- •1. Культура як духовний та суспільний феномен.
- •6. Укр. Нац. Культура як самобутній соціокультурний феномен, її характерні риси на ознаки
- •7. Світова та національна культура. Їх взаємодія
- •8. Основні теорії походження українського народу
- •9. Матеріальна та духовна культура стародавнього населення України (палеоліт, мезоліт, неоліт)
- •10. Феномен Трипільської культури
- •11. Кімерійсько-скіфсько-сарматський культурний симбіоз як автохтонне джерело укр. Культури
- •12. Античні (грецькі) колонії у Північному Причорномор’ї, їхній вплив на культуру України
- •13. Характерні риси культури східних слов’ян. Зарубинецька та Черняхівська культури
- •14. Специфіка та характерні риси дохристиянської культури Київської Русі
- •15. Пантеон слов’янських богів як світогляд на модель язичницьких релігійних вірувань
- •16. Запровадження християнства у Київській Русі, його вплив на духовну культуру
- •17. Розвиток освіти, писемності, літератури в добу Київської Русі
- •18. Архітектура Київської Русі
- •19. Образотворче мистецтво та іконопис Київської Русі
- •20. Особливості та характеристика культури Галицько-Волинської Русі (освіта, література..)
- •23. Поширення ідей раннього гуманізму в Україні (Юрій Дрогобич, Павло Русин, Станіслав Оріховський)
- •24. Розвиток освіти та наукових знань в Україні 16 ст
- •25. Книгодрукування в Україні 16 ст
- •26. Діяльність Острозького культурно-освітнього осередку
- •27. Культурно–просвітницька діяльність братських шкіл
- •28. Полемічна література України 16-перша половина 17 ст
- •29. Архітектура і образотворче мистецтво доби Ренесансу
- •30. «Золотий вік» Львівського архітектурного Ренесансу
- •31. Музична культура і театральне мистецтво епохи Ренесансу
- •32. Культура Запорізької Січі та її самобутні риси
- •33. Розвиток освіти та наукових знань в Україні 2 пол 17-поч 18 ст
- •34. Діяльність Києво-Могилянської академії
- •35. Лну імені Івана Франка: історія та сучасність
- •36. Українське бароко в літературі, архітектурі та образотворчому мистецтві
- •37. Значення творчості г. Сковороди для розвитку укр. Культури
- •38. Музична культура і театральне мистецтво другої половини 17-18 ст
- •39. Своєрідність та особливості українського Просвітництва
- •Просвітництво в Україні
- •40. Класицизм в архітектурі та живописі укр. Просвітництва
- •Архітектура
- •Живопис
- •41. Генезис та періодизація національно-культурного відродження в Україні наприкінці 18-поч 20 ст
- •42. Дворянський період національно-культурного відродження, його особливості
- •43. Народницький період національно-культурного відродження, його характерні риси та ознаки
- •44. Суспільно-політична діяльність «Кирило-Мефодіївського братства»
- •45. Літературна та громадсько-політична діяльність т.Г. Шевченка
- •46. Модерністський період національно-культурного відродження, його характерні риси та ознаки
- •47. Ю. Бачинський та м. Міхновський – виразники української національної ідеї
- •48. Національно-культурне відродження у Галичині
- •49. Культурно-просвітницька діяльність «Руської Трійці»
- •50. Іван Франко – видатний український культурний діяч
- •51. Розвиток науки і освіти в Україні 19 ст
- •52. Архітектура України 19 ст
- •53. Розвиток музичної культури і театрального мистецтва в Україні 19 ст
- •54. Періодизація духовної культури 20 ст, головні тенденції розвитку
- •55. «Розстріляне відродження» 20-30-х років 20 ст., та його трагічні наслідки для укр. Культури
- •56. Суспільно-політична та культурно-просвітницька діяльність «шістдесятників»
- •57. Розвиток освіти, науки, архітектури та образотворчого мистецтва в Україні 20 ст
- •58. Музичне, театральне та кіномистецтво України 20 ст
- •59. Лесь Курбас – визначний діяч українського театрального мистецтва
