5. Наслідки стресу. Індивідуальні відмінності реагування людей на стрес

Стрес наносить великі матеріальні збитки. Так, згідно з даними за 1999 рік, стрес обійшовся корпораціям США на суму 68 млрд. доларів за рахунок зниження продуктивності праці, викликаної відсутністю людей на робочих місцях.

Виснаження психіки призводить до психологічних проявів і погіршення стану організму, зокрема виникають "хвороби адаптації". Наприклад, тривала та надмірна секреція глюкокортикоїдів наднирниками виснажує інсулярний апарат підшлункової залози, тому може виникнути цукровий діабет. До інших хвороб адаптації, також пов'язаних із гіперфункцією наднирників, належать виразки у шлунково-кишковому каналі, імунодефіцит, неплідність тощо.

Надмірна секреція мінералокортикоїдів наднирниками через зміну об'єму крові та зростання рівня натрію в крові сприяє розвитку порушень водносолевого обміну, ураженню нирок, появі набряків, виснаженню серцево-судинної системи, а довготривала гіперфункція паращитоподібної залози зумовлює остеопороз, порушення функції хребта.

Порушення психічного стану при стресі може проявлятися: швидкою втомою, роздратованістю або ж, навпаки, депресією, головним болем, розладом сну, надмірним апетитом (булімія) як способом одержання енергії, сили та впевненості, потребою в штучних стимуляторах нервових процесів (паління, вживання алкоголю та наркотичних засобів природного або штучного походження).

Психічні стреси завжди мають соматичні наслідки, тому негативні емоції викликають вегетативні реакції. Як писав У. Шекспір, у кожної існуючої печалі є сто відображень.

Особливо небезпечним є постійний вплив факторів стресу, навіть малопомітних, але могутніх своєю чисельністю, так званий "стресо-планктон". "Це мікросвіт крихітних, але чисельних потвор, чиї слабкі та отруйні укуси непомітно підточують дерево життя" (A.A. Крон).

Конституція людини обумовлює ступінь змін концентрації окремих гормонів у крові під час стресового стану, а також визначає розмір ушкоджень, які вони можуть викликати. При цьому вразливість певної ланки позначається на схильності до конкретних емоцій. Так, жінки стають агресивними та роздратованими (зокрема, внаслідок відносного зростання андрогенів у крові), схильними до порушень репродуктивної системи, а людина, яка постійно перебуває у пригніченому настрої (наприклад, астенік), – до захворювань органів травної системи. Схильність до страху корелює з порушенням функції нирок, а до гніву – печінки.

Інколи людина сама привертає (часто не свідомо) собі певну форму захворювання, звичну для неї, як форму відходу від вирішення проблеми або форму захисту, форму концентрації уваги. Наприклад, небажання вагітності може викликати порушення менструації.

У жінок і чоловіків існують відмінності як причин стресів, так і їх проявів. У жінок причини стресів – це необхідність вирішувати одночасно біологічні й соціальні функції, втрата привабливості з віком тощо. У чоловіків – це невизнання їх соціальних та особистих достоїнств, а також зниження фізичних сил і сексуальних можливостей.

У чоловіків проявляється стрес переважно через порушення роботи серцево-судинної системи (перевантаження серцевого м'яза, перепади тиску крові, а тому зміна перенесення кисню до тканин, розвиток атеросклерозу, через що виникає інфаркт або інсульт), через алкоголізм і паління (форма втечі від негативних емоцій), появу виразкової хвороби, імпотенцію.

Жінки є більш чутливими та емоційними, у них виразніше гальмується парасимпатичний відділ вегетативної нервової системи, тому частіше порушується робота системи травлення, схильність до страху та депресії, з'являються дисфункції репродуктивної сфери.

Різними є і психологічні прояви стресу у чоловіків і жінок. Так, чоловіки більш схильні до нападу та оборони, здатність приймати рішення у них майже не порушується. А жінки стають менш уважними, схильними до депресії, їм складно прийняти певне рішення.

Необхідно визначити оптимальний для себе рівень стресу, щоб не страждати від відсутності справжньої діяльності чи від постійного надмірного навантаження. Різним людям, як стверджує Г.Сельє, властиві різні ступені стресу: один і той же рівень стресового навантаження може видатися тренуючим і сприятливим для одного і згубним для іншого. Багато ^ залежить від того, наскільки та чи інша людина здатна долати стресові ситуації, а також від стану організму. Очевидно, що людині в передінфарктному стані не під силу навіть незначна частина того емоційного і фізичного навантаження, з яким без напруги може справитися здо­рова, добре тренована людина.

