44.Модальні прислівники.Дискусія статусу модальника в українській граматиці.

МОДАЛЬНІ прислівники - що передають ставлення мовця до змісту висловлення (їх виділяють І.Вихованець, К.Городенська, М.Леонова, І.Уздиган та ін.). Вони вживаються у функції детермінантного члена речення (функція вставного слова з модальним значенням)): Ця сперечка виникла ще вчора, Може, у печерній ще добі, Але буть додатком до мотора Для людини мало, далебі!

Виноградов висловив ідею про те ,що існує частина мови – МОДАЛЬНІ СЛОВА. Жовтобрюх та Горпинич під впливом Виноградова виділяли таку частину мови як МОДАЛЬНИК.

За значенням модальні прислівники поділяються на такі групи:

1) прислівники із значенням реальності, достовірності, ствердження: безперечно, безумовно, дійсно, звичайно, зрозуміло, природно;

2) прислівники із значенням можливості, імовірності, припущення: вірогідно, здається, ймовірно, мабуть, може, можливо, очевидно, певно;

3) прислівники із значенням суб’єктивної оцінки кого- або чого-небудь: по-моєму, як на мене, по-твоєму, як на тебе, по-вашому, як на вас;

4) прислівники із значенням логічного впорядкування мовлення: до речі, взагалі, зрештою, нарешті, зокрема, словом, кінець кінцем, по-перше, по-друге і под.

45.Клас службових слів.

До службових слів належать прийменники,сполучники та частки. Окремо виділяється вигук.

Службові слова або виражають синтаксичні відношення між словами(прийменники і сполучники) , або надають словам додаткового смислового чи емоційного відтінку(частки)

У минулому сторіччі вважали, що службові частини мови не відповідали критеріям виділення частин мови:

1)семантичний (не називають предметів і ознак);

2)морфологічний (не мають граматичних категорій);

3)синтаксичний (не виконують синтаксичної функції).

Проте у 2 половині 20 ст. було переглянуто негативну відповідь на критерії виділення службових частин мови – не називають предметів або ознак, проте виражають відношення між компонентами.

Вважається, що основною функцією службових слів є релятивна функція (відносна). Проте прийменник з прислівником виконують одну синтакс.функцію.

Особливий погляд має І. Р. Вихованець, тому що він надає службовим словам статус слів-морфем. До них він відносить: прийменники, сполучники, частки, слова-зв’язки.

46.Прийменник – службова частина мови: загальна характеристика.

Прийменник – це службова частина мови, яка виражає різноманітні підрядні відношення керованого іменника або його еквівалентів.

За походженням усі прийменники поділяються на первинні (непохідні) і вторинні (похідні).

За морфологічною будовою поділяються на 3 групи:

• До простих належать прийменники з однією кореневою основою. Це всі первинні прийменники (в, у, під, через, при, над і под.) і деякі вторинні (шляхом, край, круг, коло, протягом, дякуючи і под.).

• Складні прийменники утворюються шляхом поєднання кількох (двох або більше) простих прийменників. Вони бувають первинні (понад, із-за, задля) і вторинні (помимо, поверх і под.).

• Складені,які утворюються 2 способами:1. Від іменників і прикметників : на користь, за допомогою, у разі, з погляду на; 2. Віл прислівників і прийменників : поруч із, слідом за , праворуч від, подібні до, разом із.

За семантичними ознаками прийменники поділяють на:

1. Просторові прийменники нараховують 137 одиниць і становлять основний тип. Вони виникли найдавніше і послужили базою для формування інших типів прийменників. За їх допомогою передаються різноманітні просторові характеристики: біля, близько, вздовж, збоку, попереду, поряд, серед, слідом за, в напрямі до, вище, від, од, вслід, попри .

2. Темпоральні прийменники (часові) нараховують 38 одиниць. Більшість з них формально споріднені з просторовими (біля, близько, слідом за, серед, через і под.), і лише 13 прийменників виражають суто часові відношення: напередодні, наприкінці, протягом, о(об), одночасно з, під час, пізніше, раніше, після, починаючи з, у міру, у процесі, у ході.

3. Логічні прийменники виражають відношення причини, мети, умови, відповідності, невідповідності, допустові відношення. Для реалізації цих відношень використовується 46 прийменників.

а) Причинові відношення виражають прийменники з, за, від, через, перед, завдяки, у результаті, під впливом, внаслідок, у зв’язку з, у силу, з огляду на, зважаючи на тощо (домінантою є прийменник через).

б) мети : для, над, за, по, задля, ради, з метою, в інтересах, з нагоди, з приводу, на випадок, на честь, в імя.

в) Відношення умови передають прийменники у(в), з, без, при, у випадку, у разі.

г) Допустові відношення передаються прийменниками всупереч, наперекір, на(у) противагу, незважаючи на, незалежно від, у розріз з, при, попри (домінантою є прийменник незважаючи на).

д) До прийменників, що передають відношення відповідності чи невідповідності, належать відповідно до, з, виходячи з, залежно від, у світлі, у дусі, згідно з, на підставі (у розрізі, на противагу – передають відношення невідповідності, а всі інші – відповідності; домінантою тут є прийменники згідно з, відповідно до).