18.Етнолінгвістика.Гіпотеза лінгвістичної….Мовна картина світу.

Зв’язок мовознавства з етнографією зумовив виникнення окремої науки — етнолінгвістики, яка вивчає мову в її стосунках до культури, а також взаємодію мовних, етнокультурних і етнопсихологічних чинників у функціонуванні й еволюції мови (вплив на структуру мови вірувань, звичаїв, побуту, загалом культури народу). До сфери зацікавлень етнолінгвістики належать, зокрема, проблеми табу, евфемізмів, теорія номінацій, пов’язаних з характеристиками архаїчної

свідомості, в тому числі назв різних обрядів та ритуалів (весільних, похоронних тощо). Суто практичний характер має зв’язок Гіпотеза Сепіра-Уорфа (гіпотеза лінгвістичної відносності) - розроблена в 30-х роках ХХ століття концепція, згідно з якою структура мови визначає мислення і спосіб пізнання реальності. Виникла в етнолінгвістики США під впливом праць Е. Сепіра та Б. Л. Уорфа.

Мовна карти́на сві́ту (МКС) — сукупність уявлень про світ, що історично склалася у свідомості мовного колективу, цілісний образ світу, у формуванні якого беруть участь всі сторони психічної діяльності людини. Це концептуалізація світу, вміщена у мові.

Мовна картина світу — історично сформована в повсякденному пізнанні спільноти та відображеною в мові сукупністю уявлень про світ, певним способом відображення і концептуалізації дійсності крізь призму культурно-національних особливостей, притаманних певному мовному колективу; інтерпретація навколишнього світу за національними концептуально-структурними канонами відображення дійсності у свідомості етносу, які засвоюються дитиною у процесі її соціалізації.

ЭТНОЛИНГВИСТИКА (от греч. éthnos – народ, племя), область языкознания, изучающая язык в его взаимоотношении с культурой. Центральными для этнолингвистики являются следующие две тесно взаимосвязанных проблемы, которые можно назвать «когнитивной» (от лат. cognitio – познание) и «коммуникативной» (от лат. communicatio – общение).

1. Каким образом, с помощью каких средств и в какой форме в языке находят отражение культурные (бытовые, религиозные, социальные и пр.) представления народа, говорящего на этом языке, об окружающем мире и о месте человека в этом мире?

2. Какие формы и средства общения – в первую очередь, языкового общения – являются специфическими для данной этнической или социальной группы?

Как самостоятельное направление этнолингвистика возникла в США в конце 19 – начале 20 вв. в рамках так называемой «культурной антропологии» (или, по американской традиции, собственно «антропологии», от греч. ánthropos 'человек') – комплексной науки, предметом которой является всестороннее исследование культуры с использованием этнографических, лингвистических, археологических и др. методов. Поэтому в работах, ориентированных на американскую традицию, вместо термина «этнолингвистика» (или наряду с ним) часто употребляют термин «антропологическая лингвистика» – для исследований, посвященных преимущественно когнитивной проблематике, или термин «лингвистическая антропология» – для исследований, посвященных преимущественно коммуникативной проблематике.

Гипотеза Сепира — Уорфа (англ. Sapir-Whorf hypothesis), гипотеза лингвистической относительности — концепция, разработанная в 30-х годах XX века, согласно которой структура языка определяет мышление и способ познания реальности.