Питання для самостійного опрацювання:

1. Поняття, функції кримінологічного прогнозування.

2. Методи кримінологічного прогнозування.

3. Основи кримінологічного планування.

4. Види кримінологічних прогнозів.

5. Прогнозування індивідуальної злочинної поведінки

Література:

1. Токарев А.Ф. Основные понятия криминологии. – М., 1989

2. Зелінський А.Ф. Кримінологія –Х.; 2000

3. Джужа О.М. Курс кримінології. Підручник в 2-х томах. –К.; 2001

4. Лановенко И.П. Расследование и предупреждение преступлений. -Киев, - 1970

5. Криминологические и уголовно-правовые идеи борьбы с преступностью. - М., 1996

6. Голина В.В. Криминологическая профилактика преступлений.-Киев, 1989

7. Криминология и профилактика преступлений.-М., 1989

8. Материали VIII Конгресса ООН по предупреждению преступности и обращению с правонарушителями.-Киев, 1991

9. Жалінський А.Є., Костицький М.В. Ефективність профілактики злочинів і кримінологічна інформація.-Львів, 1980.

10. Лопушанский Ф.А. Следственная профилактика преступлений.-Киев, 1980.

11. Проект Закону України “Про профілактику злочинів” від 12.05.1998 р.

Тема 7. Організована злочинність.

Організована злочинність — це особливе суспільне небезпечне яви­ще, "верхівка злочинності". В основі виокремлення цього виду злочин­ності лежить характер і ступінь взаємодії злочинців при здійсненні про­типравної діяльності. Вона проходить на підставі згуртування осіб, роз­межування між ними злочинних ролей, ієрархічності системи взаємовід­носин. Чим вищий рівень організованості у групі, тим більше управлінські функції відділяються від безпосередньо виконавчих. Орга­нізатори можуть ставити загальні завдання, визначати лінію поведінки, забезпечувати систему координації дій різних учасників, їх безпеку.

Злочинні об'єднання, залежно від рівня їх стійкості, професійності, сфери діяльності, правового становища у легальних структурах суспіль­ства тощо, можна розділити на такі види: 1) проста організована група; 2) структурована організована група; 3) організоване злочинне; 4) банда; 5) мафіозне об'єднання.

З кримінологічної точки зору, злочинна організація передусім харак­теризується певною структурою, в якій виділяються: а) ієрархічність; б) розподіл ролей і функцій; в) наявність "нормативних приписів"; г) самофінансування; д) систематична злочинна діяльність.

На сучасному етапі вітчизняна організована злочинність характери­зується такими основними ознаками:

1) виражена організаційно-управлінська структура, чітка ієрархія, наявність спільних для всіх членів групи норм поведінки, санкцій і зао­хочень;

2) плановий і законспірований характер злочинної діяльності, загаль­на мета, орієнтування на отримання значних матеріальних ресурсів у ре­зультаті приватизації державної власності та прибутків від тіньового обі­гу капіталів при мінімальному ризику;

3) система заходів щодо нейтралізації всіх форм соціального контро­лю з використанням розвідки і контррозвідки: виявлення планів органів, що ведуть боротьбу зі злочинністю, підкуп їх співробітників, проникнен­ня на посади в державні структури;

4) наявність великих фондів (як у гривнях, так і в іноземній валюті), що дає можливість вкладати гроші у різні сфери діяльності, у тому числі нелегальної, з метою отримання надприбутків, контролю в своїх інтере­сах відповідних ринків, засобів масової інформації, матеріальної підтрим­ки членів групи та їхніх родичів, оплати послуг адвокатів тощо;

5) розмежування сфер впливу — кооперація організованих злочин­них угруповань у різних галузях господарства, створення "чорного рин­ку" товарів та послуг (незаконний обіг наркотиків, зброї, порнобізнес, проституція);

6) активне поширення членами організованої злочинності криміналь­ної субкультури, особливо серед молодого покоління.