- •61. Діяльність діячів української культури в еміграції
- •62. Національно-культурне відродження в Україні у середині 80-х-на початку 90-х років 20 ст
- •63. Особливості епохи постмодерну
- •64. Головні чинники, тенденції та риси сучасної укр. Культури
- •65. Нова модерністська генерація в укр. Літературі
- •66. Розвиток сучасних національних музичних традицій
- •67. Традиції та новації в сучасному українському театральному та кіномистецтві
- •68. Розвиток освіти і наукових знань в Україні наприкінці 20-початку 21 ст
- •69. Перспективи розвитку укр. Культури 21 століття
54. Періодизація духовної культури 20 ст, головні тенденції розвитку
Украї́нська культу́ра ХХ століття — початку ХХІ століття характеризується такими етапами:
Національне відродження (1917—1933)
Тоталітарне панування соцреалізму (1933—1956)
Стихійне піднесення духу національного опору (1956—1987)
Національно-духовне оновлення (з 1987)
Однією з принципових особливостей української культури ХХ століття є визначальна роль політичного чинника. При цьому переважав не еволюційний характер динаміки, а різкі зміни, які чітко розмежовують основні етапи розвитку української культури. Поворотне значення мали Перша світова війна,Лютнева і Жовтнева революції, боротьба за українську державність 1917—1920 рр., створення СРСР, Друга світова війна, криза соціалізму і розпад радянської системи, отримання Україною незалежності. У радянський період, який зайняв більшу частину сторіччя, українська культура пройшла складний шлях, який поєднує досягнення і втрати, духовні злети і трагедії: національне піднесення 20-х років, трагедію у роки сталінської диктатури, хрущовську «відлигу», брежнєвський «застій», горбачовську перебудову. Внаслідок одержавлення всіх сторін життя суспільства, його бюрократизації, централізації влади провідну роль відігравала особа першого керівника комуністичної партії і, відповідно, всієї держави. У 1991 відбулося не тільки проголошення незалежності України, але й почалися докорінні зміни суспільного ладу. Говорячи про роль геополітичного чинника у розвитку української культури, необхідно підкреслити, що до середини сторіччя територія України входила до складу різних держав: СРСР, Польщі, Румунії, Чехословаччини. Лише після Другої світової війни сталося об'єднання українських земель. У 1954 р. до складу Української РСР було включено Крим. Неприйняття більшовизму, радянської влади викликали у 20-і роки значну еміграцію діячів науки, літератури і мистецтва. Їх творчість продовжувалася, але залишалася невідомою на батьківщині. 40-ві і 70-ті роки відмічені новими хвилями еміграції. Тому характерними для української культури є два потоки розвитку — в Україні і в діаспорі. В діаспорі було утворено ряд інституцій (державні — Українська Національна Рада на чолі з Президентом УНР, Уряд УНР; наукові — Вільна академія наук, ряд наукових товариств, зокрема в діаспорі діяло Наукове Товариство імені Шевченка, товариство українських інженерів, лікарів тощо; церковні — православна та греко-католицька гілки української церкви; мистецькі, наприклад, капела бандуристів у США і Канаді, численні народні хори у ряді країн світу; книгозбірні, видавництва, система національних недільних шкіл та ін.). Сьогодні завдяки політичним змінам відновлено єдиний культурний потік, повернено багато імен. Участь інтелігенції в політичному житті країни особливо активною була в переломні моменти. Досить пригадати імена визначного українського історика, Голови Центральної Ради М.Грушевського, талановитого письменника, Голову Генерального секретаріату В. Винниченка, учасників дисидентського руху І. Світличного, В. Симоненка, В. Стуса, сучасних політиків-поетів І. Драча, Д. Павличка, письменника В. Яворівського.