілих і серйозних розладів здо­ров'я. Серед насильницьких злочинів хуліганство становить — 4,8 %.

Серед насильницьких злочинів особливе місце займають зґвал­тування та інші статеві злочини. Зрозуміти сексуальних злочинців і їхні вчинки можна лише проникнувши у внутрішній світ цих людей. Є всі підстави вважати, що нікчемність є головною рисою насильників. До насильства, як правило, схильні слабкі особи, які не можуть налагодити з жінкою нормальні стосунки, тому й ґвалтують їх.

Багато потерпілих із зрозумілих причин не звертаються зі скаргами. Дослідження показали, що серед жінок жертвами зґвалтування найчастіше стають такі катего­рії: а) особи нейтральної поведінки; б) надто довірливої поведінки; в) віктимної поведінки (аморальної і легковажно-сексуальної).

Динаміка аналізованого злочину носить яскраво виражений се­зонний характер: у травні — вересні вчинюється понад 70 % зґвал­тувань. Найкримінальніша територія — квартири (близько 25 %); у подвір'ях і на вулицях відбувається кожне п'яте зґвалтування, інші — у парках, лісі, полі тощо. Сексуальні напади на жінок — типово молодіжний злочин, Особи у віці до 21 року становлять се­ред насильників дві третини. Найвища злочинна активність у непов­нолітніх віком 16—17 років. На осіб понад 32 роки і старше припадає менше 10 % насильників. Зґвалтування нерідко супроводжу­ються іншими злочинами, зокрема, задоволенням статевої пристрас­ті у спотвореній формі, тяжкими тілесними ушкодженнями чи нав­мисними убивствами. Останнє властиве маніякам-садистам.

Інші статеві злочини такі як примушування жінки до статевого зв'язку, зносини з особою, яка не досягла статевої зрілості, розбе­щення неповнолітніх, мужолозтво займають незначну частку порів­няно із зґвалтуваннями.

Що стосується корисливо-насильницьких злочинів, то кримі­нальна статистика свідчить про те, що грабежі, вимагання і розбої склали 5 % від загальної злочинності 2010 року. А якщо до цього додати зареєстровані випадки здирства (3228) і бандитизму (96), то питома вага корисливого насильства в загальній злочинності набли­зиться до 6 %.

Збільшилося число нападів бандитських угруповань на турис­тичні автобуси, вантажівки дальніх перевезень, на водіїв легкових автомобілів і таксистів. Ступінь небезпеки такого розбою дуже ви­сока, оскільки часто застосовується зброя в поєднанні з крадіжкою машин і вбивством водіїв.

Особливий різновид становлять напади з проникненням у примі­щення організацій чи квартир. Пограбування офісів комерційних структур, магазинів і банків супроводжується застосуванням вогне­пальної зброї або її імітації. Не менш небезпечні розбійні напади на квартири. Побоюючись викриття й усуваючи свідків, бандити іноді вбивають усіх мешканців — навіть малих дітей. Жертвами таких на­падів, як правило, стають заможні люди із сумнівними прибутками. Розраховують на те, що потерпілі не будуть звертатися до правоохо­ронних органів.

Звертає на себе увагу молодий вік грабіжників і бандитів: непов­нолітні — 25,2 %, особи у віці 18—25 років — 32 %, 26—35 років — 34,8 %, старші 35 років — 8 %. Отже, понад 90 % здирників та розбійників — особи, не старше 35 років. За родом своїх занять це робітники (близько 28 %), учні (11,4 %), службовці (2,8 %). Май­же 40 % становлять не зайняті ні роботою, ні навчанням. Є підста­ви вважати, що остання категорія збільшуватиметься зі зростанням безробіття.

Значне місце в структурі насильницько-корисливих злочинів займає так званий "рекет" — найнебезпечніша форма вимагання. Рекет характеризується особливою агресивністю і жорстокістю. Для досягнення своїх цілей рекетири використовують залякування, захоплення заручників, заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, ка­тування, убивства.

Типи насильницьких злочинців: особи з чітко вираженою агресив­но-насильницькою антисоціальною спрямованістю; злочинці, що характеризуються в ці­лому негативно, припускали й раніше різні правопорушення, але спрямованість яких на вчинення посягань проти особи явно не ви­ражена; ситуаційні або випадко­ві злочинці.

Чинники насильницьких злочинів: негативний вплив мікросередовища; пияцтво; неприязні міжособистісні стосунки; конфліктні ситуації між злочинцем і потерпілим; криміналізація особи; недостатній контроль за засудженими в місцях позбавлення волі; недоліки у здійсненні профілактики насильницьких злочинів; недоліки в сфері розкриття насильницьких злочинів.

Студенти мають засвоїти, що детермінанти насильницької злочинності мають свою специфіку, проте вони діють не самі по собі, а в контексті з соціаль­но-економічними, політичними, культурологічними та іншими кримі­ногенними факторами.

Попередження насильницьких, як і інших злочинів, базується на позитивних загальносоціальних зрушеннях економічного, культур­но-виховного, правового, організаційного характеру, що дає можли­вість протистояти криміногенним чинникам. зміни ідеологічних цін­ностей у суспільстві дуже схильна до негативних впливів, імітації протиправним варіантам поведінки;

До спеціально-кримінологічних засобів попередження насильницьких злочинів належать:

1). Застосування кримінально-правових норм так званої "подвій­ної превенції" для своєчасного реагування на погрози убивством, тяжкими тілесними ушкодженнями, на готування до вчинення зло­чинів, втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність тощо.

2). Послідовна й наступальна боротьба з пияцтвом та наркома­нією. У цій справі не можна ігнорувати й правові заходи боротьби з цими негативними явищами, які дістали своє відображення у нор­мах кримінального законодавства.

3). Своєчасне реагування на правопорушення, що чиняться на ґрунті сімейних та інших побутових конфліктів. Відповідно до статистики, сьогодні в Україні понад 60 % злочинів проти особи вчинюється у побуті.

4). Запобігання криміногенним впливам рецидивістів і професій­них злочинців. Це пов'язано з: обмеженням поширення злодійських традицій та звичаїв, особливо в середовищі неповнолітніх і молоді;

5). Поліпшення якості профілактичної роботи в маргінальному і середовищі.

6). Підвищення ефективності діагностики психічних аномалій і акцентуацій у осіб з девіантною поведінкою й тих, хто перебуває на профілактичному обліку органів внутрішніх справ.

7). Посилення боротьби з організованою злочинністю. тощо; в) розши­рення нелегального обігу зброї та вибухових речовин.

8). Забезпечення належної охорони громадського порядку. У цій справі правоохоронним органам основну увагу треба зосередити на таких моментах:

9). Своєчасність профілактичного впливу на осіб із підвищеним ступенем віктимності.