3. Токсичні речовини, їх вплив на організм людини

Сп’яніння парами засобів для виведення плям. Рідиною змочують хустку, будь-яку ганчірку або внутрішню поверхню шапки, і ними закри­вають ніс і рот. Крім початкових вегетативних проявів інтоксикації, можна виділити три ступені сп’яніння. Ейфорія, звичайно, виражена дуже яскра­во – не тільки обличчя розпливається в усмішці, але токсикоман починає голосно сміятися.

Вегетативні явища в цей період виражені помірно. На головний біль і нудоту не скаржаться. Візуалізація уявлень (“про що подумаю, те й по­бачу”) настає слідом за ейфорією. Підлітки ці бачення невірно називають галюцинаціями (“ловити глюки”). Насправді щирих галюцинацій немає – всі “бачення” довільно викликані.

Ейфоричний стан визначає зміст уявлень. Вони, як правило, відбива­ють те, про що підліток раніше із захопленням слухав, фантазував, бачив або читав. Переважають картини пригодницько-авантюрного жанру, сцени бойових битв, бійок чи сексуальні фантазії. Все бачене добре зберігається в пам’яті. Інколи під час групової інгаляції обмінюються враженнями. Поди­хавши кілька хвилин, інгаляцію переривають, але ще протягом 5-20 хв мо­жуть тривати візуалізовані подання. Потім інгаляцію можуть повторювати.

Онейроїд розвивається при більш тривалих інгаляціях, що можуть три­вати годинами, при цьому досягають важкого сп’яніння. Бачення вже не ви­никають відразу на замовлення. Токсикоман починає фантазувати на будь-яку тему, а далі перед ним розгортаються яскраві сценоподобні картини, що нага­дують захоплюючий фільм. Відчуття задоволеності втрачається. З’являється також легке приглушення, але, незважаючи на відчуженість від навколишньо­го, свідомість того, що ці переживання викликані, а не реальні, зберігається.

Токсикомани усамітнюються в місця, де ніхто не буде заважати інгаляції, іноді годинами захоплені подібними баченнями. При ослабленні сп’яніння, зменшенні ступеня приглушення, припинення видінь, схильні бувають “до­давати дозу” токсичної речовини.

Якщо ж у ці моменти їм хтось заважає, особливо перешкоджає продо­вженню інгаляції, тоді озлоблюються, відштовхують від себе, виявляють агресію. Протверезіння на стадіях ейфорії і візуалізації уявлень при при­пиненні інгаляцій відбувається досить швидко - від декількох хвилин до півгодини.

Навіть запах засобу для виведення плям у видихуваному повітрі зникає порівняно швидко. Неприємні відчуття у вигляді головного болю, нудоти, запаморочення згодом мінімальні, а після легких сп’янінь можуть бути зо­всім відсутніми. Слідом за онейроїдом настають астенія, млявість, апатія, іноді легка депресія. У США описані смертельні отруєння від інгаляції су­міші для виведення плям з нашатирним спиртом.

Сп’яніння парами ацетону. Картина буває подібною до сп’яніння від парів засобів для виведення плям. При вдиханні парів ацетону на тлі легкої ейфорії швидко виникають онейрологічні переживання з барвистими фан­тазіями, найчастіше сексуального змісту. Під час цих станів токсикомани справляють враження приглушених, вони як би відключаються від навко­лишнього, заціпенівши, сидять з опущеною головою. Очі напівзакриті, на обличчі - застигла усмішка, на звернення майже не реагують, відмахують­ся, щось невиразно бурмочуть.

При важкому отруєнні, слідом за онейроїдним приглушенням, може послідувати сопор, а потім кома. Сильний запах ацетону з рота дозволяє розпізнати природу цих несвідомих станів. Іноді сопору і комі передує рап­това зміна ейфорії на афект страху (“страх смерті”). Онейрологічні стани тривають по декілька годин і змінюються важкою астенією з дратівливістю і апатією. Про онейроїдних переживаннях зберігаються досить яскраві спо­гади. Інколи складається враження, що в наступні дні людина живе цими спогадами (“резидуальний онейроїд”).

Сп’яніння парами толуолу і розчинниками нітрофарб. Психічні по­рушення від толуолу починаються з ейфорії та рухової розгальмованості, які змінюються делірієм. Ейфорія з руховим порушенням починається че­рез 10-15 хв після вдихання парів. Токсикомани відчувають запаморочення, хода робиться хиткою.

Потім близько години триває делірій із зоровими та слуховими галюци­націями, в певні моменти може бути візуалізація уявлень. При інгаляції па­рами розчинників нітрофарб, головною діючою речовиною яких є толуол, відзначені істотні відмінності перших і наступних інгаляцій. При перших сп’яніннях мають місце звуження свідомості, рухове порушення, швидка зміна афекту від захопленого екстазу до нестримної злоби, блідість, тахі­кардія, сухість у роті.

При повторних сп’яніннях розвивається приємний благодушний стан (“кайф”) з відчуттям легкості тіла, душевного піднесення, з’являється відчут­тя особливої яскравості фарб навколо, відчуття загострення слуху. Потім ви­никає візуалізація уявлень. Сп’яніння залежно від дози, використаної рідини (коливається від 10 до 1000 мл), триває від декількох хвилин до 2 год. При протверезінні виникає астенія з дисфорією (“все огидно”) і головним болем.

