5. Цикл сон/неспання як прояв циркадіанного ритму

Найбільш яскравим прояв добового біоритму є чергування періодів сну і неспання. Людина проводить у стані сну біля третини свого життя. Найбільш типове співвідношення між тривалістю сну і неспання складає 8/16 годин. Індивідуально дане співвідношення може істотно відрізнятися. Одним людям достатньо 4-х годинного періоду сну. Такими були Петро І, Наполеон Бонапарт, Томас Едісон. Іншим 8 година норма сну виявляється недостатньою. Тривалість сну тварин може істотно відрізнятися. Так, кішки проводять у сні 2/3 свого життя. Для дорослої людини характерний монофазний сон у нічний час. Однак вважається, що такий ритм - ця придбана протягом життя звичка. Не виключено, що поліфазний сон, як у більшості тварин і немовлят, - більш природний ритм чергування сну і неспання. У всякому випадку, наявність двох природних періодів сну в людини - тривалого нічного і відносно короткого денного, підтверджується добовою динамікою активності симпатоадреналінової системи. Протягом доби має місце два періоди зниження продукції адреналіну: з 22 до 8 годин ранку із 12 до 16 годин дня.

Значення і механізми сну на сьогодняшній день ще слабо вивчені. Можна сказати, що відмінності між сном і неспанням не зводяться до відмінностей в активності мозку, характерної для свідомого і несвідомого стану. Не можна вважати також, що сон полягає тільки в забезпеченні відпочинку головного мозку. Навпаки, нейрофізіологічні дослідження показують, що нейронна активність мозку під час різноманітних фаз сну настільки ж складна, як і в період неспання. Періодичне чергування фаз сну (у найпростішому варіанті чергування повнонохвильового сну і сну, що супроводжується швидкими рухами очей – ШРО-СОН) вказує на те, що в цей час відбувається чергування різноманітних функціональних станів головного мозку. Сон - цей особливий активний стан нервових клітин, що забезпечує нормальний розвиток і функціонування нервової системи. Тривале (більше 10 доби) позбавлення сну може призвести до смерті. Світовий рекорд тривалості безперервного неспання складає 288 годин (12 діб).

Тривалість сну з віком істотно змінюється. У новонароджених вона складає 16 годин, у молодших школярів – 11, до 18 років вона наближається до норми для дорослої людини, а в старості звичайно складає 6 годин. З часом росту дитини спостерігається зменшення тривалості ШРО-СНУ.

Співвідношення сну і неспання, а також ШРО-сну і повільнохвильового сну на різних етапах життя людини. Зменшення загальної тривалості сну, а також співвідношення між фазою повільного сну і фазою ШРО-СНУ (у середньому в дорослої людини за ніч спостерігається 5 періодів швидкого сну загальною тривалістю 1,5-2 години) призводить до функціонального виснаження нервової системи, що може супроводжуватися психомоторними порушеннями. Повноцінність сну значною мірою залежить від умов, у яких він відбувається. Оптимальним є сон у прохолодному приміщенні (t < 18°), у тиші, на помірно твердій постелі. Сну не повинна передувати надмірна їжа. На думку деяких авторів, ефективність сну залежить від розташування ліжка. Dажають, що людина під час сну повинна лежати головою на північ, це забезпечує їй певну орієнтацію у відносно магнітного поля Землі.

Періоди ШРО-СНУ звичайно супроводжуються снами. Зміст сновидінь І.С. Сечєнов охарактеризував, як небувалі поєднання бувалих вражень. Сновидіння в основному базуються на інформації, яка знаходиться в пам'яті людини. Чітко встановлено, що зовнішні і внутрішні подразники, якщо вони не викликають пробудження, можуть включатися в сновидіння. Такі зовнішні подразники звичайно використовують як “позначку часу” при дослідженні звітів досліджуваних про сновидіння. Думається, що практично кожний зустрічався з подібним явищем, коли, наприклад, дзвінок будильника включався у зміст сну у спотвореній формі. Незважючи на те, що в останні десятиріччя наші знання про психофізіологію сновидінь значно розширилися, багато в цій галузі ще не зрозуміло. Вважається, що під час швидкого сну відбувається переробка інформації, яка надійшла в мозок у період неспання, і частина її концентрується у довготривалій пам'яті. Це підтверджується експериментами з навчанням під час сну. Однак з цих позицій важко пояснити значну тривалість ШРО-СНУ у новонароджених і грудних дітей, які отримують значно менше зовнішніх подразників, ніж дорослі. На користь гіпотези про переробку інформації свідчать відомі факти “яснобачення” під час сну (наприклад, остаточне формулювання періодичного закону хімічних елементів Д.І.Менделєєвим).

