106. Творчість Плавта : традиційність сюжетних схем та образності, своєрідність побудови діалогу, специфічний комізм. (Комедія «Скарб»)

Комедії Плавта своїми сюжетами неоригінальні: вони є поєднанням (контамінацією) двох або трьох грецьких комедій в одну, причому ці грецькі зразки звичайно вказуються самим автором у пролозі комедії. Зразки ці - нова антична комедія (Меандр та ін.). Дійові особи комедій Плавта - греки, зі своїм вбранням, іменами (Евкліон, Палестріон, Мессеніон і т. ін.), назвами міст, де вони мешкають і діють (Афіни, Ефес, Епідавр). Творчість самого Плавта полягає в певному пристосуванні цих комедій до римських звичаїв і вимог глядача з широкої плебейської маси. Прагнучи полегшити глядачеві розуміння п’єси, Плавт викидає з своїх зразків розумування на моральні теми, загострює інтригу, вводить номери для співу (кантики), посилює елемент зовнішнього комізму. В зображенні побуту поруч з грецькими весь час проскакують римські риси: в грецькому Епідаврі проступає римський Капітолій (храм і фортеця на одному з горбів Рима), в Афінах або Фівах - римські адміністративні посади (еділи й тріумвіри і т. ін.). Проте в цьому напрямі Плавт не міг іти далеко, бо відвертого викриття римських суспільних вад не припустив би римський уряд.

Тематика п'єс Плавта будується на інтригах спритного раба, який долагоджує любовні справи свого молодого хазяїна. Саме раби й є головними дійовими особами . комедії. В їхніх характеристиках - цікаві риси, навіяні живою дійсністю. В одній із комедій Раб у Плавта знає, що його щохвилини можуть розіп’яти на хресті, де «сконав його татусь, дідусь і прадід». Але він не втрачає через це своєї веселості і спритності. Він обдурює батьків, суперників і хвальків-військових, купців і наприкінці комедії тільки він сам разом з своїм молодим хазяїном - пішаком у його руках - залишається необдуреним.

Поруч з рабом іншим потішником публіки в комедії Плавта є парасит - нахлібник з комічним ім’ям. Вільний, але голодний, заради скибки хліба він готовий на всяке приниження. Але, лестячи вголос, він про себе знущається з свого дурного заступника. Раби й парасити - носії дотепності Плавта, часто брутально різкої, але такої, що доходила до плебейської аудиторії. До числа позитивних рис Плавта належить його майстерність діалога, соковита народна мова, яку, зрозуміло, важко передати в перекладі. Знання сцени, вміння створювати комічні ситуації й типи зробили Плавта одним із зразків, до яких довго зверталася потім буржуазна комедія нової Європи.

До числа позитивних рис Плавта належить його майстерність діалога, тому що він вміщає у собі соковиту народну мову, хоч і складну для перекладу. Своєрідність побудови діалогу, яку можна відстежити у комедії «Скарб», полягає в тому, що коли Евкліон і Ліконід розмовляють один з одним, вони не одразу розуміють, що кожен говорить про своє, тому що реакція на ситуацію співрозмовника кожному здається цілком типовою (Евкліон вважає, що Ліконід розкаюється у викраденні і тому винувато щось промовляє, а Ліконіду здається, що батько дівчини у ярості через вчинок хлопця). Ця своєрідність є також і в комедії «Два Менехми». Саме на цьому і будується специфічний комізм.

У комедії Плавта «Скарб» специфічний комізм полягає у тому, що ситуації «накладаються» одна на одну і коли Ліконід приходить просити пробачення за доньку, Евкліон вважає, що юнак просить вибачення за те, що вкрав горщик зі скарбом. Ніхто не чує іншого, доки Ліконід не збагнув, що розмовляють вони про зовсім різні речі.

Щодо образної системи-все у дусі комедій Плавта-дівчина, яку спокушає Ліконід, раб Ліконіда спритний та веселий-викрадає горщик та ще й уміло прикидається невинним, Евкліон, що не може спокійно жити після того, як знайшов скарб, а після викрадення його теж так зосереджений на пропажі, що не дуже-то й слухає те, про що говорить Ліконід.