Кофеїн відноситься до психостимуляторів. Вони підвищують на­стрій, здатність до сприйняття зовнішніх роздратувань, психомоторну ак­тивність. Вони зменшують відчуття втоми, підвищують фізичну і розумову працездатність (особливо при стомленні), тимчасово знижують потребу уві сні (засоби, що підбадьорюють стомлений організм, одержали назву “до­пінг” від англійського to dope - давати наркотики).

Кофеїн - з групи метилксантинів. Це алкалоїд, що міститься в листі чаю (Thea sinensis), в насінні кави (Coffea arabica), в насінні какао (Theobroma cacao), в насінні кола (Cola acuminata) і в інших рослинах. У кофеїну поєд­нуються психостимулюючі та аналептичні властивості. Особливо вираже­ний в нього прямий збуджуючий вплив на кору головного мозку.

Кофеїн стимулює психічну діяльність, підвищує розумову і фізичну працездатність, рухову активність, скорочує час реакції. Після його вживан­ня з’являється бадьорість, тимчасово усувається або зменшується стомлен­ня, сонливість. Вплив на вищу нервову діяльність в значній мірі залежить від дози кофеїну і типу нервової системи.

У малих дозах у кофеїну переважає стимулююча дія, у великих - галь­мівна. При цьому слід враховувати, що для слабкого типу нервової систе­ми ефект збудження досягається введенням невеликих доз кофеїну, тоді як для сильного типу потрібно істотно великі дози. Аналептична активність пов’язана з впливом кофеїну на центри довгастого мозку. Він проявляє пря­му стимулюючу дію на дихальний і судиноруховий центри. Виникає почас­тішання і поглиблення дихання, що особливо виявляється при гальмуванні центру дихання.

Крім цього, кофеїн збуджує центри блукаючого нерва. На спинний мо­зок препарат діє тільки у великих дозах. За рахунок полегшення міжнейрон- ної передачі збудження він посилює спиномозкові рефлекси. Значне місце у фармакодинаміці кофеїну займає його вплив на серцево-судинну систему. Так, кофеїн проявляє прямий стимулюючий вплив на міокард. Одночасно збуджуються центри блукаючого нерва, тому кінцевий ефект буде залежати від переваги того чи іншого впливу. У великих дозах кофеїн викликає арит­мії серцевих скорочень.

Центральний і периферичний ефекти в дії кофеїну є відносно судинного тонусу. Стимулюючи судиноруховий центр, кофеїн підвищує тонус судин, а при безпосередньому впливі на гладкі м’язи судин знижує їх тонус. Кофеїн проявляє неоднозначний вплив на різні судини. Так, наприклад, коронарні судини найчастіше розширюються (особливо, якщо серцевий викид збіль­шений). Разом з тим мозкові судини дещо тонізуються. Останнє, мабуть, пояснює сприятливий вплив кофеїну при мігрені. Кофеїн має помірну мі- отропну спазмолітичну дію на інші гладком’язові органи (бронхи, жовчні шляхи). На скелетні м’язи кофеїн проявляє стимулюючий вплив.

Кофеїн підвищує основний обмін. Посилює глікогеноліз, викликає гі­перглікемію. Підвищує ліполіз (вміст вільних жирних кислот у плазмі крові збільшується). У великих дозах викликає утворення адреналіну в мозково­му шарі надниркових залоз.

При застосуванні кофеїну проявляється вплив на гладкі та поперечно-сму­гасті м’язи, зміна обміну речовин. Все це пов’язують з нагромадженням ци­клічного аденозинмонофосфату (цАМФ). Відбувається це, мабуть, у результа­ті пригнічення фосфодіестерази і порушення у зв’язку з цим процесу розпаду цАМФ. Особливо сильно інгібує кофеїн фосфодіестеразу мозку і серця.

Проте вплив на фосфодіестеразу спостерігається тільки при дуже висо­ких дозах кофеїну, що перевищують терапевтичні. За останні роки нагрома­дилися дані про те, що важливим компонентом дії метилксантинів (кофеїну, теофіліну), очевидно, є їх антагонізм з аденозином. Важливо відзначити, що останній спостерігається при терапевтичних концентраціях метилксантинів.

Симптоми інтоксикації кофеїном у дозі більш 250 мг: занепокоєння; нервозність; дратівливість; безсоння; почервоніння обличчя; підвищений діурез; розлади травлення; м’язові посмикування; тахікардія або серцева аритмія.

Токсикомани об’єднуються в компанії, облаштовуються на горищах, у закинутих приміщеннях, на дачах тощо. Вони відмовляються від усього ін­шого життя, здійснюють крадіжки і сексуальні злочини.

Найчастіше в токсикоманію втягуються діти з неблагополучних сімей, з низьким достатком і культурним рівнем, безпритульні, які проводять весь свій час на вулицях. Але це не означає, що від небезпеки потрапити в оточення токсикоманів застраховані діти з благополучних сімей. Брак у дітей вражень, негативне ставлення до домашнього виховання і брак спілкування з однолітками також може компенсуватися небезпечними іграми в компані­ях, де все дозволено.