- •I. Історія лінгвістики
- •18. Структуралізм в історії мовознавства XX ст.
- •19. Празька школа функціональної лінгвістики
- •20. Фонологія і фонетика. Фонологічне вчення н. С. Трубецького
- •21. Структурне мовознавство сша
- •22. Глосематична теорія л. Єльсмена
- •23. Історія мовознавства в Україні
- •24.Сучасна лінгвістика як результат історичного розвитку науки про мову. Основні етапи історії мовознавства
- •25.Історія російського мовознавства
- •1.Сучасне розуміння мови як об,єкта лінгвістики. Парадигма лінгвістичних знань
- •1. Язык как член семьи языков
- •2. Философская концепция языка как «дома духа».
- •3. Язык как язык индивида.
- •4. Язык как структура
- •5. Язык как система
- •6. Язык как тип и характер
- •2.Питання про природу мови в сучасному мовознавстві
- •3. Дихотомия язык и речь
- •3. Мова як знакова система. Основні одиниці, яруси мовної системи. Семіотика і лінгвосеміотика. Аспекти лінгвосеміотики: семантика, синтактика, прагматика
- •Семиотика – наука об исследовании знаковых систем
- •Понятие знака и типы знаков в семиотике
- •Языковые знаки
- •Язык как знаковая система
- •4. Когнітивна лінгвістика
- •5. Типологія знаків в семіотиці і лінгвістиці
- •6. Специфіка мовного знака. Умовність, мотивованість і недовільність мовного знака
- •7. Мова і мислення. Семіотика і проблема мовного мислення. Поліморфність мислення сучасної людини
- •8. Проблеми сучасної фонології. Фонологічні школи східнослов, янського мовознавства
- •9. Функціональна лінгвістика
4. Когнітивна лінгвістика
На зміну системно-структурній парадигмі (структуралізму), прийшла когнітивна лінгвістика, котра розглядає мову не як «систему в самій собі і для самої себе», а у зв’язку з людиною, без якої виникнення й функціонування цієї системи було б неможливим. Когнітивна лінгвістика виникла в 70-ті роки XX ст. (у 1975 р. в назві статті американських мовознавців Дж. Лакоффа та X. Томпсона з’явився термін когнітивна граматика). Деякі вчені часом виникнення когнітивної лінгвістики вважають організований у 1989 р. Р. Дірвеном у Луйсбурзькому університеті (Німеччина) симпозіум, на якому було засновано журнал «Когнітивна лінгвістика». Когнітивна лінгвістика (від англ. «знання, пізнання», «пізнавальна здатність») — мовознавчий напрям, який функціонування мови розглядає як різновид когнітивної, тобто пізнавальної, діяльності, а когнітивні механізми та структури людської свідомості досліджує через мовні явища. Когнітивна лінгвістика є складовою частиною когнітології — інтегральної науки про когнітивні процеси у свідомості людини, що забезпечують оперативне мислення та пізнання світу. Значення мови для когнітології є надзвичайно великим, бо саме через мову можна об’єктивізувати розумову (ментальну, мисленнєву) діяльність, тобто вербалізувати («ословити») її. З іншого боку, вивчення мови — це опосередкований шлях дослідження пізнання, бо когнітивні й мовні структури перебувають у певних співвідношеннях. Саме тому когнітивна лінгвістика стала провідною науковою дисципліною в межах когнітології. Вона досліджує, як пов’язані мовні форми зі структурами людських знань, а також те, як вони представлені в голові людини. Когнітивна лінгвістика є поліпарадигмальною наукою. Вона успадкувала набутки всіх попередніх мовознавчих парадигм і розвиває успадковані від лінгвістики, а також від філософії, психології класичні проблеми зв’язків між мовою та мисленням, однак розглядає їх у дещо іншому плані, а саме в таких категоріях: знання, його мовні різновиди, мовні способи репрезентації знань, мовні процедури оперування знаннями, ментальні структури та процеси у свідомості (пам’ять, сприйняття, розуміння, пізнання, аргументація, прийняття рішення тощо). Головна ідея когнітивної лінгвістики як нового напряму: мовна здатність людини є частиною її когнітивної здатності. Для когнітивної лінгвістики характерні такі загальні принципові настанови, як експансіонізм (виходи в інші науки), антропоцентризм (вивчення мови з метою пізнання її носія), функціоналізм (вивчення всього різноманіття функцій мови), експланаторність (пояснення мовних явищ). Представниками когнітивного підходу в семантиці є переважно американські вчені Дж. Лакофф, Р. Ланга- кер, Р. Джекендофф, Ч. Філлмор, Л. Талмі, А. Гольд- берг, Дж. Тейлор, Ж. Фоконьє, Б. Рудзка-Остін, А. Ченкі та ін. Відомою є праця Р. Джекендоффа «Семантика і когнітивна діяльність» (1983), в якій обґрунтовано зв’язок семантики з психологією. Зокрема у ній доводиться, що при сприйнятті мовлення людина користується тими самими механізмами, що й при сприйнятті загалом (зоровому, музики тощо). Представники когнітивної семантики вважають, що їх головне завдання — виявити і пояснити, як організоване знання про світ у свідомості людини і як формуються та фіксуються поняття про світ. Тому вони розглядають семантику і мовні проблеми загалом через призму пов’язаних із лінгвістикою наук — герменевтикою (від грец. «пояснювальний»; мистецтво тлумачення текстів, учення про принципи їх інтерпретації); ґештальтпсихологією (одна з основних шкіл зарубіжної, переважно німецької, психології першої половини XX ст., яка висунула принцип цілісності (ґештальт) як основу в дослідженні складних психічних явищ), когнітивною психологією (один із напрямів переважно американської психології, що розглядає всі психічні процеси як опосередковані пізнавальними (когнітивними) чинниками) та ін. Такий симбіоз різних наук у дослідженні мовних явищ, з одного боку, сприяє всебічному їх вивченню, а з іншого — призводить до втрати автономності лінгвістики як науки. Когнітивісти висунули кілька теорій і ввели в науковий обіг нові поняття і, відповідно, терміни. Новою є когнітивна теорія категоризаціі — теорія систематизації значень слів у мовній свідомості людини, яка здійснюється у межах сформованої в її свідомості наївної картини світу.
