1. Девіантна поведінка як соціальна проблема

Англійський філософ і просвітитель Томас Пен вважав, що у людства є три вороги, які забирають більше життів і приносять більше лиха, ніж усі війни разом узяті. Це – алкоголізм, тютюнопаління і наркоманія. Сьогодні ці масові хвороби вважають соціальними хворобами, адже для їх виникнення і поширення необхідний певний соціально-психологічний грунт та умови.

Алкоголізм, наркоманія, токсикоманія, тютюнопаління – це приклади соціальної поведінки, яка характеризується відхиленням від норм. У спеціальній медичній, соціально- психологічній літературі така поведінка називається девіантною (від лат.– відхилення від норми, збочення). Інші приклади девіантної поведінки – це проституція, суіциди (намагання позбавити себе життя, спроба самогубства), сексуальні збочення. Отже, девіантна поведінка – це система вчинків або окремі вчинки, протиставлені прийнятим у суспільстві правовим або моральним нормам.

Девіантна поведінка, як вже було відзначено, має свої соціальні корені. У виникненні її особливо велике значення мають дефекти правової і моральної свідомості, зміст потреб особистості, особливості характеру, емоційно-вольової сфери. Девіантна поведінка знач­ною мірою визначається недоліками виховання, що призводить до формування більш або менш стійких психологічних якостей, які сприяють скоєнню аморальних вчинків. Перші ви­яви девіацій можуть спостерігатися в дитячому або підлітковому віці. Вони пояснюються відносно низьким рівнем інтелектуального розвитку, соціальною інфантильністю, незавершеністю процесів формування особистості, негативним впливом сім’ї та оточення, залежніс­тю підлітків від вимог групи та прийнятих у них ціннісних орієнтацій.

Девіантна поведінка у дітей і підлітків нерідко слугує засобом самоствердження, вияву протесту проти дійсності або упередженості, несправедливості дорослих. Ця поведінка може поєднуватися з поверхневим усвідомленням моральних норм, що вказує на необхідність формування у дитячому та підлітковому віці моральних норм поведінки, потреби у дотри­манні правил суспільного співжиття, порядності і взаємоповаги у міжособистісних стосун­ках, ставлення до життя і здоров’я свого та інших як до найвищої цінності.

В Україні спостерігається стійка тенденція до вживання алкоголю, наркотичних і ток­сичних речовин, тютютнокуріння. Аналізуючи загальну тенденцію до зростання кількості хворих на алкоголізм, слід зробити висновок, що вона досить стабільна. На жаль, у нашій країні існує тенденція до надмірного вживання алкогольних напоїв. Жодне свято без них не обходиться. Дослідниками була встановлена закономірність, яка свідчить про те, що діти за­лучаються до вживання спиртних напоїв раніше (в 13-14 років) в тих сім’ях, де батьки хро­нічно п’ють, тоді як діти, що зростають у сім’ях, де немає алкоголіків, уперше куштують ал­коголь у 16-18 років. Ця статистика підтверджує думку, що основи здорового способу життя закладаються в сім’ї.

За останніми даними, в Україні на офіційному обліку знаходиться більше 800000 хво­рих наркотичного профілю, що становить 1,6 % від кількості всього населення. Але слід від­значити, що число наркотично залежних людей зростає великими темпами, мовою матема­тиків – у геометричній прогресії.

За останні 20 років зросла кількість курців в Україні. Особливо це стосується жінок, що проживають у містах. Так, у 4 рази підвищилася поширеність цієї шкідливої звички серед 20-29 річних жінок. Згідно зі статистикою, палять майже кожна третя жінка та більше половини чоловіків цього віку. Цей факт загрозливий не тільки для їх здоров’я, але й для здоров’я їхніх дітей, адже означений вік – репродуктивний.

На жаль, у промислових містах України (Харкові, Донецьку, Луганську, Дніпродзер- жинську) статистика вкрай тривожна. Все сказане, безсумнівно, актуалізує увагу соціально-педагогічних закладів до проблеми профілактики девіантної поведінки, а професіоналів- педагогів – до активної роботи з формування стійких мотивацій до ведення здорового спо­собу життя, яке стане запорукою здоров’я, й повноцінного життя кожної людини і українсь­кої нації в цілому. Але для цього потрібно досконало знати фізіологічну дію на організм лю­дини, зокрема дитини й підлітка, алкоголю, тютюну, наркотиків, токсичних речовин, механі­зми формування психологічної і фізичної залежності від цих чинників та шляхи психолого- едагогічного впливу на свідомість молодої людини з метою формування стійких моральних установок і норм поведінки.