Анамнез життя й хвороби

 

Лише 60-70% хворих із кровотечею виразкової етіології мають виразковий анамнез. При цьому, такі, на перший погляд, незначні відомості, як періодичний біль в епігастральній ділянці, пов'язаний так чи інакше з прийомом їжі, сезонність появи (у весняну або осінню пору), нічний біль можуть наштовхнути на думку про виразкову природу кровотечі. Причому у декого з хворих з виразковою хворобою перед кровотечею нерідко біль підсилюється, а з початком кровотечі - зменшується або повністю вщухає (симптом Бергмана). Зменшення або усунення болю пептичного характеру пов'язане з тим, що кров нейтралізує соляну кислоту.

Нещодавнє виникнення слабкості, зниження апетиту, схуднення, постійний помірний біль у животі можуть свідчити про пухлинний процес. Дані про зловживання алкоголем, перенесені раніше вірусний гепатит, малярію, розлитий перитоніт, гострий панкреатит, тромбофлебіт селезінкової вени можуть допомогти запідозрити синдром портальної гіпертензії. Поява малозміненої крові й болю наприкінці інтенсивної блювоти різного походження (отруєння недоброякісними продуктами, гіпертонічний криз, прийом надмірної кількості їжі або зловживання спиртними напоями й ін.) дають привід припускати синдром Маллорі-Вейсса. Відсутність названих анамнестичних даних у тучного хворого, що скаржиться на частий загрудинний біль, змушує подумати про діафрагмальну грижу, як причину гострої кровотечі в просвіт травного каналу. Стресова ситуація в анамнезі, важкі соматичні захворювання серця, легенів, печінки, нирок та ін. органів, особливов стадії декомпенсації, а також прийом протягом тривалого часу препаратів ульцерогенної дії (антикоагулянтів, кортикостероїдних гормонів, нестероїдних протизапальних засобів, гіпотензивних препаратів і ін.) дозволять припустити виникнення гострих виразок або ерозій слизової оболонки. Дуже рідко зустрічаються кровотечі при простій виразці Дьелафуа – невеликій круглій виразці на передній або задній стінці шлунка, розташованої над порівняно великою за діаметром артерією в стінці шлунка. Вона спостерігається не так часто – в 0,7-2,2 % хворих, але становить велику небезпеку, оскільки кровотеча виникає, як правило, з великої судини, що зазнала ерозії, й при цьому, як правило, буває масивною і часто рецидивуючою.

У хворих із цирозом печінки досить часто спостерігаються іктеричність склер, блідо-сірий, з жовтяничним відтінком колір шкіри, відсутність волосистості живота (симптом Клекнера), гіперемований язик зі згладженими сосочками. Нерідко можна виявити судинні зірочки на шкірі обличчя й верхніх відділах тулуба, збільшені печінку й селезінку, дещо рідше - асцит, розширення підшкірних вен черевної стінки. Телеангіоектазії на слизових оболонках губ, язика, шкірі рук дають привід думати про хворобу Рандю-Ослера. Для будь-якої крововтрати характерним є одночасне зменшення числа тромбоцитів. Однак виражена тромбоцитопенія зі значною перевагою ступеня постгеморагічної анемії, у сполученні з великими підшкірними крововиливами підтверджує діагноз аутоімунної тромбоцитопенії. Люди, котрі страждають на гемофілію, як правило, самі знають про своє захворювання. Запідозрити гемофілію допомагає виявлена туга рухливість суглобів і їх збільшення на грунті крововиливів. Остаточний діагноз установлюють на підставі спеціальних лабораторних досліджень системи згортання крові. Підвищена кровоточивість, переймоподібний біль у животі в сполученні з кривавим калом і поява на симетричних ділянках тіла мономорфної папульозно-геморагічної висипки подекуди з уртикарними елементами характерні для геморагічного васкуліту (хвороби Шенлейн-Геноха).Захворювання частіше за все пов'язанез перенесеною інфекцією, алергійним станом і ревматизмом.