8. Методи психологічної корекції

Крім методів психічної саморегуляції, які впливають на інший рівень емоційної напруги, підвищують стійкість людини до стресу, існує інша група методів підвищення психічної стійкості до стресів – пе методи психологічної корекції. Методи психологічної корекції спрямовані на зміну тих рис характеру і способів поведінки людини, які сприяють виникненню і підтримці емоційної напруги. Такими рисами характеру є, наприклад, дратівливість, заздрісність, пихатість, сором'язливість, невміння знаходити злагоду з людьми, некритичне ставлення до себе, мстивість. Подібні риси характеру підвищують емоційну напругу, бо породжують конфлікти з людьми, перешкоджають установленню взаєморозуміння, розкриттю здібностей і досягненню поставленої мети.

Застосування різних методів психологічної корекції дозволяє впливати на негативні риси характеру людини і виробляти навички формального і неформального спілкування. Кінець кінцем вони сприяють її особистісному розвитку. До таких методів належить метод систематичної десинситизації, емоційно-раціональна терапія, психологічні ігри, соціально-психологічний тренінг, ділові ігри, психодрама тощо. Але на відміну від релаксаційних методів, які, за деякими винятками, можна засвоїти самостійно, керуючись науково- популярною літературою, навчання з допомогою методів психологічної корекції необхідно проводити під керівництвом досвідченого Фахівця (психолога або псюсотерапевтаТ.

Потрібно пам’ятати, що негативні емоції і психічні перевантаження, які супроводжують їх, є природними виявами життя. Тому ще з дитячого віку потрібно виховувати переконання у необхідності бути готовим до різних стресових ситуацій.

Спроба відгородити дитину від складнощів життя призводить до того, що зіткнення з реальністю травмує психіку дитини, захисні механізми якої не підготовлені до такого зіткнення. Так, система імунітету зміцнюється і розвивається при взаємодії з антигенами, а негативні емоції, які багато в чому визначаються ієрархією суспільних цінностей, слугують факторами, що активізують захисні механізми нервової системи.

Слід учити дитину долати негативні емоції, виховувати в неї вольові якості і самоорганізованість, наполегливість у досягненні мети, самостійність і почуття співучасті до життя і роботи інших людей. У цьому, зокрема, знаходить вияв компенсаторна роль людської громади при адаптації дитини до майбутньої діяльності, яка, як було відзначено вище, все більше ускладнюється та інтелектуалізується.

Висновки

Підсумовуючи сказане, відзначимо, що засвоювати навички психічної саморегуляції й удосконалювати своє вміння вирішувати складні життєві проблеми, розвивати себе як особистість – складно. Хтось може подумати: скільки різних методів! Так усе складно... Але ж у сто разів легше прийняти таблетку – і душевний біль пройде, викурити цигарку – і розслабитися або зібратися з думками, випити вина – і настрій покращиться.

Немає потреби доводити, що "методи", подібні прийняттю алкоголю, наркотиків, не звільняють від стресу, стану тривоги або життєвих потрясінь, а тільки породжують масу інших проблем. Єдине, що вони дійсно можуть, це нашкодити здоров'ю, порушити благополуччя, знівечити життя.

Психотропні засоби – транквілізатори, антидепресанти – також не вирішують емоційних проблем. Вони можуть викликати стан оманливої ейфорії, загальмувати вихід із ду­шевної кризи, порушуючи здатність людини реалістично аналізувати ситуацію, що виникла.

Людині, яка прагне до досконалого фізичного й психічного здоров'я, необхідно докласти зусиль і засвоїти дієві засоби психотехніки.

Щоб стрес надавав дренуючої, а не руйнуючої дії, необхідно виробити відповідну філософію життя. Цьому присвячена книга Г.Сельє “Стрес без дистресу”.

Для того, щоб механізми стресу викликали адаптивну реакцію, мали позитивний ефект, потрібне завершення періодів напруги сил повним відновленням життєвих процесів. Важливо вміти викликати зі свого досвіду негативні наслідки стресу. Потрібно вміти відпочивати, знімати нервову напругу, вчитися раціональному вирішенню конфліктів, розумному плануванню своєї діяльності.

Уміння керувати своїм емоційним станом, знижувати рівень емоційної напруги, долати хвилювання необхідне в багатьох ситуаціях. Таке вміння запобігає розвитку надмірної нервової напруги, допомагає зберегти здоров’я. Крім того, вміння керувати собою, підтримувати високу працездатність значно розширює можливості людини, допомагає їй розкрити творчий потенціал особистості, вийти переможцем у складних життєвих ситуаціях.