3.1. Коефіцієнт опору коченню f і коефіцієнти зчеплення  тракторів.

Розрахунки і досліди для визначення тягового к. к. д. ηт трактора виконуються під час усталеного режиму роботи на горизонтальній ділянці , коли тяговий опір прикладається до причіпного гака і направлений паралельно поверхні шляху , а вал відбору потужності і гідросистема не використовуються

30

На кривих розділу є зони від’ємних значень цього коефіцієнта, що зумовлено спусками на маршрутах руху.

Якщо при визначенні можливості руху транспортного засобу за рівнянням (7.3) використовувати не середні значення коефіцієнтів _сер і _сер а випадкові і

, то може виявитися, що при _сер < _сер існує область в якій > , що свідчить про неможливість руху. І навпаки, навіть при _сер > _сер може існувати область, де < (рис 7.3). У зв'язку з цим можливість руху буде носити імовірний характер і може оцінюватися імовірністю події р( < ) при заданих законах розподілу і :

На рис. 3.3 імовірність р( < ) являє собою площу під кривою правіше ординати = .

Таким чином, імовірність руху транспортного засобу по місцевості з

95

Можливість руху машини за умовами опірно-зчіпної прохідності має вигляд

П 0

Умову можливості виконання роботи можна виразити у вигляді:

де р_т і р_в — питомі відповідно тягове зусилля і сила аеродинамічного опору.

Рівняння (7.3) показує, на що може витрачатися запас зчеплення: на подолання тягового опору, опору повітря (при великих швидкостях руху) і сил інерції.

Зауважимо, що наведеш формули для визначення показника прохідності і можливості руху включають середні значення величин. В дійсності такі величини, як \|/ і . носять випадковий характер.

Обробка експериментальної інформації показує, що розподіл у відповідає нормальному закону розподілу, а — двопараметричному

розподілу Вейбула (рис. 7.1 і 7.2).

94

3.2. Методика тягового розрахунку трактора.

Тяговий розрахунок виконується з метою визначення маси трактора , швидкості руху і потужності двигуна.

Вихідні дані тягового розрахунку обґрунтовуються з врахуванням пристосованості трактора до виконання всіх робіт , що відповідають його тяговому класу , і частини робіт , віднесених до тягової зони сусіднього з ним попереднього класу.

Тяговий діапазон δт трактора визначають за формулою

(3.12)

де  — коефіцієнт розширення тягової зони трактора, рекомендоване значення якого становить 1,25-1,30;

Для тракторів класу тяги 0,2-0,6 тяговий діапазон дорівнює Т =2,0;

Рн і Рн' — відповідно номінальна сила тяги (згідно із завданням) і сила тяги трактора попереднього класу.

Знаючи тяговий діапазон і номінальну силу тяги трактора, можна визначити його номінальне тягове зусилля із співвідношення:

(3.13)

Наступний етап тягового розрахунку – обґрунтування маси трактора.

Розрізняють конструктивну (суху) тк і експлуатаційну (повну) me масу трактора. Під конструктивною розуміють масу трактора в не заправленому стані без тракториста, інструментів, додаткового обладнання і баласту.

Максимальна експлуатаційна, маса вибирається таким чином, щоб під час роботи трактора у відповідних умовах із встановленою для нього номінальною силою тяги на гаку буксування ведучих органів машини не перевищувало б допустимих меж. В установленому режимі роботи тракторів на горизонтальній ділянці вказана вимога виражається наступним рівнянням:

(3.14)

де доп — допустиме значення коефіцієнта використання зчіпної ваги

трактора; для колісних тракторів приймається 0,5-0,65; для гусеничних

31

— 0,55-0,65.

к — коефіцієнт навантаження на ведучі колеса трактора; приймається для тракторів з колісною формулою 4х2 – 0,75-0,80, а для тракторів з колісною формулою 4х4 і гусеничних – к =1,0.

те — експлуатаційна маса трактора, кг;

g — прискорення вільного падіння, м/c2;

lim — коефіцієнт можливого перевантаження трактора (задається), =1

РН — номінальна сила тяги трактора, Н;

f — коефіцієнт опору коченню; для колісних тракторів приймається 0,12, для гусеничних 0,08.

З даного співвідношення:

(3.15)

Внаслідок різноманітності виконуваних робіт на тракторах повинні бкти передачі трьох груп : допоміжні , основні і транспортні. Допоміжні - забезпечують отримання особливо низьких швидкостей руху і призначені для виконання робіт, за яких швидкості руху обмежуються умовами технологічного процесу ; основні – призначені для виконання більшості операцій ; транспортні – для перевезення вантажів і холостих переїздів.

Назвемо номінальними або розрахунковими швидкостями трактора теоретичні швидкості руху в разі номінальної частоти обертання вала двигуна . нехай число основних передач дорівнює Z , тоді

δvосн = , (3.16)

де δvосн – діапазон основних номінальних швидкостей трактора;

VнZ , Vн1 – найвища і найнижча основна номінальна швидкість.

Якщо швидкість - Vн1 повинна забезпечуватись завантаженням двигуна номінальним крутним Мдн моментом під час роботи з номінальною силою тяги на гаку , тоді експлуатаційна маса трактора є максимальною.

Ці умови характеризуються наступними рівняннями

( Р_гн + f1 m_emax g)rк = Мдн і_тр1 η_тр ;

32