Типология языковых картин мира

Языковая картина мира вообще является абстракцией. Реально существуют и могут анализироваться лишь языковые картины мира конкретных национальных языков — национальные языковые картины мира^[10].

Результатом отражения объективного мира обыденным (языковым) сознанием отдельного человека является индивидуальная национальная картина мира. Также общенациональной языковой картине мира противопоставляются языковые картины мира, ограниченные социальной сферой — территориально (диалекты, говоры) и профессионально (подъязыки наук и ремесел)

19. Сучасна психолінгвістика. Її проблематика і проблеми дослідження.

Розгляд історії психолінгвістики "нового часу" доцільно починати саме з американської психолінгвістики 1950-х років. Проте слід зазначити, що психологічний підхід до мови сформувався вже в дослідженнях лінгвістів другої половини XIX століття, у так званому психологічному мовознавстві (Г. Штейнталь, Г. Пауль та ін.). Традиції в орієнтації на "фактор людини, що говорить," у вітчизняній науці про мову, які сягають до I. A. Бодуена де Куртене і Л.В. Щерби, власне кажучи, ніколи не переривалися, хоча їхня популярність аж до останніх десятиліть була зосереджена, передусім, у межах ленінградської фонологічної школи.

Психолінгвістика - наука про мовленнєву діяльність людей у психологічних та лінгвістичних аспектах, зокрема експериментальне дослідження психічної діяльності суб'єкта в засвоєнні та використанні мови як організованої та автономної системи. Адже значення будь-якого знаку полягає, насамперед, у активізації когнітивних процесів індивіда. У фокусі уваги психолінгвістики - індивід у комунікації. Одним із основних положень психолінгвістики як когнітивної дисципліни є когнітивна обробка інформації, що надходить з органів чуття, яка відбувається на основі сформованих у індивіда ментальних репрезентацій. Основними завданнями психолінгвістики як когнітивної науки є дослідження:

-процесів планування мовлення;

-механізмів та процесів сприйняття, інтерпретації, розуміння та породження мовлення;

-структури та системи представлення знань індивіда та стратегії їх використання для когнітивної обробки дискурсу;

-механізми засвоєння та оволодіння мовою в ході розвитку дитини;

-проблеми білінгвізму, перекладу та механізми оволодіння іноземною мовою.

Головними об'єктами психолінгвістики є власне особливості функціонування мови, породження та відтворення дискурсу (тексту), риторика, стилістика, теорія і практика перекладу та викладання як рідної, так і іноземної мов. Основними рисами сучасної психолінгвістики є:

-прагнення використати у своїй науковій парадигмі здобутки теоретичних та експериментальних досліджень когнітивної психології;

-зміна напряму процесуальних аспектів дослідження, перехід від синтаксичного підходу до семантичного з урахуванням контексту, інтенцій співрозмовника та мети спілкування.

Психолингвистику не следует рассматривать как отчасти лингвистику и отчасти – психологию. Это комплексная наука, которая относится к дисциплинам лингвистическим, поскольку изучает язык, и к дисциплинам психологическим, поскольку изучает его в определенном аспекте – как психический феномен. А поскольку язык – это знаковая система, обслуживающая социум, то психолингвистика входит и в круг дисциплин, изучающих социальные коммуникации, в том числе оформление и передачу знаний. Человек рождается, наделенный возможностью полного овладения языком. Однако этой возможности еще предстоит реализоваться. Чтобы понять, как именно это происходит, психолингвистика изучает развитие речи ребенка. Психолингвистика исследует также причины, по которым процесс развития речи и ее функционирование отклоняются от нормы. Следуя принципу «что скрыто в норме, то явно в патологии», психолингвистика изучает речевые дефекты детей и взрослых. Это дефекты, возникшие на ранних этапах жизни – в процессе овладения речью, а также дефекты, явившиеся следствием позднейших аномалий – таких, как мозговые травмы, потеря слуха, психические заболевания. Вот вопросы, которые традиционно занимают умы психолингвистов:

1. Симметрично ли устроен процесс распознавания звучащей речи и процесс ее порождения?

2. Чем отличаются механизмы овладения родным языком от механизмов овладения языком иностранным? 3. Какие механизмы обеспечивают процесс чтения? 4. Почему при определенных поражениях мозга возникают те или иные дефекты речи? 5. Какую информацию о личности говорящего можно получить, изучая определенные аспекты его речевого поведения?

Глобализация мировых культурных процессов, массовые миграции и расширение ареалов регулярного взаимопроникновения разных языков и культур (мультикультурализм), появление мировых компьютерных сетей – эти факторы придали особый вес исследованиям процессов и механизмов овладения чужим языком.