Основними видами злочинної діяльності кримінальних угруповань є незаконний обіг наркотиків, зброї, , нелегальне ввезення на територію України автотранспортних засобів, порнобізнес та сутенер­ство, зловживання в сфері приватизації державного майна, банківсько-кредитній системі, фіктивне підприємництво.

Варто також зазначити, що організована злочинність внаслідок бага­тьох факторів характеризується високою латентністю. Тому офіційна кримінально-правова статистика відображає лише надводну частину цього айсбергу.

Студенти мають знати, що організована злочинність склалася об'єктивно на ґрунті серйозних соціально-економічних, політичних, ідеологічних, моральних, правових та інших проблем, що виникають у суспільстві. Це не просто новий вид злочинності, а особливе суспільно-негативне явище, тісно пов'язане з ті­ньовою економікою і корупцією.

Значною мірою організована злочинність пов'язана з найважливішим сектором тіньової економіки — "чорним" ринком товарів і послуг. "Чор­ний" ринок у загальному плані — це сукупність економічних відносин, які складаються при протиправному обміні товарами та послугами, що задовольняють потреби населення.

Однією з важливих властивостей організованої злочинності є здат­ність швидко змінювати свій профіль (диверсифікація). Суттєвим чинником організованої злочинності є політична неста­більність у суспільстві. Організованій злочинності сприяє й те, що протиправна поведінка стала елементом способу життя багатьох верств населення. Відбувається переоцінка соціальних цінностей, кримінально-правові заборони стають все менш дієвими, а деякі форми злочинної поведінки сприймаються як нормальна ділова активність. Чинником існування організованої злочинності є й те, що вона — при недоліках боротьби з нею — здатна до самодетермінації, справляє зворот­ній негативний вплив на обставини, що її обумовлюють, у тому числі на економіку, соціальну ситуацію, політику, духовну сферу тощо.

Окремо слід вказати на прорахунки (й дуже істотні) в стратегії і так­тиці боротьби з організованою злочинністю. По-перше, недооцінювався і практично не враховувався стан цієї злочинності, незадовільно аналізу­валися результати боротьби з нею та не визначалися пріоритетні напря­ми протидії їй, не здійснювалося програмно-цільове планування та його належне ресурсне забезпечення. По-друге, оперативні підрозділи та слідчі апарати органів, що ведуть боротьбу з організованою злочинністю, вико­ристовували застарілі методи викриття й розслідування злочинів органі­зованих угруповань, обліку та звітності про результати своєї роботи. По-третє, на сьогоднішній день немає досконалої правової бази боротьби з цією злочинністю, у той час як кримінальна ситуація змінюється стрім­кими темпами. По-четверте, недостатньо використовуються запобіжні заходи, спрямовані на усунення детермінантів злочинності. По-п'яте, професійна підготовка співробітників правоохоронних органів не повною мірою відповідає вимогам часу, серед них збільшується кількість моло­дих фахівців, які не мають відповідного досвіду. Разом з тим, ватажки організованої злочинності ведуть цілеспрямовану роботу, спрямовану на дискредитацію правоохоронців, прагнуть за підкуп залучити до своїх ма­хінацій окремих їх представників.

До недоліків у правоохоронній діяльності, які сприяють існуванню організо­ваної злочинності, належать:

• неготовність деяких підрозділів і служб діяти в умовах суттєвої зміни кримінологічної ситуації, яка відображає процеси консолідації, кооперування і професіоналізації кримінального світу;

• недостатньо цілеспрямований пошук осіб — можливих учасників організованого злочинного угруповання, в тому числі у місцях виконан­ня покарань;

• слабка оперативна робота з контролю за діяльністю лідерів зло­чинних угруповань, недосконалі тактичні прийоми документування їх діяльності;

• недостатнє технічне забезпечення правоохоронних органів, а також випадки зради з боку окремих правоохоронців.