20. Взаємозв*язок часткових дієслівних категорій: часу, способу, особи.

Категорія способу пов*язана з граматичними категоріями часу, особи, роду. Грамема дійсного способу пов*язана з граматичною категорією часу умовного способу та з ГК роду, бо змін. За родами. З ГК особи наказового способу, бо змінюється за особами. Категорія способу підпорядковується синтаксичній категорії модальності. Відношення дії до дійсності може існувати у двох діях – реальна та ірреальна. Реальна виражається дійсним способом ( теп., мин.,майб час), ірреальна – умовним і наказовим. Показниками способу стають часові особові і родові закінчення. Дієслова дійсного способу бувають теп., мин., майб. Часів.

Не мають своїх формальних показників, у певних умовах можуть виражати значення інших способів

Виконаймо завдання вчасно!(виконаймо – наказовий сп, майб час). Дієслова наказового способу виражають волевиявлення мовця, спонукання слухача у формі наказу, заклику, побажання, вимоги, прохання. Дієслова наказового способу змінюються за особами, творяться від формотворчої основи теп часу.

21.Категорія способу. Загальна характеристика : дискусійність статусу (Вихованець)

Кат. Способу – це часткова дієслівна категорія;тричленна,тому що складається з трьох грамем : дійсного,умовного та наказового.

Кат. Способу є словозмінною граматичною категорією.

Категорія способу виражає відношення дії до дійсності.

Кат. Способу передусім пов»язана з кат. Часу і кат. Особи

У науці точиться дискусія ,щодо кількісного виміру кат. Способу.Якщо зараховувати до кат.способу бажальний та спонукальний способи – то категорія буде 5-ти членною.

Вихованець вважає кат.Способу двочленною,зараховуючи до її складу 2 грамеми:умовний та наказовий спосіб,він вилучає дійсний спосіб (на тій підставі,що дієслова дійсного способу не мають формальних показників)

22.Дієслова дійсного способу.

Дійсний спосіб (індикатив – лат. indikativus – дійсний спосіб) виражає реальну дію, яка відбулася, відбувається чи відбудеться, або ж заперечує наявність дії: О земле рідна! Жила, живеш, довіку будеш жити, безсмертна у віках; Не любить слово стимулів плечистих, бо п’є натхнення тільки з рік пречистих .

Дійсний спосіб не має спеціальних засобів вираження. Оскільки він тісно пов’язаний з категорією часу, то в теперішньому і майбутньому часах виражається особовими формами, а в минулому і давноминулому – родовими формами дієслова. Якщо дієслово у дійсному способі заперечує наявність якоїсь дії, то воно вживається із заперечною часткою не: То не любов, яка не вміє бажати іншому добра.

23.Дієслова умовного способу: значення,творення.

Умовний спосіб виражає ірреальну дію, але можливу за певних умов: Я жив би двічі і помер би двічі, якби було нам два життя дано.Умовний спосіб не має категорії часу. Він утворюється шляхом додавання до дієслів минулого часу формотворчих часток би (після слів на приголосний) і б (після слів на голосний), тобто має аналітичне вираження. За своїм походженням умовна частка би є колишня форма 2-ої – 3-ої особи однини аориста допоміжного дієслова бути, а форма відмінюваного дієслова – дієприкметник минулого часу.

Дієслова умовного способу змінюються за родами:читав би,читала б,читало б,читали б.

Значення особи у дієсловах умовного способу виражається синтаксично,тобто у поєднанні із особовими займенниками:Я читав би,Ти читав би,Він читав би,Ми читали б,Ви читали б,Вони читали б.

І.Р. Вихованець вважає, що дієслова мовного способу можливі тільки у трьох синтаксичних конструкціях :

1. складнопідрядне речення і з підрядними умови – Якби навесні йшли дощі, то восени збирали б добрий урожай.

2. Безсполучникове речення – Навесні йшли б дощі – восени б збирали добрий урожай.

3. Трасформація попередньої конструкції і просте речення з прийменником, який має значення умови. – Восени бирали б добрий урожай вразі випадання дощів.