Забобони, пов'язані з так званими “віщими” снами, у нинішній час знаходять певне раціональне пояснення. Вважається, що передбачення виникнення захворювання виникає під час сну, пов'язане з тим, що слабкі болючі сигнали від органу, в якому почався розвиток патологічного процесу, сприймаються мозком у період швидкого сну та в тій або іншій формі включаються у сновидіння. Ці слабкі сигнали не досягають нашої свідомості в іншому стані, бо їх витісняє потік більш сильних зовнішніх подразників. Лікарі- діагности вже давно використовують для раннього виявлення патології аналіз снобачень. Прямий зв'язок між сигналами, що йдуть від внутрішніх органів, і змістом сновидінь у деяких випадках дуже добре простежується. Наприклад, наповнення сечового міхура призводить до виникнення у сні картин, зв'язаних із процесом сечовиведення, а “польоти” у сні, що спостерігаються особливо часто в період пубертатного скачка, зв'язані з різкими мимовільними скороченнями м'язів ніг. Такі скорочення зумовлені різноманітною швидкістю видовження кісток і відповідних мускульних груп, що призводить до розтягу сухожиль, збудження пропріорецепторів і різкого мимовільного випрямлення ніг. Це викликає у того, хто спить, знайомі відчуття, що виникають при стрибку. Прогнозування під час сну тієї або іншої ситуації - це наслідок об'єднання у сновидіннях раніше накопиченої мозком інформації. Приснитися може тільки те, що вже є в мозку у вигляді слідів пам'яті. Нічого іншого ми побачити не можемо. Яскравим підтвердженням цьому є аналіз снів людей сліпих від народження. Вони не бачать у сні, бо нічого не бачили у житті. їх сновидіння наповнени звуками, запахами, тактильними відчуттями, тобто тими ж сигналами, що сприймає їхній мозок в стані активності. Люди, котрі втратили зір, продовжують бачити у сні зорові образи.

Відомо багато порушень сну. До них можна віднести хропіння, скреготання зубами (брикоманія) ї розмова під час сну. Ці особливості не шкідливі для самої людини, але можуть створювати незручності для навколишніх. На жаль, не існує ефективних засобів їхнього усунення. Не можна вважати патологією і сноходіння (сомнамбулізм). Його розглядають як особливу форму неспання, при якій спостерігається перетворення інформації в рухові акти, але свідомість людини, в цілому загальмована. Сноходіння може мати місце в будь-якому віці, але частіше спостерігається у дітей і підлітків, що, очевидно, пов'язано з незбалансованістю процесів збудження і гальмування. Сомнамбулізм вважається не шкідливим, незважаючи на деякі нещасні випадки.

Нічне нетримання сечі (енурез) трапляються у 10% дітей. Його причини досі невідомі. Можна думати, що енурез зв'язаний з недостатнім розвитком певних нервових центрів. Лікування звичайно зв'язане з виробленням умовного рефлексу на час, що забезпечує пробудження дитини вночі і профілактичне звільнення сечового міхура. Часто з цією метою використовується гіпноз. Нічні страхи виявляються головним чином у дітей 3-8 річного віку і лише в деяких випадках після пупертатнсго періоду. Часто вони визначаються порушенням гігієни сну і перенапруженням нервової системи перед сном (наприклад, надмірне емоційне або інформаційне навантаження).

Біля 15% дорослих людей страждають від безсоння. Суб'єктивно ці люди відчувають, що недосипляння згубно відбивається на їхньому здоров'ї. Однак спеціальні дослідження, в яких піддослідних частково позбавляли сну протягом декількох тижнів, показують, що порушень стану здоров'я це не викликало, особливо, якщо мали місце періоди додаткового сну в денний час. Таким чином, якщо безсоння не супроводжується скороченням загального часу сну протягом тривалого періоду, то воно зовсім не обов'язково згубно впливає на здоров'я. Тому застосування снодійних треба обмежити, а краще приділити більше уваги раціональній організації сну (прогулянка перед сном, регулярність відходу до сну й ін.).

Летаргічний сон є проявом глибокої патології центральної нервової системи. Сон, у даному випадку, являє собою захисний механізм, що зупиняє руйнування мозку. Ослаблення патологічного процесу супроводжується пробудженням, але людина залишається тяжко хворою. Тривалість летаргічного сну може складати декілька тижнів або навіть років. Хворих, котрі знаходяться у стані летаргічного сну, необхідно годувати, бо фізіологічні процеси у них здійснюються на рівні базального обміну. Процеси старіння під час летаргічного сну йдуть із звичайною швидкістю.