11. Дп, його роль та значення у мв

ДП - сукупність загальноприйнятих норм, правил, традицій і умовностей, яких дотримуються уряди, державні установи, відомства закордонних справ, дипломатичні представництва, місії та представництва при МО, офіційні особи та члени їх родин у міжнародному спілкуванні'. норми стосуються виключно офіційного спілкування між країнами, міжнародними організаціями, тоді як зовнішні фо­рми міжнародного спілкування неурядових організацій та представників ділових кіл визначають правила міжнародної ввічливості та етикету.

Складовими є: порядок встановлення дипломатичних відносин, початку і завершення місії дип представників;• порядок встановлення консульських відносин, початку і завершення консульської місії;• порядок дотримання державного, службового і протокольного старшинства;• організаційно-протокольне забезпечення візитів офіційних іноземних делегацій;• офіційне й дипломатичне листування;• державні церемонії;• етикет державної символіки;

• офіційні та неофіційні прийоми;• привілеї та імунітети дипломатів;• реагування на урочисті, святкові, траурні події в інших державах;• протокол багатосторонньої дипломатії;• протокол дружин дипломатів, офіційних осіб;

• дипломатичний етикет.Можна стверджувати, що жодна із форм діяльності в міждержавному спілкуванні не обходиться без дотримання правил протоколу.

слід розглядати як важливий тонкий політичний інструмент дипломатії, підпорядкований цілям і завданням зовнішньої політики. "протокольних демонстрацій", - коригування певною країною традиційних протокольних норм у конк­ретній ситуації з метою підкреслення нюансів міждержавних відносин.

протокольна практика і вимагає жорсткого дотримання певних правил та дипломатичних стандартів, вона, рахуючись з реаліями сього­дення, динамізмом, з яким розвиваються міжнародні відносини, не ви­ключає певної творчості та імпровізації в протокольній роботі. можливі більш-менш ши­рокі варіації: залежно від стану відносин між країнами, виходячи з полі­тичних завдань, що стоять при практичному застосуванні, завжди є мож­ливість надавати різних відтінків протокольним правилам. слід бути надзвичайно обережними.

Під впливом глобальних факторів відбувається прсцес трансформа­ції міжнародної протокольної практики в напрямку її певної демократи­зації. Сучасній протокольній практиці більшості країн притаманний чітко виражений прагматичний підхід до питань протоколу, етикету й церемо­ніалу. Він позбавлений зайвої помпезності, стає більш раціональним, йому притаманні діловитість, прагнення до новаторства.

Таким чином, дипломатичний протокол у тій чи іншій формі охоплює всі сторони міждержавної співпраці, починаючи від визнання нових дер­жав і урядів до порядку розсадки в автомобілях при візитах іноземних делегацій. Протокол допомагає демонструвати повагу до інших держав, не зашкоджуючи власному престижу, національній гідності, тим самим забезпечуючи ефективні міждержавні стосунки. Дипломатичний прото­кол дозволяє створити атмосферу дружби, зміцнити співробітництво під час візитів, самітів, конференцій тощо. Дотримання протоколу сприяє переговорному процесові. Як уже зазначалося, дипломатичний протокол - політичний інструмент дипломатії, який має провідне значення для успішної зовнішньополітичної діяльності.