27.Дієслова теперішнього часу:значення,творення.

Теперішній час виражає дію, що відбувається у момент мовлення:По садах пустинних їде гордовито осінь жовтокоса.

Теперішній час буває тільки недоконаного виду.

Дієслова теперішнього часу творяться від формотворчої основи теперішнього часу.

Дієслова теперішнього часу змінюються за особами і числами.Дієвідмінювання дієслів теперішнього часу відбувається у двох типах,а саме 1 та 2 дієвідміна

Парадигма теп.ч.

1 дієвідміна

Однина Множина

1.читаю, пишу 1.читаємо(-єм),пишемо(-ем)

2.читаєш,пишеш 2.читаєте,пишете

3.читає,пише 3.читають,пишуть

2 дієвідміна

Однина Множина

1.сплю,лежу 1.спимо(-им),лежимо(-им)

2.спиш,лежиш 2.спите,лежите

3.спить,лежить 3.сплять,лежать

Парадигма дієслів теп.ч. не рідко супроводжується чергуванням звуків:

• д – дж: радити – раджу

• в,б,п,м,ф – вл,бл,пл,мл,фл: ловити – ловлю,любити – люблю

• т – ч: хотіти – хочу

• ст. – щ: ростити - рощу

Розрізняють такі значення теперішнього часу:

АБСОЛЮТНІ -

Теперішній актуальний (власне теперішній) – дія ,яка збігається із моментом мовлення: Я пишу.Як різновид теперішнього актуального є теперішній розширений- позначає дію,яка ширша за момент мовлення,наприклад:Три роки я вас знаю.

Теперішній неактуальний (постіний теперішній) – дія ,яка відбувається постійно:Дніпро впадає в Чорне море.Як різновид теперішнього неактуального виступає теперішній абстрактний – дія .яка мислиться як узагальнена(реалізується у прислів’ях та приказках):Сміття з хати не виносять.

ВІДНОСНІ –

Теп.ч. може вживатися у значенні майбутнього:Завтра пишемо диктант.Влітку їду до батьків.

Теп.ч. може вживатися у значенні минулого(теперішній історичний):Збірку поезій Леся Українка друкує у 1893 році.

28.Дієслова минулого часу:значення,творення.

Минулий час виражає дію, яка відбулася до моменту мовлення: Спливло життя, як листя за водою.

Дієслова минулого часу бувають недоконаного і доконаного виду.

Дієслова минулого часу змінюються за родами,цей факт пояснюється походженням дієслів.За походженням дієслова минулого часу – це колишні дієприкметники активного стану мин.ч. із суфіксом –л-.

Форми минулого часу утворюються від основи інфінітива за допомогою суфіксів -л- і -в-. Оскільки для минулого часу характерна категорія роду, то суфікс -л- виступає у дієсловах жіночого і середнього роду, а також у множині: писала, писало, писали. Суфікс -в- (походить з колишнього -л-) виступає у дієсловах минулого часу чоловічого роду, основа яких закінчується на голосний: писа-в, чита-в. Якщо основа закінчується на приголосний, то форма чоловічого роду має нульовий суфікс: ніс, віз, повз. Якщо минулий час твориться від основи інфінітива з ненаголошеним суфіксом -ну-, то цей суфікс може зникати (або можливі паралельні форми): мерзнути – мерз (мерзнув), мерзла (мерзнула). Коли суфікс -ну- наголошений, то він зберігається у всіх формах: повернути – повернув, повернула. Зберігається цей суфікс і тоді, коли дієслово має значення одноразовості чи раптовості: крикнув, моргнув, ойкнув.

Дієвідмінювання мин.ч. відбувається синтаксично ,так як і дієслів умовного способу

1.я писав,писала 1.ми писали

2.ти писав,писала 2.ви писали

3.він писав,вона писала 3.вони писали

В укр.мові є Давноминулий час (передминулий) виражає дію, що відбулася у минулому і передувала іншій минулій дії. Походить давноминулий час з давньої східнослов’янської форми плюсквамперфекта (есмьбылъходилъ). У сучасній українській мові вживається рідко і утворюється за допомогою допоміжного дієслова бути у минулому часі (за походженням дієприкметник) і форми минулого часу основного дієслова (за походженням теж дієприкметник)(був пішов, була пішла): Віл щось почав був говорити, та судді річ йому спочатку перебили (Є.Гребінка). Отже, форми давноминулого часу аналітичні.

Значення минулого часу:

АБСОЛЮТНІ-

Минулий час недоконаного виду(імперфектний) – це дія ,яка відбувалася в минулому,і позначає така дія конкретну або повторювану дію і ця дія має точки перетину із моментом мовлення:Люди мучились,як в пеклі,пан втішався ,як в раю. Вона завжди приходила без запізнення.

Минулий час доконаного виду(перфект ний) – такі дієслівні флрми позначають дію,яка відбувалась в минулому і має результат:Промок ти вже – заміни одяг!Різновидом минулого перфектного є Минулий афористичний ,який позначає дію замкнену,важливу,результативну у минулому.У момент мовлення вона є неактуальною і сприймається як спогад:Прийшла весна 1919р.Я вчора зустрів товариша.

ВВДНОСНІ –

Мин.ч може використовуватися у значенні майбутнього:Якщо не буде допомоги – ми загинемо.

Мин.ч вживається у значенні теперішнього:Добре в армії:встав ранком,прибрав постіль,зробив зарядку,поснідав,а далі все за розпорядком.