Багато досліджень присвячено проблемі вивчення індивідуальних відмінностей стресу. У більшості з них розглядається різна схильність людей до стресу, і його відмінності у різних за характером людей.

Зважаючи на те, що в людини існують неусвідомлені потяги до одержання не тільки позитивних, але й негативних емоцій, висловлено припущення, що індивідуальні відмінності емоційного сприйняття подібних ситуацій створюють "різний баланс збудливості систем по­зитивної мотивації і систем негативної мотивації". Звичайно, вказані системи мотивації можуть створювати тільки передумови поведінки людини, котра керується моральними, практичними, світоглядними нормами, власними переконаннями.

Особи, які мають, згідно з класифікацією Роттера, внутрішній "локус" контролю за своєю діяльністю – "інтернали" (впевнені в собі, ті, що надіються тільки на себе і не потребують зовнішньої підтримки), менш схильні до дистресу в екстремальних умовах при соціальному тиску, ніж"екстернали" із зовнішнім "локусом" контролю (невпевнені в собі, ті, які потребують заохочень, хворобливо реагують на критику, надіються на ви­падок, долю). Це не універсальна закономірність. У "інтернала", який втратив віру в себе, під впливом критичних факторів можуть виявитися якості "екстернала". Або ж без навичок знаходження підтримки ззовні, він може бути ще більш беззахисним, ніж "екстернал" у подібних умовах. Слід відзначити, що ця залежність не однозначна. Відсутність можливості контролювати стресогенну ситуацію викликає дистрес переважно у "інтерналів". Проте виявлено, що "тренування" можуть змінити місце локуса.

У таблиці № 1 подані характеристики рис характеру, які спричиняють більший чи менший ступінь схильності до дистресу.

Таблиця 1

Характерологічні особливості людей за ознакою реагування на стрес

Риси характеру, які сприяють впливо­ві дистресу на організм	Риси характеру, які запобігають впливові дистресу на організм
1. Тривожність як риса характеру	1. Тривожність виникає лише в небезпечних ситуаціях
2. Схильність до недооцінки складності завдань і часу, необхідного для вирішен­ня завдань	2. Схильність до спокійної, спланованої, розміреної діяльності
3. Невпевненість, постійне очікування невдачі, “провалу”	3. Упевненість у собі, своїх успіхах
4. Схильність неадекватно оцінювати зді­бності, необхідні для рішення завдань, реальних ситуацій	4. Схильність реально оцінювати свої потен­ційні можливості у вирішенні поставленого завдання, життєвих ситуацій

Вияв стресу залежить від ставлення суб’єкта до стресфактора. Відповідно до цього люди поділяються на “репресорів”, які притлумлюють у собі тяжкі переживання стресу, і на “приховувачів”, які не визнають стресового впливу.

У шістдесяті роки психологи Холмс і Рей узагальнили відомості про фактори, що можуть викликати стрес, створили шкалу даних по бальній системі. Вони також вияснили, що при актуальній кількості балів більше 150 або при 300 балах, накопичених впродовж остан­нього року, виникає п’ятидесяти відсотковий ризик захворювань у зв’язку із стресом.

Шкала стресорів Холмса і Рея починається зі смерті партнера у шлюбі (100 балів), далі йде розлучення (73), ув’язнення або смерть члена сім’ї (63), тяжке захворювання (53), шлюб (50), втрата роботи (47), вихід на пенсію (45), зміна у стані здоров’я члена сім’ї (44), вагітність (40), і тільки після цього настає черга типового стресу, пов’язаного з роботою – адаптація до нового місця (39). Якщо звичайна сімейна сварка оцінюється в 35 балів, то проблеми з начальством досягають лише 23 балів, зміна в умовах праці – 20, а відпустка – 11 балів.

Один із варіантів вимірювальної шкали Холмса і Рея запропонували чеські дослідник Болелоуцький, Горват і Ковалик. (див. табл. 2) Для оцінки суб’єктивної значущості подій у житті людини пропонуємо цей ряд стресових обставин:

Таблиця 2